Відео: Натан Щаранський – “Україна сьогодні перетворюється, можливо, на одну з найвеличніших націй Європи і в «щит Європи»”

“І ось я хочу сказати українському народу, якому зараз так важко, але кожен день вашої боротьби ви вільні люди, і ви живете повноцінним життям, а що дуже важливо, звісно, перемогти, але як би важко це життя не було, життя в добровільному приєднанні до Росії буде набагато гірше.”

Ізраїльський політик і правозахисник Натан Щаранський вважає, що війна Росії проти України може наближатися до переломного моменту, а затяжні бойові дії поступово перетворюються на загрозу вже для самого режиму путіна. Про це колишній радянський дисидент, який особисто зустрічався з російським президентом, розповів у великому інтерв’ю Радіо Свобода, опублікованому 6 вересня 2026 року.

Автор: Редакція НАновини

У розмові з Оксаною Максимлюк Щаранський говорив не тільки про Росію і можливе завершення війни. Окрема частина інтерв’ю присвячена відносинам Ізраїлю та України, військовій співпраці, українським дронам, протиракетній обороні, виборам під час війни і тому, чому дві країни сьогодні можуть навчитися одна в одної.

НАновини — Новини Ізраїлю зібрали головні тези цієї розмови. Повне інтерв’ю тривалістю понад 50 хвилин можна подивитися нижче.

https://www.youtube.com/watch?v=ci4DKDwnLG4

Щаранський: війна послаблює путіна як диктатора

Один з центральних тез інтерв’ю стосується стану російського режиму.

Щаранський вважає, що продовження війни руйнує той образ путіна, на якому багато років трималася значна частина російської політичної системи: образ сильного керівника, здатного гарантувати елітам безпеку і доступ до ресурсів.

За його словами, на початку війни представники військових і економічних еліт могли розмірковувати приблизно так: подобається їм путін чи ні, але він залишається сильним лідером, тому вигідніше перебувати під його захистом.

Тепер ситуація, вважає Щаранський, поступово змінюється.

Чим довше російська армія не може досягти поставлених цілей в Україні, чим більше людей гине і чим сильніше наслідки війни відчуваються всередині Росії, тим більше підстав у еліт сумніватися в здатності путіна контролювати ситуацію.

Щаранський пов’язує з цим і посилення внутрішніх репресій.

За його логікою, диктатор закручує гайки не тоді, коли почувається абсолютно впевнено, а коли йому потрібно все більше контролю для збереження системи.

«Слабкий диктатор не може вижити», — сформулював він свою оцінку.

При цьому Щаранський припускає, що путін вже міг би хотіти закінчити війну, але йому необхідний вихід, який можна представити всередині Росії як результат, а не поразку. Тому можливість збереження за Росією частини окупованої української території залишається для Кремля принциповим питанням.

«Ми, швидше за все, в останньому році війни»

Найбільш помітна заява прозвучала, коли Щаранського запитали, скільки ще російські еліти можуть терпіти те, що відбувається — йдеться про місяці, кілька років або набагато триваліший період.

Він спочатку відповів, що попереду залишилося «набагато менше, ніж пройшло», після чого зробив більш конкретне припущення:

«Я думаю, що ми, швидше за все, знаходимося в останньому році війни».

Однак сам Щаранський відразу обмежив категоричність цього прогнозу, додавши, що це можуть бути його «благі побажання».

Тому мова не йде про конкретну дату закінчення війни або інформацію про підготовлювану угоду. Це політична оцінка Щаранського, заснована перш за все на його уявленні про внутрішнє ослаблення російського режиму.

Для нього ключовим фактором залишається здатність України продовжувати опір. Чим довше російське керівництво не отримує результату, вважає він, тим серйозніше стає тиск на систему зсередини.

Чому загальна мобілізація може стати проблемою для Кремля

Ще один окремий блок розмови — можлива нова мобілізація в Росії.

Щаранський вважає показовим вже те, що Кремль досі віддавав перевагу різним формам прихованого набору людей загальній мобілізації.

На його думку, путін давно міг би оголосити більш масштабний призов, якби не побоювався реакції російського суспільства.

Значна частина населення може дистанціюватися від війни, поки безпосередньо воює хтось інший: контрактники, ув’язнені або жителі віддалених регіонів. Зовсім інший ефект виникає, коли держава вимагає вирушати на фронт безпосередньо від людини або членів її сім’ї.

Тому розширення мобілізації, вважає Щаранський, здатне серйозно змінити внутрішню ситуацію.

Він припускає, що Кремль продовжить перш за все розширювати приховану мобілізацію.

Одночасно Щаранський попереджає, що поведінка ослабленого режиму стає менш передбачуваною. Говорячи про путіна, він використав визначення «поранений звір», який здатний зайти далеко.

Людина, яка особисто зустрічалася з путіним

Особливу вагу цій частині інтерв’ю надає біографія самого Щаранського.

Він розповів, що зустрічався з путіним кілька разів: ще наприкінці 1990-х, а потім вже після його приходу до президентської влади. Остання така зустріч, за словами Щаранського, відбулася в 2005 році. Після цього він вирішив, що продовжувати подібні зустрічі для нього вже «непристойно».

Щаранський стверджує, що спочатку для путіна було надзвичайно важливо визнання з боку Заходу. Росія мала знову сприйматися як одна з великих держав, а самого російського керівника мали приймати на рівних лідери США та інших західних країн.

Пізніше, на думку Щаранського, стався перелом.

путін зрозумів, що демократичні лідери змінюють один одного, тоді як він сам має намір залишатися при владі невизначено довго. Тоді ж, вважає колишній ізраїльський міністр, у російського президента почала формуватися ідея власної історичної місії.

І мова, на його думку, йде не про відновлення Радянського Союзу як комуністичного проекту.

Щаранський вважає, що путіну ближче ідея Російської імперії — держави, яка розширює територію і «збирає землі».

Саме через цю логіку він розглядає дії Москви в Чечні, Грузії, Білорусі та Україні.

При цьому повномасштабне вторгнення, на думку Щаранського, показало фундаментальний прорахунок Кремля. Путін недооцінив сформовану українську націю, переоцінив російську армію і не очікував, що Захід надасть Україні настільки тривалу підтримку.

Донецьк Щаранського і путінський міф про «російські міста»

Тема України для Щаранського — не тільки зовнішня політика.

Він народився в 1948 році в Сталіно — нинішньому Донецьку — і прожив там перші роки свого життя.

Щаранський згадує переважно російськомовне місто, в якому українська була другою мовою. Але саме тому він особливо різко відкидає використовуваний Кремлем тезис про те, що Донбас нібито спочатку є частиною якоїсь виключно російської історичної території.

За його словами, твердження путінського режиму про те, що української нації нібито не існувало, а міста сходу України є «російськими», — це «нісенітниця».

Для Щаранського Донбас є частиною української історії.

Після російської агресії 2014 року змінилося і його особисте ставлення до Москви. Щаранський розповів, що раніше у нього були досить хороші відносини з російським керівництвом, однак після початку війни путін в його очах перетворився на військового злочинця.

Сам Щаранський, за його словами, з цього часу став свого роду лобістом інтересів України в Ізраїлі.

Ізраїль і Україна: вже не допомога однієї сторони іншій

Одна з найбільш цікавих для ізраїльської аудиторії частин інтерв’ю стосується майбутнього відносин двох країн.

Щаранський пропонує відмовитися від уявлення, що співпраця має виглядати виключно як допомога Ізраїлю Україні.

За роки війни Україна сама перетворилася на джерело військового і технологічного досвіду, яким зацікавлені інші держави.

Щаранський окремо відзначив розвиток українських безпілотних технологій. Ізраїль, у свою чергу, має величезний досвід протидії ракетним загрозам.

За його формулою, Україна надзвичайно просунулася в дронах, Ізраїль — у боротьбі з балістичними ракетами, тому двом країнам є що дати одна одній.

Причому, стверджує Щаранський, така співпраця вже поступово розвивається.

Він окремо обмовився: не все відбувається публічно.

Колишній ізраїльський міністр також визнав, що колишня обережність Ізраїлю в питанні військової допомоги Україні багато в чому була пов’язана з Росією.

Після появи російських військових сил у Сирії Ізраїлю необхідно було регулярно діяти проти іранської військової інфраструктури, не вступаючи при цьому в прямий конфлікт з Москвою. Саме цим ізраїльське керівництво довго пояснювало необхідність зберігати робочі відносини з Кремлем.

Сам Щаранський тепер вважає таку політику помилковою.

Ситуація, на його думку, принципово змінилася ще й тому, що Росія і Іран перетворилися на тісних партнерів.

Він формулює інтерес двох країн вкрай просто: Іран є головним ворогом Ізраїлю, Росія — головним ворогом України, при цьому Москва і Тегеран діють разом.

Це створює зовсім іншу основу для ізраїльсько-української співпраці.

Що Щаранський сказав про Patriot

В інтерв’ю прозвучала і заява про системи Patriot.

Щаранський стверджує, що американські комплекси, раніше розташовані в Ізраїлі, врешті-решт були передані Україні через США.

Але головним обмеженням сьогодні він вважає вже не стільки кількість самих установок, скільки нестачу боєприпасів до них.

За його словами, ні Ізраїль, ні США раніше не розраховували на війни такої тривалості та інтенсивності.

Одночасно Україна, вважає він, за час війни досягла такого технологічного рівня в окремих областях, що тепер вже і Ізраїлю є чому у неї вчитися.

Вибори під час війни: чому Ізраїль і Україна знаходяться в різних умовах

Ще одна тема розмови — українські вибори.

Щаранський нагадав, що Ізраїль практично ніколи не відмовляється від виборів через війну. Голосувати можуть і військовослужбовці, а розмір країни дозволяє технічно організувати процес навіть у вкрай складних обставинах.

Але безпосередньо переносити цей досвід на Україну він вважає неправильним.

Частина української території окупована. Мільйони громадян знаходяться за кордоном. Величезна кількість людей служить в армії. В цих обставинах організація повноцінних виборів перетворюється не тільки на політичну, але й на величезну технічну і безпекову проблему.

Тому Щаранський каже, що розуміє позицію Володимира Зеленського.

Однак існує і інша сторона проблеми: демократична держава не може невизначено довго існувати без виборів і політичної підзвітності влади.

Тому будь-яку справжню паузу у війні, яка дозволить провести голосування безпечно і повноцінно, Щаранський вважає важливим використати для виборів.

«Україна перетворюється на щит Європи»

В інтерв’ю Щаранський повертається і до власного дисидентського минулого.

У радянських таборах, згадує він, представники різних національних рухів — українці, євреї, литовці, вірмени — обговорювали можливий розпад СРСР.

За його словами, вони були переконані: якщо Україна стане незалежною, Радянський Союз вже неможливо буде зберегти.

Щаранський очікував, що після отримання незалежності Україна швидко перетвориться на одну з найважливіших європейських держав завдяки промисловому, науковому і людському потенціалу. Реальність виявилася набагато складнішою.

Але сьогодні його оцінка знову змінилася.

За словами колишнього радянського дисидента, Україна під час цієї війни фактично завершує процес свого входження у вільний світ і одночасно стає його захисником.

Він сформулював це особливо яскраво:

Україна сьогодні перетворюється, можливо, в одну з найбільших націй Європи і в «щит Європи».

Саме тому фінальна частина інтерв’ю — вже не стільки про політику, скільки про свободу.

Щаранський згадує власні дев’ять років у радянських в’язницях і таборах. За його словами, в певний момент він зрозумів: якщо головною метою стає фізичне виживання будь-якою ціною, тюремники отримують над людиною повну владу.

Але якщо людина вирішує залишатися вільною незалежно від обставин, відібрати цю свободу значно важче.

Цю думку він адресував і українцям, втомленим після багатьох років війни: кожен день опору означає, що Україна продовжує існувати як вільна країна.

І саме це, можливо, є головним тезисом всього розмови Щаранського — набагато ширшим, ніж будь-який прогноз про те, закінчиться війна через кілька місяців чи через кілька років.