- 30 Липня, 2026
- 3:15 pm
- В світі, Україна
J7 — об’єднання найбільших єврейських громад США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Австралії та Аргентини.
29 липня 2026 року об’єднання найбільших єврейських організацій J7 опублікувало другий щорічний звіт J7 Annual Report on Antisemitism 2026. Автори зареєстрували понад 23 тисячі антисемітських інцидентів протягом 2025 року і заявили, що він став найсмертоноснішим роком для євреїв діаспори після теракту проти єврейського центру AMIA в Буенос-Айресі в 1994 році.
Згідно зі звітом, внаслідок антисемітських нападів у 2025 році загинули 20 осіб: 15 — на святкуванні Хануки на пляжі Бонді в Сіднеї, двоє — біля синагоги Heaton Park у Манчестері, двоє — біля Єврейського музею у Вашингтоні і одна жінка — після нападу на учасників акції на підтримку ізраїльських заручників в американському Боулдері.
Цифри страшні і вимагають негайної реакції.
Однак при читанні звіту виникає не менш важке питання: де в цій картині українські євреї, яких Росія вбиває ракетами, безпілотниками та артилерією, які гинуть в українській армії і чиї синагоги, школи, кладовища та громадські центри руйнуються російськими ударами?
Відповідь незручна: архітектура J7 влаштована так, що цих людей вона практично не здатна побачити.
Це не світовий звіт, хоча його назва звучить глобально
J7 — це Large Communities’ Task Force Against Antisemitism, об’єднання організацій з семи держав з найбільшими єврейськими громадами за межами Ізраїлю. До нього входять США, Канада, Великобританія, Франція, Німеччина, Австралія та Аргентина.
України серед членів J7 немає. Немає там також більшості держав Східної Європи, країн колишнього СРСР та багатьох інших територій, де існують єврейські громади.
Офіційно J7 заявляє, що сім охоплених країн об’єднують понад 90% єврейського населення діаспори. Але це означає лише те, що звіт охоплює держави з найбільшою кількістю євреїв. Це не робить його повною картиною всіх загроз, з якими стикаються євреї за межами Ізраїлю.
Більше того, в видання 2026 року була включена окрема глава про Ірландію, хоча Ірландія не є членом J7 і її єврейська громада налічує близько 2200 осіб. За шість місяців там зареєстрували 143 антисемітських інциденти.
Це важлива деталь. Вона показує, що географічні рамки звіту не є абсолютно закритими. При політичному та організаційному бажанні автори здатні звернути увагу на невелику громаду за межами семи країн.
Але спеціальної глави про Україну, де євреї четвертий рік живуть під ракетними та безпілотними ударами Росії, у звіті немає.
Про що йдеться в J7 Annual Report on Antisemitism 2026
J7 Annual Report on Antisemitism 2026 — другий щорічний звіт організацій найбільших єврейських громад США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Австралії та Аргентини.
Автори вивчили антисемітські напади, загрози, вандалізм, переслідування в інтернеті, інциденти в університетах та атаки на єврейські установи, зареєстровані у 2025 році.
Всього в семи країнах зафіксували 23 174 антисемітських інциденти. Це менше рекордного показника 2024 року, але на 136% більше, ніж у 2022 році — до нападу ХАМАСа 7 жовтня 2023 року.
Кількість насильницьких випадків, без порівняльних даних по Канаді, склала 718. Це майже вдвічі більше рівня 2022 року.
У чотирьох антисемітських нападах в Австралії, Великобританії та США загинули 20 осіб. Саме тому автори назвали 2025 рік найсмертоноснішим для євреїв діаспори більш ніж за 30 років. Однак мова йде тільки про жертви зареєстрованих антисемітських атак у країнах, охоплених дослідженням.
Найбільше інцидентів зафіксували в Німеччині — 8725, у США — 6274, у Великобританії — 3700, у Франції — 1320, в Австралії — 1654, у Канаді — 788, в Аргентині — 713.
Звіт виділяє кілька головних проблем: зростання фізичного насильства, цькування євреїв під виглядом антисіонізму, небезпечну ситуацію в університетах, поширення ненависті в соціальних мережах і прагнення євреїв приховувати свою ідентичність.
J7 вимагає від держав посилити охорону синагог і шкіл, захищати єврейських студентів, розслідувати загрози, вести єдиний облік злочинів і домагатися відповідальності соціальних платформ.
Звіт важливий, але охоплює тільки вибрані країни та антисемітські інциденти. Саме тому українські євреї, які гинуть під російськими ударами і захищають Україну, залишаються за його рамками.
Чому російська ракета «не рахується»
Основна причина полягає в методології. J7 підраховує не всіх євреїв, загиблих від насильства, а жертв антисемітських нападів.
Щоб вбивство або напад увійшло в таку статистику, необхідно встановити, що людину атакували через її єврейське походження, релігію, зв’язок з єврейською організацією або з Ізраїлем. Якщо російська ракета потрапляє в житловий будинок у Києві, Одесі, Харкові або Дніпрі і вбиває єврея, який там перебував, його смерть враховується як частина російських військових злочинів і загальних втрат України, але не як антисемітське вбивство.
З точки зору чистоти статистики в цьому є логіка. Не можна автоматично оголошувати кожен удар по району, в якому знаходиться синагога, свідомою атакою саме на євреїв. Організація Jewish Heritage Europe, аналізуючи пошкодження єврейських об’єктів в Україні, також зазначала, що самі єврейські будівлі, за наявними даними, не завжди були спеціально обраними цілями.
Однак правильне розділення категорій перетворилося в велику сліпу зону.
Якщо російська ракета не була спрямована на людину саме через її єврейство, це не означає, що загибель цієї людини не стосується безпеки єврейської громади. Якщо синагога зруйнована разом із сусідніми будинками, вона все одно перестає бути місцем молитви, видачі продуктів, ліків і допомоги літнім людям.
Проблема J7 полягає не у відмові назвати кожну російську атаку антисемітською. Проблема у відсутності другої категорії, яка враховувала б наслідки війни та державного терору для єврейських громад.
Близько 200 загиблих єврейських захисників України
8 червня 2025 року Федерація єврейських громад України повідомила, що, за її оцінкою, з початку повномасштабної російської агресії загинули близько 200 українських військовослужбовців-євреїв.
Це не остаточна державна статистика, а оцінка єврейської організації, яка бере участь в організації похорон, читанні кадишу і підтримці сімей загиблих. Але навіть така приблизна цифра в десять разів перевищує число людей, на підставі якого J7 назвав 2025 рік найсмертоноснішим для діаспори за три десятиліття. Порівнювати ці дві цифри напряму не можна, оскільки вони стосуються різних періодів і різних категорій насильства. Однак ігнорувати цю невідповідність також неможливо.
Тільки за два тижні навесні 2025 року стало відомо про загибель трьох єврейських захисників України.
32-річний одесит Цві-Гірш, або Гриша, Цвергзде служив у 34-й бригаді. До армії він був кухарем і мріяв відкрити в Одесі перший в Європі кошерний ресторан зі зіркою Michelin. У нього залишилися дружина і двоє маленьких дітей.
Андрій Куровський з Житомира понад 20 років викладав інформатику в єврейській школі «Ор Авнер». Після поранення він пройшов реабілітацію і повернувся на фронт. Куровський помер від серцевого нападу під час російського штурму позицій, на яких знаходився його підрозділ.
44-річний Максим Неліпа був журналістом і відомим українським телеведучим. Після поранення в січні 2025 року він також повернувся в армію і став командиром роти. Його син Артем, який служив у бригаді «Голані» ЦАХАЛа, дізнався про загибель батька, перебуваючи в Газі.
Для J7 ці люди не є жертвами антисемітизму. Але для української та світової єврейської громади вони залишаються загиблими євреями, які віддали життя, захищаючи свою країну від Росії.
НАновости — Новини Ізраїлю вважає, що таке розрізнення необхідно пояснювати читачам прямо, а не ховати всередині методологічних приміток.
Синагоги, школи та кладовища під російськими ударами
У лютому 2026 року Об’єднана єврейська громада України опублікувала список приблизно з 40 єврейських об’єктів, пошкоджених або знищених з початку повномасштабної російської агресії.
До переліку увійшли синагоги, школи, кладовища, меморіали Голокосту, благодійні установи, будинки для літніх людей та громадські центри. Автори підкреслюють, що реальні втрати можуть бути значно вищими, особливо на тимчасово окупованих територіях, куди неможливо направити фахівців для перевірки стану будівель.
Тільки протягом 2025 року були зафіксовані:
- пошкодження історичної Бродської синагоги в Одесі;
- пошкодження будівлі над могилою раббі Нахмана в Умані;
- значні руйнування будівель єврейського дитячого будинку в Одесі;
- пошкодження будинку для літніх людей «Бейт Барух» у Дніпрі;
- удар по Алеї Праведників народів світу в Бабиному Яру;
- пошкодження синагоги «Нахлас Еліезер» в Одесі;
- два попадання в центральну синагогу Херсона;
- пошкодження синагоги Розенберга на Подолі в Києві;
- руйнування близько 240 поховань у єврейській частині міського кладовища Харкова.
23 жовтня 2025 року великий елемент ймовірно російської касетної бойової частини пробив дах центральної синагоги Херсона, пройшов через молитовний зал і зупинився в кабінеті рабина. У будівлі знаходилися співробітники громади і єврейська жінка, яка жила там, оскільки її власний будинок знаходився в занадто небезпечному районі.
За сім хвилин до попадання кабінет покинув рабин Йосеф-Іцхак Вольф. За три місяці до цього російський безпілотник врізався в автомобіль, в якому рабин їхав разом з сім’єю.
Херсонська синагога є не тільки молитовною будівлею. Там видають продукти, ліки та іншу допомогу залишеним жителям міста. Пошкодження такого об’єкта означає удар одразу по всій системі виживання місцевої єврейської громади.
Тієї ж ночі російський безпілотник пошкодив синагогу на Подолі в Києві. Були розбиті вікна, пошкоджений фасад, а уламок дрона застряг у стіні будівлі. Постраждали і знаходилися поруч житлові будинки.
Можна сперечатися про те, чи була кожна синагога заздалегідь обрана як єврейська ціль. Не можна сперечатися з тим, що російська агресія фізично знищує простір єврейського життя в Україні.
Небезпечне формулювання про «найсмертоносніший рік»
Фраза J7 про те, що 2025 рік став найсмертоноснішим для євреїв діаспори після 1994 року, формально стосується загиблих у зареєстрованих антисемітських нападах у країнах J7.
Саме так її необхідно формулювати.
Без цього уточнення створюється враження, ніби автори підрахували всіх євреїв, загиблих від насильства за межами Ізраїлю. Це не так. У статистику не включені українські військові-євреї, єврейські мирні жителі, загиблі під російськими ударами, а також люди, які померли через руйнування будинків, лікарень, енергетики та іншої цивільної інфраструктури.
Не включені туди і втрати інших єврейських громад, які опинилися поза географією J7.
Тому головний недолік звіту полягає не тільки у виборі семи країн, але і в невідповідності між вузькою методологією і глобальним звучанням його висновків.
Коли організація оголошує певний рік «найсмертоноснішим для діаспори», вона зобов’язана або досліджувати діаспору в цілому, або кожного разу чітко уточнювати межі свого твердження.
Чому Україна зникла з єврейського порядку денного
У березні 2025 року ізраїльський Jewish People Policy Institute опублікував окреме дослідження про вплив російської війни проти України на єврейські громади.
Інститут виділив кілька наслідків: масштабну гуманітарну операцію, міграцію євреїв з України та Росії, нові витрати на безпеку, а також посилення державного антисемітизму всередині Росії. У дослідженні прямо зазначалося, що після терористичного нападу ХАМАСа 7 жовтня 2023 року війна Ізраїлю та її наслідки значною мірою затінили вплив російської агресії на єврейські громади.
Це пояснює, але не виправдовує відсутність України у звіті J7.
Після 7 жовтня єврейські організації закономірно зосередилися на безпеці Ізраїлю, зростанні антисемітизму в західних державах, університетах, соціальних мережах і на вулицях найбільших міст.
При цьому виникло розділення: євреї в Лондоні, Парижі, Берліні або Нью-Йорку розглядаються як жертви антисемітизму, а євреї Києва, Харкова, Одеси та Херсона — тільки як частина загального населення воюючої країни.
НАновости — Новини Ізраїлю вважає таке розділення штучним. Єврей, змушений ховатися від російської ракети в підвалі синагоги, не стає менш важливою частиною світової єврейської громади тільки тому, що у оператора російського дрона не було персонального списку прихожан.
Не можна змішувати різні категорії — але необхідно бачити обидві
Найпростішим рішенням було б записати всі російські атаки на єврейські об’єкти в категорію антисемітизму. Але це було б помилкою.
Антисемітський злочин передбачає встановлений або обґрунтовано передбачуваний мотив ненависті до євреїв. Російський обстріл житлового району, в якому знаходиться синагога, може бути військовим злочином і актом державного терору, але не обов’язково окремим антисемітським нападом.
Змішування категорій зробило б статистику менш надійною і дозволило б критикам поставити під сумнів весь звіт.
Правильне рішення — не змінювати значення слова «антисемітизм», а розширити аналіз безпеки єврейських громад.
Мова повинна йти про два самостійні масиви даних:
- Антисемітські злочини та інциденти, скоєні через ненависть до євреїв, єврейських організацій або Ізраїлю.
- Наслідки воєн, державної агресії та політичного насильства для єврейських громад, навіть якщо спеціальний антисемітський мотив конкретної атаки не встановлений.
Ці цифри не можна складати. Але їх необхідно публікувати поруч.
Що необхідно змінити в наступних звітах J7
Перш за все J7 повинен чесно позначити географічні межі дослідження. Назва, прес-релізи та повідомлення для ЗМІ повинні вказувати, що висновки стосуються семи держав і додаткових досліджених країн, а не всієї світової діаспори.
Наступний звіт повинен містити окрему главу про Україну — за тим же принципом, за яким у звіт 2026 року була включена Ірландія.
Така глава повинна враховувати:
- загиблих і поранених українських військовослужбовців-євреїв;
- підтверджені випадки загибелі єврейських мирних жителів;
- пошкодження синагог, шкіл, кладовищ і меморіалів;
- втрату громадськими центрами можливості роздавати їжу та ліки;
- евакуацію сімей, дітей, літніх людей і пережилих Голокост;
- руйнування будинків і переміщення членів громад;
- скорочення або припинення єврейського життя в прифронтових і окупованих містах;
- вплив російських ударів по енергетиці на роботу єврейських установ;
- російську державну пропаганду і використання історії Голокосту для виправдання агресії.
Для збору інформації необхідно створити постійну робочу групу з участю українських єврейських організацій, рабинів різних напрямків, дослідників єврейської спадщини та міжнародних гуманітарних структур.
Кожен пошкоджений об’єкт повинен розглядатися не тільки як будівля. Слід вказувати, скільки людей він обслуговував, які програми там проводилися і яку допомогу громада втратила після удару.
Окремо необхідно створити перевіряємий реєстр загиблих єврейських захисників України. Він повинен містити імена, біографії та відомості про сім’ї — за згодою родичів. За загальною цифрою «близько 200» знаходяться вчителі, журналісти, кухарі, інженери, підприємці, батьки і матері.
Це не суперечка про статистику, а питання видимості
Звіт J7 виконує важливу роботу. Він показує зростання антисемітизму, попереджає про загрози, вимагає захисту синагог і єврейських шкіл і змушує уряди реагувати.
Але важливість цього дослідження не звільняє його авторів від критики.
Не можна заявляти про глобальну безпеку євреїв і одночасно не помічати одну з найбільших і історично найважливіших єврейських громад Європи, яка живе під ударами російської держави.
Не можна записувати кожну російську ракету в антисемітські злочини. Але не можна і робити вигляд, що загиблі від неї євреї не відносяться до загальної картини загроз для діаспори.
Українські євреї гинуть на фронті, втрачають родичів, домівки, синагоги, школи та кладовища. Вони організовують допомогу під обстрілами, моляться під час повітряних тривог і залишаються зі своїми містами, навіть коли Росія намагається перетворити їх на руїни.
Майбутній світовий звіт про становище євреїв повинен бачити не тільки людину, яку вбили з антисемітським гаслом. Він повинен бачити і людину, яку вбила ракета держави-агресора.
Інакше це буде не повна картина безпеки світової єврейської громади, а звіт лише про ту частину єврейських жертв, яка заздалегідь поміщається в зручні статистичні рамки.
