- 1 Червня, 2026
- 4:05 pm
- Україна
Україна у травні 2026 року різко посилила удари по російській нафтовій інфраструктурі. За даними Bloomberg, на які посилаються українські та міжнародні видання, за місяць були атаковані вісім з десяти найбільших нафтопереробних об’єктів росії, а загальна кількість ударів по нафтових об’єктах стала рекордною з початку повномасштабної війни.
Це вже не виглядає як серія окремих епізодів. Йдеться про послідовну стратегію, мета якої — знижувати здатність росії переробляти нафту, виробляти паливо, підтримувати військову логістику та заробляти на експорті енергоресурсів.
Що сталося у травні: дати, об’єкти та географія ударів
У травні українські удари припали на цілий ряд російських НПЗ та пов’язаних з ними об’єктів. Reuters окремо вказував серед уражених напрямків Ярославль, Туапсе, Перм, Нижній Новгород, Рязань, Сизрань, Новокуйбишевськ, Кіриші, Уфу, Астрахань, Московський НПЗ, а також нафтові термінали та інфраструктуру зберігання.
7 травня, за даними Reuters, після атаки дронів зупинив переробку Пермський НПЗ. Цей завод у 2024 році переробив близько 12,6 млн тонн нафти, або приблизно 250 тисяч барелів на добу.
15 травня українські дрони вдарили по нафтопереробному заводу в Рязані. Рязань знаходиться приблизно в 200 км на південний схід від Москви, що знову показало: зона ризику для росії давно вийшла за межі прифронтових регіонів.
До кінця місяця удари продовжилися. В ніч на 31 травня українські дрони, за даними Reuters, вразили Саратовський НПЗ, нафтоперекачувальну станцію «Лазарево» в Кіровській області та паливний об’єкт у Матвєєвому Кургані Ростовської області. Російська влада визнавала пожежі та пошкодження, хоча традиційно не розкривала повну картину збитків.
Чому повторні удари стали важливою частиною стратегії
Ключовий момент травня — не тільки кількість атак, але й їх повторюваність. За повідомленнями Bloomberg, Україна посилила удари по одним і тим же об’єктам, щоб ускладнити швидкий ремонт і не дати російській нафтопереробці швидко повернутися до колишніх обсягів.
За цією логікою атака перестає бути разовою демонстрацією можливостей. Вона перетворюється на тиск на виробничий цикл: пошкодження, ремонт, новий удар, нова зупинка, зростання витрат, зрив графіків постачань.
Для ізраїльської аудиторії тут є зрозуміла аналогія. У сучасних війнах інфраструктура стала не менш важливою ціллю, ніж військові бази. Паливо — це рух техніки, постачання фронту, робота авіації, транспортування боєприпасів і здатність держави витримувати тривалу кампанію.
Нафтопереробка падає: чому це боляче для москви
Reuters 20 травня повідомляв, що сукупна потужність російських НПЗ, повністю або частково зупинили роботу після ударів, перевищувала 83 млн тонн на рік. Ці підприємства дають значну частку російського бензину і дизеля, тому наслідки відчуваються не тільки на папері, але й у логістиці, експорті та внутрішньому паливному ринку.
За розрахунками Reuters, з січня по травень українські атаки вивели з ладу близько 700 тисяч барелів на добу потужностей первинної переробки на 16 НПЗ. Це вдвічі більше за кількістю уражених заводів, ніж за аналогічний період 2025 року.
Окремо Reuters писав, що у травні виробництво дизеля в росії знизилося ще на 10% після аналогічного падіння у квітні. Для країни, яка намагається вести велику війну, це вже не просто промислова статистика, а показник тиску на ресурсну базу.
Удар не тільки по НПЗ, але й по логістиці
Україна б’є не тільки по установках переробки. Під удар потрапляють нафтосховища, термінали, трубопровідна інфраструктура та об’єкти, пов’язані з перевезенням пального.
Це особливо важливо в контексті Криму та окупованих територій. Коли руйнується не один завод, а відразу ланцюжок — виробництво, зберігання, транспортування, доставка, — у росії виникають проблеми не тільки з ремонтом, але й з розподілом пального.
Саме тому повідомлення про перебої та обмеження продажу бензину в Криму на тлі ударів по російській інфраструктурі виглядають не випадковим епізодом, а частиною ширшої картини. Reuters 31 травня також зазначав, що російська влада в Криму оголошувала обмеження на продаж бензину на тлі триваючих атак по паливній інфраструктурі.
У середині цієї теми важливо бачити не тільки військовий, але й регіональний сенс. НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі події як частину великої зв’язки Україна — Близький Схід — енергетика — безпека: чим менше у росії стійкості в паливній системі, тим складніше їй фінансувати і продовжувати війну, а це безпосередньо впливає на країни, які стежать за балансом сил в Європі та навколо Ізраїлю.
Чому травень став переломним місяцем для російської нафтової інфраструктури
Травневі атаки показують зміну українського підходу. Удари йдуть не тільки по первинних установках переробки, які іноді можна відновити порівняно швидше, але й по більш складних вторинних установках, сховищах та вузлах логістики. Це збільшує вартість ремонту і розтягує терміни відновлення.
Bloomberg, за даними українських переказів публікації, оцінював травневу переробку в росії як падаючу приблизно на 13% рік до року, до одного з найнижчих рівнів за багато років. Українські видання, посилаючись на Bloomberg, писали, що показник може стати мінімальним з жовтня 2009 року.
Що це означає для України та її союзників
Для Києва така стратегія має кілька цілей.
Перша — ослабити російську військову машину без прямого зіткнення з кожним підрозділом на фронті. Якщо армія втрачає паливну стійкість, їй складніше переміщати техніку, постачати окупаційні групи і тримати темп операцій.
Друга — вдарити по доходах і промисловій впевненості росії. Нафта і нафтопродукти залишаються однією з основ російської економіки, а значить, атаки по переробці та експорту б’ють по фінансовій базі війни.
Третя — показати, що російська глибина більше не є безпечною. Перм, Ярославль, Рязань, Саратов, Кіриші, Кіровська область — це вже не лінія фронту. Це внутрішня промислова карта росії, яка тепер теж живе під тиском українських далекобійних можливостей.
Ізраїльський погляд: чому ця історія важлива за межами України
Для Ізраїлю ця тема важлива не тільки як новина про війну в Європі. Росія залишається гравцем на Близькому Сході, має зв’язки з Іраном і продовжує використовувати енергоресурси як політичний інструмент.
Коли Україна послідовно знижує російські можливості в нафтопереробці, вона б’є не тільки по бензину чи дизелю. Вона зменшує простір для російської сили — військової, економічної та дипломатичної.
Тому травень 2026 року можна розглядати як місяць, коли українська стратегія дальніх ударів по російській нафтовій системі стала помітно масштабнішою. Статистика, географія і повторюваність атак показують: це вже не серія випадкових влучень, а системний тиск на інфраструктуру, без якої війна для росії стає дорожчою, складнішою і менш стійкою.