14 жовтня 2026 року в Хмельницькому представили проєкт Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «КРИЛА». Незабаром про свою участь у його створенні написав головний рабин України Моше Реувен Асман. Майбутній комплекс розрахований на військових, членів їхніх сімей та цивільних, які постраждали від війни. Але історія місця почалася задовго до нинішньої презентації: у 1967 році тут побудували піонерський табір «Берізка», куди автор цих рядків сам приїжджав на літні зміни.
Автор: Павло Швейко, НАновини.
Міська лікарня придбала старі корпуси ще у 2023 році. Тепер попередня вартість усього проєкту оцінюється в 825 млн гривень (близько 56,9 млн шекелів), а реалізація намічена поетапно до 2030 року. Ми зібрали історію табору, документи про його продаж, медичну концепцію, відомості про команду та те, що відомо про роль Асмана.
Що повідомив Моше Асман
У своїй публікації рабин розповів, що мав честь брати участь у створенні «КРИЛ» у Хмельницькій громаді — так в Україні називають місто та навколишні населені пункти, об’єднані місцевим самоврядуванням.
«Це буде сучасний простір, де ветерани, захисники та захисниці України, члени їхніх сімей, а також цивільні особи, які постраждали від війни, зможуть отримати психологічну допомогу, пройти реабілітацію та повернутися до повноцінного мирного життя».
Асман пише, що системно займається реабілітацією з 2023 року: підтримує діючі медичні заклади, передає обладнання, допомагає пораненим, бере участь у нових ініціативах. За його задумом, допомога в «КРИЛАХ» не повинна обмежуватися коротким курсом: потрібні тривале відновлення, соціальна адаптація та супровід після виписки.
«Берізка»: від піонерських змін до бази відпочинку заводу
Майбутній центр розміститься в селі Головчинці Хмельницької області, приблизно в 40 кілометрах від обласного центру і 13 кілометрах від Летичева, серед лісу і дубових насаджень неподалік від Південного Бугу. Тут у 1967 році звели дитячий оздоровчий табір Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій — майбутнього «Укрелектроапарата».
Історія самого заводу почалася в 1957 році, першу продукцію він випустив у 1959-му. Підприємство виробляло трансформатори та комплектні підстанції, у 1976 році отримало орден Трудового Червоного Прапора, постачало обладнання по СРСР і за його межі, в тому числі в Індію, В’єтнам і на Кубу. Як і багато великих радянських заводів, воно утримувало соціальні об’єкти: путівки на дитячий відпочинок працівники отримували через профспілку.
Для мене, Павла Швейка, «Берізка» — не назва в документах про продаж. У дитинстві я неодноразово відпочивав у цьому піонерському таборі, приїжджаючи щороку на одну, а іноді й на дві зміни. З тих пір пройшли десятиліття, і незвично бачити, як місце, пов’язане з літніми канікулами, готують для відновлення людей, які пережили війну.
Назва «Берізка» відома за особистими спогадами колишнього відпочивальника; у сучасних офіційних документах об’єкт позначений як колишній табір «Укрелектроапарата». Повного заводського архіву змін поки немає. Не встановлені точні дати останніх дитячих заїздів, кількість дітей у зміні та перелік республік СРСР або закордонних країн, звідки могли приїжджати відпочивальники. Країни експорту продукції заводу не можна плутати з географією дитячих путівок.
Територія табору — 4,2 гектара, загальна площа капітальних будівель — 2557,8 м². Тут були спальний корпус на 803,2 м², лікувальний на 639,4 м², їдальня на 287 м², приміщення відкритого басейну на 253 м², медичний ізолятор, душові, житлові та господарські будівлі. Серед дерев розташовувалися два спортивні майданчики, ігрова зона та літній майданчик для заходів; весь комплекс мав огорожу та закритий в’їзд.
У 1994 році підприємство перетворили на акціонерне товариство. Пізніше дитячі зміни припинилися — точна дата невідома, — але територію не закинули: безпосередньо перед продажем її використовували для відпочинку та оздоровлення заводських працівників. Про це в жовтні 2023-го розповідав керівник міського управління охорони здоров’я Борис Ткач. Частина будівель потребувала ремонту, однак спальний і лікувальний корпуси, їдальня, басейн і господарська інфраструктура збереглися в задовільному стані.
Адреса колишньої «Берізки» — Головчинці, вулиця Нова, 14/2. Це не сусідні табори «Буревісник» (пов’язаний з Хмельницьким національним університетом), «Лісова казка» (серед засновників якої фігурував «Укртелеком») або діюча «Чайка»: у них своя історія і свої власники.
Як місто придбало табір: ціна, обіцяна допомога і перший зірваний термін
У 2023 році «Укрелектроапарат» виставив колишню базу відпочинку на продаж через DIM.RIA і OLX. Початкова ціна пропозиції — близько 250 тисяч доларів (приблизно 772 тисячі шекелів). У цей час влада Хмельницького вже шукала майданчик для реабілітації поранених військовослужбовців, сімей загиблих і постраждалих цивільних. Обговорювалося розширення діючих закладів, але лісова територія зі старими корпусами дозволяла створити окремий комплекс.
На прес-конференції 31 жовтня 2023 року мер Олександр Симчишин розповів про переговори із заводом. За його словами, підприємство пропонувало знижку в 50%, але муніципальну покупку потрібно було оформляти за незалежною оцінкою. Тоді обговорили інший варіант: завод продає майно за оціночною вартістю, а приблизно на половину виручки придбає обладнання майбутньому центру. Передбачувана допомога становила близько 4,5 млн гривень (приблизно 311 тисяч шекелів). Документального підтвердження передачі обладнання на всю цю суму поки немає.
10 листопада 2023 року Хмельницька міська рада рішенням №20 дозволила комунальному підприємству «Хмельницька міська лікарня» купити 11 будівель і споруд за 9 073 482 гривні (приблизно 626 тисяч шекелів) із власних коштів лікарні. Серед об’єктів — названі вище корпуси, їдальня і басейн. Рішення підписав Симчишин, контроль доручили заступнику мера Василю Новачку і профільним комісіям. Оригінал муніципального рішення фіксує сторони, суму і склад майна. При цьому воно стосується будівель: правовий режим земельної ділянки необхідно розглядати окремо.
Первісно центр обіцяли відкрити до кінця 2024 року. Цього не сталося. У червні 2024-го лікарня замовила проєктну документацію на 1 045 742 гривні (приблизно 72 тисячі шекелів); підряд отримала компанія «Енерго-Технічні рішення» з Івано-Франківська. Відомості про закупівлю опубліковані в Prozorro — українській державній електронній системі публічних закупівель.
Завдання передбачало не косметичний ремонт: спальний корпус хотіли надбудувати до трьох поверхів, обладнати зовнішнім ліфтом і окремими доступними санвузлами. У лікувальному корпусі — відкрити кабінети психотерапії, зали фізичної терапії та ерготерапії, тобто відновлення повсякденних навичок після травм. Відкритий басейн пропонувалося перетворити на закритий реабілітаційний, з підйомниками для маломобільних пацієнтів. У підвальних приміщеннях планувалися конференц-зал, кінозал, кімнати групової терапії та укриття на випадок повітряної тривоги; додатково — каплиця, автономна котельня, резервне живлення та оновлення інженерних мереж. У ранньому плані реконструкцію відносили до 2024–2027 років.
825 мільйонів гривень і три етапи до 2030 року
До презентації 14 жовтня 2026 року задум розширився. Згідно з інвестиційною картою Хмельницького, попередня оцінка проєкту — 825 млн гривень (приблизно 56,9 млн шекелів). Це розрахункова вартість, не вже витрачені гроші. У картці також фігурує орієнтовна інвестиційна тривалість у 24 місяці, тоді як розвиток усього комплексу муніципальні плани розбивають на етапи до 2030-го.
На 2026 рік міська програма окремо передбачає 10,955 млн гривень (приблизно 756 тисяч шекелів) на будівельні та супутні роботи, включаючи проєктно-кошторисну документацію. Це бюджетне планування, а не підтвердження фактичного витрачання повної суми.
Перший етап, 2026–2027 роки, — базова інфраструктура, лікувальний корпус на 60 місць і формування команди. У 2028–2029 роках планують збільшити місткість до 120 місць і розвинути стаціонарну реабілітацію. До 2030 року повинні запрацювати весь комплекс, навчальний підрозділ і методична площадка для підготовки фахівців.
Симчишин каже, що основну частину будівництва і майбутнього утримання передбачається оплачувати з міського бюджету. Для бізнесу і благодійників підготували п’ять форматів участі — від окремих програм до інфраструктурних об’єктів. Концепцію вже представляли закордонним партнерам; про інтерес повідомили, про конкретні суми зобов’язань — ні. В інвестиційній картці основним учасником названа міська лікарня, партнерами — управління охорони здоров’я та Агентство розвитку Хмельницького.
Неподалік працює рекреаційний центр «Берег надії» приблизно на 60 місць, де вже відновлюються військовослужбовці та цивільні. Новий комплекс розраховують на 120 стаціонарних місць, денний стаціонар і амбулаторний прийом — тобто лікування без постійного проживання. На колишній табірній території проєктують терапевтичний сад, теплицю, майданчики арт-терапії та фізичних занять, прогулянкові маршрути, зони відпочинку та сімейного спілкування. За поясненням мера, лісове оточення дозволить створити місце, не схоже на звичну лікарню. Поки це проєкт, а не відкритий для пацієнтів центр.
Яку допомогу планують надавати
Задум «КРИЛ» включає ранню діагностику та консультації, коротку програму відновлення на 7–10 днів і комплексні курси тривалістю 3–6 тижнів. Передбачаються психологічна та психіатрична допомога, фізіотерапія, робота з наслідками полону та катувань, депресією, тривожними станами, залежностями, хронічними захворюваннями та бойовими пораненнями.
Окреме завдання — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який може виникати після пережитих бойових дій і насильства. Допомогу розраховують надавати також подружжю, дітям і батькам військових, сім’ям загиблих. У програму включені сімейна терапія, правовий супровід, професійне навчання, повернення до роботи і принцип «ветеран для ветерана», коли людина з військовим досвідом підтримує іншого на шляху відновлення. Організатори говорять і про допомогу після виписки: лікування не закінчується дверима стаціонару.
Хто працює над «КРИЛАМИ»
Муніципальний організатор — Хмельницька громада на чолі з мером Олександром Симчишиним. Майнова та медична частина пов’язана з міською лікарнею, якою керує Валерій Гарбузюк. 23 червня 2026 року оголосили конкурс на керівника проєкту: від кандидатів вимагали управлінського досвіду, координації будівництва, команди та партнерів; документи приймали до 7 липня. Вже 15 жовтня телеканал ТВ7+ представив Наталію Семенець як керівницю «КРИЛ».
До створення медичної концепції залучили психолога Тетяну Сіренко, яка брала участь у роботі над центрами «Лісова поляна» в Пущі-Водиці під Києвом та в Одесі. Вона виступає за середовище, яке враховує пережиту травму у всьому — від спілкування співробітників до планування та режиму. На презентації говорила і Оксана Коляда, міністр у справах ветеранів України в 2019–2020 роках, нині керівник Коаліції ветеранських просторів: її теми — потреба в реабілітації, сім’ї та підготовка фахівців.
Своїм досвідом поділилися ветеран Дмитро Черномазюк, капітан команди «Подільські вовки» з ампфутболу — футболу для людей з ампутаціями; поранений військовослужбовець Сергій Жуковський, який відкрив після відновлення власний бізнес; і Наталія Фролова, яка пережила російський полон і продовжила службу.
Амбасадором «КРИЛ» стала співачка і бандуристка Марина Круть (KRUTЬ). Бандура — український багатострунний інструмент. Артистка розповіла про важку депресію після загибелі в травні 2024 року подруги, бойового медика Ірини Цибух, і про тривалу професійну допомогу, яка знадобилася їй самій. Вона має намір представляти центр під час поїздки в США, звертаючись у тому числі до української діаспори.
Асман і Хмельницький: контакти задовго до нинішнього проєкту
Поява рабина в цій історії не зводиться до одного жовтневого повідомлення. 16 вересня 2009 року Моше Асман приїжджав у Хмельницький на відкриття відновленої синагоги ремісників — важливої події для місцевої єврейської громади та фонду «Хесед Бешт».
У лютому 2019 року він брав участь у пам’ятних заходах до століття Проскурівського погрому. Проскурів — колишня назва Хмельницького; у лютому 1919-го там сталася масова розправа над єврейськими жителями. Рабин здійснив молитву біля пам’ятника загиблим і 21 лютого написав меру Симчишину з пропозицією увічнити українців, які захищали євреїв. Серед названих був Трофим Верхола, який намагався зупинити вбивства, допомагати пораненим і рятувати жителів міста.
У вересні 2023 року Асман і головний рабин Хмельницького Йосеф Тейтельбаум брали участь у зустрічі президента Володимира Зеленського з єврейським духовенством перед Рош га-Шана — єврейським Новим роком. Ці зустрічі підтверджують давні зв’язки з містом і його єврейською громадою, але самі по собі не доводять, хто саме запросив Асмана до «КРИЛ».
Від лікування поранених в Ізраїлі до центру в Анатевці
Після репатріації з Радянського Союзу Асман жив і навчався в Ізраїлі, служив у ЦАХАЛі — Армії оборони Ізраїлю, а потім пов’язав свою діяльність з єврейськими громадами України. У 2014 році він допоміг організувати лікування в Ізраїлі десяти поранених учасників Майдану — масових українських протестів 2013–2014 років.
У 2019 році в заснованому ним єврейському поселенні Анатевка під Києвом відкрився триповерховий реабілітаційний корпус: медичні кабінети, їдальня, зали та кімнати відпочинку. За розповіддю Асмана «Українській правді», передбачалася також допомога дітям з дитячим церебральним паралічем. Саме поселення виникло як місце підтримки сімей, які покинули домівки через війну і переслідування. Його назва нагадує про єврейське містечко з оповідань Шолом-Алейхема про Тев’є-молочника — літературну основу «Скрипаля на даху».
На Київському єврейському форумі в лютому 2023 року Асман говорив про застосування ізраїльського досвіду лікування поранених і психологічної адаптації в Україні. 7 лютого 2025 року він передав «Волонтерській сотні» медичні інструменти, перев’язувальні матеріали та обладнання для допомоги військовим і цивільним. Про це вже розповідали НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency у матеріалі про медичну та волонтерську допомогу українським захисникам.
Матитьягу: війна увійшла в сім’ю рабина
У липні 2024 року на фронті загинув прийомний син Асмана Матитьягу (Антон Самборський), якого сім’я рабина усиновила в дитинстві. Пізніше він став українським військовослужбовцем і пішов захищати країну від російського вторгнення. Незадовго до відправки на фронт у нього народилася дочка.
12 вересня 2024 року прощання відбулося в Центральній синагозі Києва, де був присутній посол Ізраїлю Міхаель Бродський. НАновини публікували репортаж про прощання і матеріал про документальний фільм Hromadske, присвячений Матитьягу. У 2025 році сім’ї передали його посмертний орден «За мужність».
26 серпня 2025 року в Анатевці відкрився «Дім Матитьягу» — житловий комплекс для сімей, які втратили житло через війну. На церемонії були присутні міністр у справах релігій Ізраїлю Міхаель Малкіелі, Бродський, американський пастор Марк Бернс, українські військовослужбовці та представники релігійних громад. Будівництво підтримали фонд «Керен Яель», приватні жертводавці та друзі єврейської громади; перші сім’ї заселилися в день відкриття. Для Асмана тема допомоги сім’ям загиблих має і особистий вимір.
Ізраїльський досвід — і питання про конкретну роль рабина
Після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року і наступних бойових дій Ізраїль зіткнувся з зростаючою потребою в довгій фізичній і психологічній реабілітації поранених військових і цивільних. Один приклад — центр Gandel єрусалимської лікарні «Хадасса» на горі Скопус, поетапне відкриття якого почалося в січні 2024 року. Там поєднуються фізіотерапія, ерготерапія, неврологічна допомога і психологічне відновлення. Це порівняння моделей, а не вказівка на фінансовий зв’язок «Хадасси» з «КРИЛАМИ».
Асман розпоряджається ізраїльськими та американськими контактами. НАновини раніше писали, як він підключав міжнародні зв’язки до зусиль з визволення українських військовополонених, в тому числі захисників Маріуполя. Міжнародне партнерство могло б виявитися корисним і реабілітаційному центру, де муніципальний бюджет планують доповнювати благодійними коштами.
Але тут проходить важлива межа між встановленим і поки не розкритим. Асман публічно підтвердив свою участь у створенні «КРИЛ», однак доступні документи не називають дату його приєднання, людину, яка його запросила, і конкретну ділянку роботи — фінансування, пошук партнерів, медичні програми або забезпечення обладнанням. Не підтверджено і виділення коштів для центру ізраїльським урядом, лікарнею або певною іноземною організацією за ініціативою рабина.
Ініціатором майнової угоди і замовником проєктування виступила міська лікарня; оперативне керівництво проєктом публічно пов’язують з Наталією Семенець. Давні контакти Асмана з Хмельницьким пояснюють, чому співпраця можлива, але не дозволяють приписувати йому заснування муніципального проєкту або оплату покупки табору. Конкретику повинні прояснити самі учасники і майбутні партнерські угоди.
Що буде далі
З піонерського табору «Берізка», де діти проводили літні зміни, колишня заводська база перетворюється на простір, покликаний допомагати тим, хто пережив війну. Тепер шлях від підготовленої концепції до діючого центру залежить від реконструкції, фахівців, фінансування та відкриття першого лікувального корпусу. Тільки з появою пацієнтів стане зрозуміло, як масштабні плани працюють у повсякденному житті.
Офіційний сайт проєкту — kryla.center, канал організаторів — @kryla_veterans.
Примітка редакції: еквіваленти в шекелях округлені для ізраїльських читачів за прийнятим у матеріалі орієнтовним перерахунком на 16 жовтня 2026 року; це не курс на дату історичних угод.