Ювелірний бізнес в Україні: Ізраїль став №1 серед іноземних власників

Громадяни Ізраїлю виявилися найбільшою іноземною групою серед власників ювелірних компаній України. НАновости перевірили 22 діючі компанії та виявили не лише магазини та реєстрові записи, але й виробництво, зростання виручки та прямий зв’язок з Ізраїльською алмазною біржею.

Коли російські ракети знову і знову прилітають по Києву, ювелірний бізнес виглядає не найочевиднішим місцем для іноземця, який хоче зберегти гроші. Магазин із золотом не можна за пару годин перенести в іншу країну. Виробництво, обладнання, співробітники, діаманти на складі також залишаються там, де йде війна.

Тому одна цифра в українській корпоративній статистиці змусила нас зупинитися: Ізраїль виявився на першому місці серед країн громадянства іноземних бенефіціарів ювелірних компаній України.

Не США. Не Німеччина. Не сусідня з Україною Туреччина.

Ізраїль.

НАновости вирішили подивитися, що стоїть за цією цифрою. Для перевірки ми використовували дані від 17 серпня 2026 Opendatabot — української платформи, яка збирає та систематизує відкриті відомості з державних реєстрів: дані про компанії, власників та кінцевих бенефіціарів, види діяльності, фінансову звітність та інші корпоративні показники.

Автор матеріалу R.Verter народився в Україні, живе в Ізраїлі та регулярно працює саме з темами на перетині двох країн. Тут його завдання було не довести заздалегідь придуманий тезис про «віру ізраїльтян в Україну», а перевірити більш просте питання: чи існує за ізраїльськими прізвищами в реєстрі справжній працюючий бізнес чи це в основному старі юридичні оболонки?

Відповідь виявилася цікавішою за вихідну статистику.

Ізраїль — 22. Туреччина — 20. Росія — 19

На кінець липня 2026 року Opendatabot нараховував в Україні 7 865 бізнесів, пов’язаних з виробництвом, продажем та ремонтом ювелірних виробів та годинників.

Переважна більшість, 6 583, працюють як ФОП. Ще 1 282 — компанії.

ФОП — фізичні особи — підприємці. Це українська форма ведення бізнесу людиною від власного імені, без створення окремої компанії. Для ізраїльського читача найближча зрозуміла аналогія — עצמאי / עוסק: приватний підприємець, який веде власний бізнес. Це не точний юридичний аналог ізраїльських статусів עוסק פטור або עוסק מורשה, але за змістом порівняння допомагає зрозуміти різницю між таким підприємцем та окремою компанією.

У 180 компаній серед кінцевих бенефіціарів є громадяни іноземних держав. Найчастіше зустрічається Ізраїль: 22 компанії.

У Туреччини таких компаній 20, у Росії — 19.

Одна компанія може мати власників одразу з кількох країн, тому складати ці показники і вважати їх кількістю іноземних підприємств було б неправильно. Але для нашого питання важлива інша пропорція: приблизно у кожного восьмого ювелірного юрособи України, де взагалі присутній іноземний бенефіціар, серед власників є громадянин Ізраїлю.

На цьому місці легко написати красиву фразу про «22 ізраїльських інвесторів».

Ми її писати не стали.

22 компанії не означають 22 інвестора. Одна людина може бути присутньою в кількох юрособах. Ізраїльтянину може належати лише частка підприємства. Паспорт власника також нічого не говорить про те, звідки прийшли гроші, де закуповується сировина і куди продається готовий товар.

Тому довелося йти по картках далі.

Чому російський власник може залишатися в українському реєстрі

Є важлива юридична деталь: наявність громадянина Росії серед бенефіціарів української компанії ще не означає, що він сьогодні вільно розпоряджається цим бізнесом.

Після початку повномасштабного вторгнення Україна ввела обмеження на операції з активами, пов’язаними з державою-агресором. Вони зачіпають виплати російським власникам, корпоративні права, окремі банківські операції та можливість переоформлення часток.

Через це виник парадокс. Компанія може продовжувати існувати як українська юридична особа, працювати з українським директором, персоналом та майном, але російська частка в її структурі власності фактично виявляється обмеженою або замороженою.

Більше того, у 2026 році Міністерство економіки України публічно визнало ще одну проблему: деякі українські підприємства хотіли б повністю позбутися російських співвласників, але чинні обмеження одночасно ускладнюють сам механізм викупу або переоформлення такої частки.

Тому запис про російського бенефіціара іноді відображає не продовжуючу присутність російського капіталу в звичному сенсі, а юридичну спадщину довоєнної структури власності, яку виявилося складно прибрати з реєстру.

Це важливо враховувати при читанні будь-якої статистики про «російських власників» в Україні. Після 2022 року сам факт присутності прізвища в реєстрі вже не говорить про те, наскільки ця людина реально контролює компанію, отримує від неї гроші або здатна приймати рішення про її майбутнє.

Чому при перевірці ми спочатку знайшли не 22, а 23 компанії

Тут виникла перша деталь, якої немає в загальній цифрі.

Якщо відкрити поточну реєстрову вибірку Opendatabot по ювелірним видам діяльності та ізраїльським бенефіціарам, можна отримати 23 картки, а не 22. Помилка?

Ні.

Серед них знаходиться ПП «Єдендіам Фенсі», власником якого вказаний громадянин Ізраїлю Яаков Єошуа. Але компанія зараз має статус «в стані припинення».

Після її виключення залишаються ті самі 22 діючі компанії.

На перший погляд дрібниця. Для нас це важлива перевірка: цифра 22 не вийшла механічним копіюванням готового рейтингу. Ми спробували зрозуміти, хто саме знаходиться всередині нього і чому число в поточній видачі спочатку не збіглося з аналітичним зрізом.

Далі виявилася ще одна річ.

Ці 22 компанії — не лише магазини.

Серед них є роздрібна торгівля, оптові структури та підприємства, основною діяльністю яких вказано безпосередньо виробництво ювелірних виробів.

Одинадцять компаній показали гроші. У російських власників картина зовсім інша

Фінансова звітність за 2025 рік поки є далеко не у всього ринку. З 1 282 ювелірних компаній її подали 358.

Серед підприємств з іноземними бенефіціарами відзвітували 32. Одинадцять з них мають власників — громадян Ізраїлю.

Це вже дозволяє відокремити хоча б частину реально працюючого бізнесу від реєстрової присутності.

НАновости окремо склали доступну виручку цих 11 компаній. Вийшло близько 41,47 млн грн за 2025 рік.

Сума сама по собі не робить ізраїльський капітал найбільшим на українському ювелірному ринку. Це було б невірним висновком: фінансова звітність є не у всіх, а найбільші українські компанії галузі мають обороти в сотні мільйонів і більше мільярда гривень.

Але всередині іноземної вибірки є деталь, яку важко не помітити.

У Росії в реєстрі майже стільки ж діючих ювелірних компаній з відповідними бенефіціарами — 19 проти ізраїльських 22. Однак Opendatabot повідомляє, що з цих 19 компаній з російськими власниками лише одна показувала виручку за останні два роки: Білоцерківський ювелірний завод задекларував 10,9 тис. грн за 2023 рік.

Це не доказ того, що решта 18 взагалі нічого не роблять. Відсутність опублікованої виручки і відсутність діяльності — різні речі.

Але різниця помітна.

В ізраїльській частині реєстру ми бачимо 11 компаній з звітністю за 2025 рік, мільйони гривень обороту, працівників, виробництво та діючі торгові структури. У російській — майже таке ж число юридичних осіб, але зовсім іншу публічну фінансову картину.

Дві компанії забирають майже весь оборот

З 41,47 млн грн відомої виручки більше половини припадає на одне підприємство — київське ТОВ «Діамантовий бізнес».

Його стовідсотковим власником і кінцевим бенефіціаром вказаний громадянин Ізраїлю Моше Нанікашвілі.

У 2023 році компанія показувала 8,265 млн грн доходу. У 2024-му — вже 17,778 млн. У 2025-му — 23,873 млн грн.

Тобто її виручка майже потроїлася за два роки повномасштабної війни.

У компанії в 2025 році було 25 працівників, а чистий прибуток склав близько 1,65 млн грн. Це вже важко описати як просто збережений колись запис в українському реєстрі.

Другий великий учасник — «Алмаз-Діамант Ю». Її директором, стовідсотковим власником і кінцевим бенефіціаром вказаний громадянин Ізраїлю Давид Бен Нун.

Доход за 2025 рік — 9,333 млн грн, чистий прибуток — 5,791 млн.

Ці дві компанії разом дали більше 33,2 млн грн, тобто приблизно чотири п’ятих всієї відомої виручки 11 відзвітувавших компаній з нашої ізраїльської вибірки.

І саме тут реєстр вивів нас з української корпоративної статистики прямо в Рамат-Ган.

Діаманти з Ізраїлю, огранка в Україні

За ТОВ «Діамантовий бізнес» зареєстровані торгові марки Ukrainian Diamond Center і UDC.

Ми відкрили сайт самого UDC.

Компанія називає себе членом Israel Diamond Exchange — Ізраїльської алмазної біржі. Генеральним директором UDC вказаний той самий Давид Бен Нун, який одночасно володіє «Алмаз-Діамант Ю».

Але є ще більш конкретна деталь.

У січні 2025 року UDC опублікував власний матеріал про Ізраїльську алмазну біржу. Там компанія стверджує, що членство дозволяє їй імпортувати алмази безпосередньо з Ізраїлю без посередників, а огранку виконувати на власному обладнанні в Україні.

Ось тут зв’язок двох країн вже неможливо пояснити одним ізраїльським паспортом в українському реєстрі.

Виходить цілком зрозуміла виробнича ланцюжок:

алмази з Ізраїлю → українська компанія → огранка в Україні → готові діаманти та ювелірні вироби → український ринок.

При цьому важливо зберегти межу доведеного. Заяви про прямий імпорт, власне виробництво та членство в біржі виходять від самого UDC. Митні декларації конкретних партій НАновости в рамках цієї перевірки не вивчали.

Ми можемо підтвердити, що компанія публічно описує таку модель роботи. Стверджувати обсяг поставок з Ізраїлю або вартість ввезених алмазів без митної статистики було б вже зайвим кроком.

І це якраз той випадок, коли обмеження робить історію не слабшою, а точнішою.

Хто ще стоїть за ізраїльською цифрою

Не весь список зводиться до Нанікашвілі та Бен Нуну.

Наприклад, у виробничій компанії «Вінницькі кристали» стовідсотковим власником вказаний громадянин Ізраїлю Дов Вейнтрауб. Підприємство показало 2,312 млн грн виручки за 2025 рік.

У «Єдендіам» весь капітал належить двом громадянам Ізраїлю: Іцхаку Єгошуа — 55,71%, Тамар Єгошуа — 44,29%. Доход за 2025 рік склав 997 тис. грн.

У компанії «Келі» громадянину Ізраїлю Шалве Базову належить 50%. У «Золотого Лелеки» Олександр Шинкаревський має 36,23%.

Є і повторювані власники.

Хаїм Лютін пов’язаний одразу з «Ультра-Дизайн», «Ультра-Плюс» та «Ексклюзив». Світлана Золотарьова присутня в «Фанконі ЛТД» та «Медіум Сервіс».

Тому фразу «22 ізраїльських компанії» краще взагалі не використовувати. Точніше говорити: 22 діючі українські ювелірні компанії, серед бенефіціарів яких є громадяни Ізраїлю.

Різниця здається бюрократичною лише до тих пір, поки не починаєш перевіряти власників поіменно.

А тепер повернемося до війни

У липні 2026 року, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини, в Україні загинули щонайменше 437 мирних жителів, ще 2 610 отримали поранення.

Це був найвищий місячний показник загиблих цивільних з травня 2022 року. Головною причиною втрат залишалися далекобійні ракети та безпілотники, причому більшість жертв такої зброї фіксувалася в містах далеко від лінії фронту.

Київ виявився одним з найбільш постраждалих міст липня.

І саме в Києві зареєстровані та працюють найбільші компанії нашої ізраїльської вибірки.

Ось тому цифра 22 для нас цікава не сама по собі.

Ювелірний бізнес погано підходить для евакуації «однією кнопкою». Є товарні запаси, обладнання, приміщення, охорона, персонал. Якщо йдеться про виробництво, додаються верстати, фахівці та технологічний ланцюжок.

Ризик не теоретичний. Він існує прямо зараз.

Але ми бачимо компанію з ізраїльським власником, у якої виручка між 2023 і 2025 роками зросла з 8,3 млн до 23,9 млн грн. Бачимо іншу компанію з тієї ж вибірки з 9,3 млн грн виручки. Бачимо виробництво у Вінниці. Бачимо UDC, який продовжує говорити про поставки алмазів з Ізраїлю та огранку в Україні.

Це вже не дозволяє закінчити матеріал фразою «війна відлякала всіх іноземних підприємців».

Не відлякала всіх.

Чи означає це, що ізраїльський бізнес вірить у перемогу України?

Ось тут дуже хочеться написати ефектну відповідь: так.

Але даних для такого твердження у нас немає.

Ми не запитували Моше Нанікашвілі, Давида Бен Нуна, Дова Вейнтрауба та інших власників, чому вони зберігають українські компанії. Ми не знаємо, які з них вкладали нові гроші після 24 лютого 2022 року, а які продовжують використовувати створені задовго до вторгнення активи.

Немає у нас і цифри, що дозволяє назвати 22 компанії розміром «ізраїльських інвестицій в ювелірну галузь України». Для цього потрібні зовсім інші дані.

Але є поведінка бізнесу.

Компанія може скільки завгодно говорити про перспективний ринок. Набагато цікавіше подивитися, де у неї залишаються люди, активи та оборот, коли по країні четвертий рік йде повномасштабна війна.

І в цьому більш вузькому сенсі ізраїльська вибірка дійсно виглядає як практичний сигнал довіри до того, що у України є економічне завтра.

Не обов’язково політична віра в конкретний сценарій перемоги. Не обов’язково інвестиційна декларація.

Просто рішення не зникнути.

Чому це важливо саме для Ізраїлю

Про відносини Ізраїлю та України зазвичай говорять мовою президентів, міністрів, голосувань і військової допомоги. Економічний зв’язок помітний гірше, хоча іноді він розповідає про стан відносин не менше дипломатичних формул.

НАновости вже розбирали, як Україна пропонувала Ізраїлю розширювати економічну співпрацю, інвестиції та участь у відновленні країни. Там йшлося про наміри держав.

Ювелірна історія знаходиться рівнем нижче — і тому по-своєму цікавіша.

Тут ніхто не підписує меморандум перед камерами. Громадяни Ізраїлю просто продовжують залишатися власниками українських компаній, а частина цих компаній показує оборот, виробляє вироби та працює з ізраїльською алмазною інфраструктурою.

Є і зворотний рух товару. НАновости нещодавно показували на прикладі закупівель Ізраїлем українського ріпакового шроту, наскільки непомітними для звичайного читача можуть бути реальні економічні зв’язки двох країн. Поки політики сперечаються про велику стратегію, українська сировина їде в Ізраїль, а ізраїльські алмази, за даними UDC, йдуть на обробку в Україну.

Ці історії не треба перебільшувати. Ювелірні компанії з ізраїльськими бенефіціарами не визначають українську економіку, а 41,47 млн грн відомого доходу — не мільярдні інвестиції.

Але вони показують механізм.

22 компанії — це не доказ. Це слід

Спочатку у нас була одна цифра: Ізраїль — 22.

Після перевірки вона розпалася на набагато цікавішу картину.

Одна компанія з поточної реєстрової видачі вже припиняється, тому діючих дійсно 22. Одні й ті ж власники можуть стояти за кількома юрособами. Фінансову звітність надали лише 11 компаній. Дві з них формують близько 80% відомого обороту.

Зате саме всередині цих даних виявився зв’язок, який вже не можна назвати формальним: Ukrainian Diamond Center, ізраїльський власник, Давид Бен Нун, членство в Israel Diamond Exchange, заявлений прямий імпорт алмазів з Ізраїлю та їх огранка в Україні.

Російські ракети цей ланцюг поки не обірвали.

Ось тут R.Verter і редакція НАновости — Новини Ізраїлю готові зробити свій висновок, але тільки в тих межах, які дозволяють дані.

Ми не знаємо, за кого голосують ці підприємці і якими словами вони описують хід війни. Ми не будемо приписувати їм заяву «ми віримо в перемогу України».

Ми бачимо інше.

У країні, яку Росія намагається зробити непридатною для нормального життя і бізнесу, компанії з ізраїльськими власниками продовжують працювати. Деякі збільшують оборот. Через Ізраїльську алмазну біржу зберігається виробничий зв’язок з Україною.

Для нас це і є найцікавіша частина історії.

Тому що довіра до майбутнього країни вимірюється не тільки заявами.

Іноді вона лежить у сейфі з діамантами, стоїть біля огранувального верстата і щоранку відкриває магазин у Києві.

Джерела: Opendatabot і відкриті дані українських державних реєстрів; Ukrainian Diamond Center; Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.