Розмова Нетаньягу і Зеленського “сподіваюся, що вона відбудеться найближчими днями” – посол Ізраїлю Бродський, про що?

Телефонна розмова між Володимиром Зеленським і Біньяміном Нетаньягу, про яку останніми днями говорили в Києві та Єрусалимі, судячи з усього, дійсно не знята з порядку денного. Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський в інтерв’ю 25 березня 2026 для українського РБК повідомив, що контакт не відбувся з технічних причин, але сторони розраховують провести його вже найближчими днями. Для ізраїльської аудиторії це важлива деталь: йдеться не про формальний дзвінок заради протоколу, а про розмову на тлі прямої іранської загрози, війни в регіоні та все більш помітного перетину ізраїльського та українського порядку денного.

За словами Бродського, ініціатива розмови виходила саме з ізраїльської сторони. Він окремо дав зрозуміти, що головною темою, скоріш за все, стане Близький Схід і передусім Іран. Уже це саме по собі багато говорить про поточний момент: Єрусалим, схоже, хоче обговорювати з Києвом не лише двосторонні відносини, але й ширший контур загроз, який тепер пов’язує Ізраїль, Україну, Росію та Іран в один напружений ланцюг.

Чому ця розмова важлива не лише для Києва, але й для Ізраїлю

В звичайній дипломатичній логіці такий дзвінок можна було б подати як рядовий контакт лідерів двох країн. Зараз ситуація інша. Ізраїль веде важке протистояння з іранською віссю, Україна вже понад чотири роки відбиває російську агресію і давно стикається з іранською зброєю на своїй території. Тому тема Ірану в розмові Зеленського і Нетаньягу виглядає не другорядною, а центральною.

Для ізраїльського читача тут важливий один неприємний, але зрозумілий висновок. Україна та Ізраїль все частіше опиняються в одному полі загроз, навіть якщо війни у них різні за географією та масштабом. Те, що раніше могло звучати як дипломатична формула про «спільні виклики», тепер має цілком предметний зміст: дрони, військова кооперація Ірану з Росією, тиск на союзників Заходу, спроби розширювати регіональні кризи за межі одного фронту.

Іран стає спільною темою не на рівні гасел, а на рівні безпеки

Бродський прямо сказав, що передбачуваною ключовою темою розмови стане ситуація на Близькому Сході та іранська загроза. Це важливо ще й тому, що Київ сьогодні дивиться на Іран вже не як на далеку близькосхідну проблему Ізраїлю, а як на державу, яка роками допомагає Росії у війні проти України. В Єрусалимі, відповідно, бачать, що український фронт теж давно пов’язаний з іранським фактором.

Що означає подяка за визнання КСІР терористичною організацією

Окремою темою, яку, на думку Бродського, Нетаньягу навряд чи упустить, стане подяка Україні за визнання Корпусу вартових ісламської революції терористичною організацією. Ізраїль вже публічно дав зрозуміти, що високо оцінює це рішення Києва і вважає його важливим прецедентом. У дипломатичній мові такі формулювання рідко бувають випадковими: це і політичний сигнал підтримки, і фіксація того, що Україна в цьому питанні зайняла позицію, яку в Єрусалимі вважають принциповою.

Тут варто звернути увагу на ще один момент.

Бродський підкреслив, що після українського рішення аналогічні кроки зробили й інші країни. Для Ізраїлю це зручно не лише символічно. Коли одна з країн, що перебуває під постійною військовою атакою, першою робить такий крок, це допомагає розширювати міжнародну легітимацію тиску на іранські силові структури. А отже, майбутня розмова Зеленського і Нетаньягу може стати не просто обміном ввічливостями, а частиною ширшої політичної координації.

У цьому сенсі НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency бачать у майбутньому контакті не прохідний дипломатичний епізод, а симптом глибшого процесу: Україна та Ізраїль все частіше розмовляють один з одним через призму однієї і тієї ж загрози, що походить від Тегерана, хоч і проявляється вона на різних картах і різними засобами.

Про що насправді може йти мова між Зеленським і Нетаньягу

Офіційно точний порядок денний розмови поки не розкривається.

Але зі слів посла досить ясно вимальовуються три опорні теми. Перша — Близький Схід і поточна конфронтація навколо Ірану. Друга — українське рішення по КСІР і політичні наслідки цього кроку. Третя — ширший контекст безпеки, де ізраїльський та український досвід все менше існують окремо один від одного.

Саме тому сам факт підготовки дзвінка важливий вже зараз, ще до його проведення. Для Києва це можливість закріпити контакт з ізраїльським керівництвом у момент нової регіональної турбулентності. Для Ізраїлю — шанс обговорити з Україною іранський фактор не в абстракції, а на тлі реальної війни, в якій Тегеран давно бере участь не лише словами. І якщо розмова дійсно відбудеться найближчими днями, її варто читати не як дипломатичну формальність, а як частину швидко змінюваної архітектури союзів і загроз.