Світ підійшов до небезпечної межі, де розмова про ядерну катастрофу вже не виглядає абстрактним сценарієм з минулого століття. Відомий італійський фізик-теоретик Карло Ровеллі у своїй книзі «85 секунд до півночі» попереджає: нинішній рівень ядерної загрози може бути найвищим за всю історію людства.
Ровеллі відомий не лише роботами в галузі петльової квантової гравітації, але й умінням говорити про науку простою мовою. Цього разу його тема виходить далеко за межі фізики. Він говорить про політику, страх, недовіру між державами і про те, як швидко світ може втратити контроль над логікою стримування.
За даними The Guardian, ключова думка Ровеллі полягає в тому, що сучасним лідерам бракує обережності та стратегічної далекоглядності, яку демонстрували політики часів Холодної війни. Тоді світ теж стояв на краю, але між наддержавами зберігалося розуміння: ядерна війна не може мати переможця.
Сьогодні, на думку вченого, це розуміння стало слабшим.
Чому Ровеллі критикує нову гонку озброєнь
Карло Ровеллі виступає проти нарощування озброєнь в Європі і вважає, що головний ризик народжується не лише з сили армій, а з взаємного страху. Коли держави перестають довіряти одна одній, кожне нове озброєння пояснюється обороною, але для іншої сторони виглядає підготовкою до нападу.
Особливо різко фізик оцінює розмови про можливе масштабне вторгнення Росії вглиб Європи. На його думку, такі страхи перебільшені. Ровеллі нагадує, що Росія не змогла швидко досягти своїх цілей навіть в Україні, а сукупні військові витрати НАТО значно перевищують російські.
При цьому його позиція не скасовує факту російської агресії проти України. Йдеться про інше: вчений намагається показати, що паніка і логіка постійного посилення можуть призвести до ще більш небезпечної спіралі.
Небезпека не лише у війні, а в ядерних арсеналах
Головне джерело тривоги — величезні запаси ядерної зброї. Росія має тисячі ядерних боєголовок, а США також зберігають масштабний арсенал і право на відповідний удар. З трьох найбільших ядерних держав лише Китай офіційно дотримується принципу незастосування ядерної зброї першим.
Ровеллі вважає, що ситуація стала особливо нестабільною після того, як західну зброю почали використовувати по об’єктах на території Росії. Його турбує сама можливість того, що Москва може трактувати удари британськими ракетами як прямі удари Великобританії.
У старій логіці ядерного стримування існувало негласне правило: якщо держава володіє ядерною зброєю, її територію не бомблять напряму. Тепер, за словами Ровеллі, ця межа розмивається.
Для Ізраїлю така розмова не є чимось далеким. Регіональна безпека, іранська ядерна програма, війни на Близькому Сході, удари по інфраструктурі і постійна загроза ескалації роблять тему ядерного стримування частиною реальної політичної повістки. Саме тому НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає подібні попередження не як відволічену європейську дискусію, а як сигнал для ізраїльської аудиторії: глобальна нестабільність швидко відображається і на Близькому Сході.
Що спільного між Європою, Близьким Сходом і логікою страху
Ровеллі пише, що мілітаризація часто підживлюється не силою, а відчуттям уразливості. Коли суспільство переконують, що «якщо ми не знищимо їх, вони знищать нас», простір для дипломатії різко звужується.
Він проводить історичні паралелі з агресією Третього рейху і сучасними конфліктами на Близькому Сході, підкреслюючи: насильство часто посилює страх, а страх потім виправдовує нове насильство. У такій логіці кожна сторона вважає себе обороняючоюся, навіть коли сама робить кроки, що наближають катастрофу.
Для ізраїльського читача це особливо впізнавана формула. Ізраїль живе в середовищі, де безпека — не теорія, а щоденна необхідність. Але саме тому важливо розрізняти реальну оборону, політичну істерію і рішення, які можуть зробити регіон і світ менш безпечними.
«85 секунд до півночі»: чому це звучить як попередження
Назва книги Ровеллі пов’язана з рішенням «Бюлетеня вчених-атомників»: у 2026 році Годинник Судного дня було встановлено на позначці 85 секунд до умовної півночі. Це найтривожніший показник в історії.
Фізик покладає відповідальність не на одну країну, а на весь круг сучасних лідерів — від керівництва США і НАТО до Росії, Ірану та Ізраїлю. На його думку, світу бракує політиків, які готові мислити не лише категоріями національного посилення, але й категорією виживання людства.
Ровеллі нагадує, що саме вчені свого часу створили ядерну зброю. Але він також підкреслює: голос наукової спільноти допомагав політикам Холодної війни шукати вихід з небезпечної конфронтації. Одним з таких прикладів став договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, пов’язаний з епохою Рональда Рейгана і Михайла Горбачова.
Нова загроза: ядерна зброя в космосі
На тлі цих попереджень окремо звучить тема можливого розміщення ядерної зброї на орбіті. Командувач Космічним командуванням Бундесверу генерал-майор Міхаель Траут заявив, що Росія може розробляти технології для виведення ядерної зброї в космос.
За інформацією Politico, ядерний вибух на орбіті не виглядав би як звичний удар по місту або військовій базі, але міг би вивести з ладу значну частину супутників на низькій навколоземній орбіті. Наслідки такого сценарію були б глобальними: зв’язок, навігація, військова координація, фінансові системи і цивільна інфраструктура залежать від супутників набагато сильніше, ніж здається звичайній людині.
Окремий ризик — ефект Кесслера. Це ланцюгова реакція утворення космічного сміття, при якій зіткнення уламків створюють нові уламки, а деякі орбітальні зони можуть стати непридатними для використання на десятиліття.
Саме тому Німеччина вже посилює космічну оборону, розробляючи системи глушіння, лазерні технології і власну захищену мережу супутникового зв’язку для Бундесверу.
Фінальне питання Ровеллі звучить не як наукова формула, а як політичний виклик: який лідер сьогодні готовий сказати, що замість безкінечного посилення своєї країни він хоче зробити людство безпечнішим?
Для світу, де Україна продовжує жити під ударами, Ізраїль стикається з загрозами на кількох напрямках, а Іран залишається частиною ядерної повістки, це питання вже не можна вважати філософським. Воно стало практичним.
