Наїм Касем загрожує вулицею Лівану — «Хізбалла» знову ставить зброю вище держави

Генсек «Хізбалли» Наїм Касем виступив з жорсткою промовою, приуроченою до річниці виходу ізраїльської армії з Південного Лівану, і фактично відмовився обговорювати роззброєння організації на умовах Бейрута, Вашингтона чи Ізраїлю.

Ключовий сенс його заяви був не тільки в черговій атаці на Ізраїль. Касем ударив і по самому ліванському державі: він закликав владу відмовитися від прямих переговорів з Ізраїлем, звинуватив уряд у нездатності захищати суверенітет і заявив, що народ має право вийти на вулиці проти «американо-ізраїльського проекту».

Для Ізраїлю це важливий сигнал. Йдеться не просто про риторику «Хізбалли», а про боротьбу за те, хто контролює південь Лівану — офіційна держава чи озброєна проіранська структура.

Чому дата важлива: що означає 26-та річниця виходу Ізраїлю з Південного Лівану

Промова Касема була прив’язана до однієї з найсимволічніших дат для «Хізбалли» — виходу ізраїльських військових з Південного Лівану в травні 2000 року.

Ізраїль завершив виведення сил з Південного Лівану 24 травня 2000 року, відійшовши до міжнародного кордону відповідно до резолюції Радбезу ООН 425. У Лівані ця дата закріпилася в політичній пам’яті як «День опору і звільнення», який зазвичай відзначають 25 травня. Тому в 2026 році йдеться саме про 26-ту річницю тих подій: з травня 2000-го до травня 2026-го минуло 26 років.

Для «Хізбалли» ця дата давно стала частиною власної легітимації. Організація подає вихід Ізраїлю як доказ ефективності озброєного «опору» і використовує цей аргумент кожного разу, коли від неї вимагають передати зброю державі.

Але для Ізраїлю і значної частини міжнародної спільноти ця логіка виглядає інакше. Після 2000 року Південний Ліван не став спокійною зоною на кордоні. Навпаки, питання озброєної присутності «Хізбалли» перетворилося на постійне джерело загрози для півночі Ізраїлю, для жителів Галілеї, для прикордонних кібуців і для самої ліванської державності.

Що сказав Наїм Касем і чому це звучить як виклик Бейруту

У своїй промові Касем заявив, що «Хізбалла» не здасться і не прийме логіку роззброєння, якщо вона, за його словами, відкриває шлях Ізраїлю для ударів по Лівану. Він представив вимоги до організації скласти зброю як частину американсько-ізраїльського тиску на Бейрут.

Особливо жорстко прозвучала його атака на ліванський уряд. За наведеною цитатою, Касем фактично заявив владі: якщо держава не здатна забезпечити суверенітет, вона повинна піти. Далі він пішов ще далі — заговорив про право народу вийти на вулицю і скинути уряд у протистоянні «американо-ізраїльському проекту».

Саме ця частина робить виступ особливо небезпечним. Це вже не просто відмова роззброюватися. Це спроба перевести суперечку про безпеку в площину внутрішнього тиску на державні інститути Лівану.

Роззброєння як головна лінія конфлікту

Тиск на «Хізбаллу» посилюється не перший місяць. США і Ізраїль домагаються, щоб Ліван реально обмежив озброєні структури поза контролем держави. У травні 2026 року Вашингтон ввів нові санкції проти ліванських політиків, силовиків і фігур, пов’язаних з «Хізбаллою», звинувачуючи їх у підтримці впливу організації на державні інститути і в перешкоджанні зусиллям з роззброєння.

Позиція «Хізбалли» залишається незмінною: зброю не можна обговорювати під тиском Ізраїлю, США або на тлі ударів по Лівану. Раніше Касем вже заявляв, що організація не дозволить себе роззброїти і готова говорити тільки про ширшу «оборонну стратегію», але не про просту передачу арсеналу державі.

Для Лівану це тупик.

Держава намагається виглядати суверенною, але всередині неї діє сила, яка має власну армію, власну зовнішню політику і власний зв’язок з Іраном.

Чому це важливо для Ізраїлю зараз

Для ізраїльської аудиторії ця історія безпосередньо пов’язана з безпекою півночі країни. Йдеться не про далеку внутрішню ліванську політику, а про те, чи буде на кордоні з Ізраїлем діяти озброєна структура, яка сама вирішує, коли запускати ракети, дрони чи протитанкові засоби.

Касем окремо заявив, що безпілотники «Хізбалли» продовжать переслідувати ізраїльських військових у Південному Лівані. На тлі повідомлень про продовження ударів і напруженості на південноліванському напрямку це звучить як пряме попередження: організація не збирається йти в політичну тінь і не вважає нинішній етап завершеним. Аналітичні огляди по регіону також вказують, що «Хізбалла» виступає проти ізраїльсько-ліванських переговорів і продовжує розвивати безпілотний компонент проти ізраїльських сил.

У цьому контексті НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертає увагу на головний парадокс: Касем говорить про «суверенітет Лівану», але одночасно відмовляється визнати монополію ліванської держави на силу. Тобто суверенітет у його версії — це не сильна держава, а право «Хізбалли» зберігати окремий озброєний центр влади.

Південний Ліван знову стає центральною точкою ризику

Після виходу Ізраїлю з Південного Лівану в 2000 році очікувалося, що кордон поступово стане більш стабільним. Але за 26 років регіон так і не перетворився на звичайну прикордонну зону. Він залишився простором постійного тиску, взаємних ударів, евакуацій, загроз і політичних маневрів.

Зараз Касем намагається повернути стару формулу: «зброя опору» як нібито єдиний спосіб захистити Ліван. Але в реальності саме ця зброя знову і знову втягує країну в конфлікт з Ізраїлем, руйнує південні райони і робить ліванський уряд заручником рішень, які він не завжди контролює.

Для Ізраїлю висновок очевидний: поки «Хізбалла» зберігає самостійну військову інфраструктуру, питання безпеки півночі не може бути закрито тільки дипломатичними заявами.

Що стоїть за словами про США та Іран

Окрема частина промови Касема стосувалася можливого угоди між США та Іраном. Його фраза про те, що така угода «включає Ліван», показує, як «Хізбалла» бачить свою роль: не як внутрішню ліванську партію, а як елемент великої регіональної угоди.

Це важлива деталь. Якщо Ліван стає предметом переговорів між Вашингтоном, Тегераном, Єрусалимом і Бейрутом, то «Хізбалла» намагається заздалегідь закріпити за собою право вето. Касем фактично говорить: без нас жодне рішення по півдню Лівану не буде стійким.

Саме тому його виступ виглядає не як оборонна промова, а як політичний ультиматум.

Формально він говорить про опір Ізраїлю. Практично — попереджає ліванський уряд, що спроба забрати у «Хізбалли» зброю може призвести до вуличного тиску і внутрішнього вибуху.

Для Ізраїлю, Лівану і всього регіону це означає одне: річниця виходу ізраїльських військових з Південного Лівану знову стала не датою минулого, а нагадуванням про незавершену війну за контроль над кордоном.