Будинок, в якому спали діти: путінська армія знищила багатодітну українську сім’ю під Кривим Рогом

У ніч на 30 липня 2026 року російська балістична ракета вдарила по селищу Радушне Новопольської громади в передмісті Кривого Рогу. Вона влучила безпосередньо в приватний будинок, де жила багатодітна сім’я Воронових.

Це був не військовий об’єкт, не командний пункт і не укріплена позиція. Це був звичайний будинок, в якому вночі перебували батьки, діти та маленький онук.

Станом на середину дня офіційно було підтверджено виявлення тіл 6 загиблих, серед яких 3 дітей — шестирічна дівчинка, 11-річний і 17-річний хлопчики. Ще п’ять осіб вважалися зниклими безвісти, а ідентифікація знайдених фрагментів тіл мала проводитися за допомогою генетичної експертизи. Внаслідок удару вісім осіб отримали поранення.

Російська ракета повністю знищила два приватні будинки та пошкодила ще п’ять. На місці виникли пожежі. Рятувальники продовжували розбирати завали, розуміючи, що під ними можуть перебувати люди.

Артем, Олена та діти, яких позбавили майбутнього

Місцева влада повідомила, що в зруйнованому будинку жили 47-річний Артем Воронов і його 41-річна дружина Олена. Новопольська сільрада заявила, що з-під завалів вже дістали тіла подружжя та чотирьох їхніх дітей. Одночасно центральна та обласна влада офіційно повідомляли про трьох підтверджених загиблих дітей, тому остаточна кількість жертв ще вимагала уточнення та ідентифікації.

Місцевий канал «Перший міський. Кривий Ріг» опублікував імена дітей та онука сім’ї, які перебували в будинку. Серед тих, чиї тіла вже знайшли або кого продовжували шукати під уламками, називалися:

Марк, якому майже виповнилося 18 років; Домініка, 16 років; Віоріка, 14 років; Захарій, 13 років; Азарій-Ілай, 11 років; Федерика, дев’ять років; Емілія, сім років, а також півторарічний онук Артем.

Ці імена важливо називати. За формулюваннями «шестеро загиблих», «троє дітей» або «кілька зниклих безвісти» стоять конкретні люди.

Марк не дожив до свого вісімнадцятиріччя. Домініка не закінчила школу. Семирічна Емілія та дев’ятирічна Федерика вже ніколи не прокинуться у своїй кімнаті. Півторарічний Артем ледь почав пізнавати навколишній світ.

Їх убила не абстрактна «війна». Ракета була виготовлена, поставлена російській армії, доставлена на пускову позицію, отримала політове завдання і була запущена російськими військовослужбовцями по території України.

За кожною такою атакою стоїть ланцюг рішень — від політичного керівництва Росії та військового командування до підрозділу, який виконує наказ.

Балістична ракета проти приватного будинку

За даними керівника Ради оборони Кривого Рогу Олександра Вілкула, по Радушному застосували балістичну ракету «Іскандер-М». Вона влучила безпосередньо в будинок багатодітної сім’ї.

Балістичні ракети летять з величезною швидкістю, а час між оголошенням тривоги та ударом може вимірюватися хвилинами. Під час масованої атаки 30 липня українська протиповітряна оборона перехопила 55 ракет і 265 безпілотників, однак з дев’яти запущених Росією балістичних ракет вдалося збити лише одну.

Це означає, що російське командування прекрасно розуміє наслідки застосування балістики проти населених пунктів. Воно знає, що у людей може не бути часу дістатися до укриття. Знає, що влучання важкої ракети в приватний будинок практично не залишає шансів тим, хто перебуває всередині.

Незважаючи на це, путінська армія продовжує запускати такі ракети по українських містах і селищах.

Не окрема трагедія, а частина системи

Удар по сім’ї Воронових стався під час чергової масованої російської атаки. У ніч на 30 липня Росія запустила по Україні понад 70 ракет і близько 280 ударних безпілотників. Під ударами опинилися Київ, Львів, Дніпропетровська, Полтавська та інші області.

У Києві загинула людина. У Львові російська ракета влучила в житловий багатоповерховий будинок, десятки людей отримали поранення, серед них діти. Всього по Україні в перші години після атаки повідомлялося як мінімум про вісім загиблих і понад 50 поранених мирних жителів.

Міністерство оборони Росії звично заявило, що російська армія нібито завдавала ударів по військових підприємствах, аеродромах і логістичних об’єктах. Однак ці заяви ніяк не пояснюють зруйнований будинок сім’ї Воронових, загиблих дітей, пошкоджені дитячі садки, школи та житлові багатоповерхівки. Незалежного підтвердження російським твердженням про ураження виключно військових цілей представлено не було.

НАновини — Новини Ізраїлю вважає принципово важливим не приймати мову російської військової пропаганди, в якій убиті діти перетворюються на «супутній збиток», а зруйнований житловий будинок зникає за словами про «об’єкти військово-промислового комплексу».

Коли ракета влучає в будинок, де спить багатодітна сім’я, головним фактом залишається не звіт російського Міністерства оборони. Головний факт — мертві діти під уламками.

Кількість цивільних жертв продовжує зростати

Трагедія в Радушному вкладається в загальну картину, яку фіксує Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

Тільки за перші шість місяців 2026 року ООН підтвердила загибель 1396 мирних жителів і поранення 7978 осіб. Це на 37% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, і більш ніж удвічі перевищує показник перших шести місяців 2024 року.

Головною причиною зростання кількості цивільних жертв стали російські далекобійні удари ракетами і безпілотниками по містах, що знаходяться далеко від лінії фронту. Кількість загиблих і поранених від такої зброї в першій половині 2026 року збільшилася на 60% порівняно з тим же періодом 2025 року.

З початку повномасштабного російського вторгнення ООН підтвердила загибель не менше 16 431 цивільного, включаючи 803 дітей. Ще 48 613 мирних жителів були поранені, серед них 2960 дітей. Реальна кількість жертв може бути значно вищою, оскільки ООН включає в статистику тільки незалежно перевірені випадки.

Ці дані спростовують спроби представити влучання в житлові будинки як рідкісні «помилки». Йдеться про постійно повторювану модель: Росія запускає сотні ракет і безпілотників, частина з них вражає густонаселені райони, після чого Москва оголошує все зруйноване «військовою ціллю».

Чому удар має розслідуватися як можливий військовий злочин

Міжнародне гуманітарне право вимагає розрізняти військові та цивільні об’єкти. Атаки можуть бути спрямовані тільки проти законних військових цілей.

Заборонені удари безпосередньо по мирному населенню і цивільних об’єктах. Заборонені невибіркові атаки, а також удари, при яких очікуваний збиток мирним жителям є непропорційним конкретній і безпосередній військовій перевазі. Сторона, що здійснює атаку, зобов’язана перевірити ціль і вжити всіх можливих заходів для зменшення цивільних втрат.

Навмисне спрямування атаки проти цивільного об’єкта, який не є військовою ціллю, розглядається Римським статутом Міжнародного кримінального суду як військовий злочин. Військовим злочином також може бути удар, нанесений з усвідомленням того, що він призведе до явно надмірних втрат серед цивільного населення.

Остаточну юридичну кваліфікацію конкретного удару мають дати слідчі та суд. Їм необхідно встановити координати, закладені в ракету, передбачувану ціль, дані російської розвідки, тип бойової частини, підрозділ, що здійснив запуск, і командирів, які віддали наказ.

Але вже зараз очевидно: влучання балістичної ракети в приватний будинок, загибель батьків і дітей — це не просто «наслідок бойових дій». Це подія, яка має бути задокументована як передбачуваний військовий злочин російської армії.

Відповідальність починається не з рядового виконавця

Російська пропаганда намагається представити ракетні атаки як безособовий технічний процес. Але ракети не обирають цілі самостійно.

Рішення про масовані удари приймається на рівні російського військово-політичного керівництва. Командування визначає райони та об’єкти атак. Розвідувальні структури готують дані. Ракетні підрозділи отримують наказ і здійснюють запуск.

Тому відповідальність має стосуватися не тільки конкретного розрахунку, що випустив ракету. Вона має підніматися по всьому командному ланцюгу — до генералів і політичного керівництва путінської Росії.

Міжнародний кримінальний суд вже розслідує злочини, скоєні в Україні з листопада 2013 року. В рамках української ситуації видавалися ордери, пов’язані в тому числі з передбачуваними ударами по цивільних об’єктах і завданням надмірного збитку мирному населенню.

Кожен зруйнований будинок має ставати частиною доказової бази. Необхідно зберігати фрагменти ракети, супутникові дані, повідомлення російських підрозділів, телефонні переговори, відомості про маршрут ракети та особи офіцерів, відповідальних за планування операції.

Чому ця історія має бути почута в Ізраїлі

Жителям Ізраїлю не потрібно пояснювати, що означає ракетна тривога посеред ночі, спроба встигнути в укриття і страх за дітей.

Саме тому ізраїльське суспільство має особливо ясно розуміти те, що відбувається в Україні. Російська армія застосовує балістичні та крилаті ракети проти міст, руйнує будинки та вбиває цілі сім’ї, після чого прикриває те, що відбувається, заявами про боротьбу з «військовими об’єктами».

Терор не перестає бути терором тільки тому, що його здійснює державна армія. Державна форма, генеральські звання та офіційні зведення не роблять вбивство дітей більш законним.

НАновини — Новини Ізраїлю послідовно називає російську агресію проти України війною, розв’язаною путінським режимом. Російські збройні сили, свідомо продовжуючи удари, при яких гинуть мирні жителі та діти, діють методами державного терору.

Будинок Воронових має стати доказом

31 липня в Кривому Розі оголосили днем жалоби за загиблими в Радушному.

Але одного жалоби недостатньо.

Необхідно встановити остаточну кількість загиблих, ідентифікувати кожну людину, визначити підрозділ російської армії, що здійснив запуск, і включити матеріали удару в українські та міжнародні кримінальні розслідування.

Імена Артема, Олени, Марка, Домініки, Віорики, Захарія, Азарія-Ілая, Федерики, Емілії та маленького Артема не повинні зникнути в щоденній стрічці військових зведень.

У Радушному російська ракета знищила не «об’єкт». Вона знищила будинок, в якому жила велика сім’я.

Цей злочин не скоїла невідома сила. Його скоїла армія Російської Федерації, виконуючи накази режиму путіна. І відповідальність за такі удари має бути не символічною і не політичною, а персональною і кримінальною.