Нетаньягу наказав евакуювати незаконні форпости під тиском США

6 вересня 2026 року стало відомо, що Біньямін Нетаньягу розпорядився почати евакуацію несанкціонованих поселень на Західному березі після посилення тиску США. Але цифра «близько 100», що з’явилася в повідомленнях, не означає, що вже прийнято рішення знести всі ці об’єкти.

Автор: Олена Гунько

6 вересня 2026 року Reuters повідомив з посиланням на два джерела, знайомих із ситуацією, що прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу розпорядився демонтувати несанкціоновані поселення на Західному березі. За даними агентства, рішення прийнято після посилення тиску з боку США, які вимагають від Ізраїлю жорсткіше діяти проти насильства радикальних поселенців. Коли почнеться операція і які саме точки увійдуть до першого списку на евакуацію, офіційно не оголошено.

У перших повідомленнях швидко з’явилася цифра «близько 100 форпостів». Вона потребує уточнення. Ynet з посиланням на джерела в системі безпеки пише, що приблизно сто несанкціонованих форпостів виявлено в Юдеї та Самарії загалом. Окремо силові структури нараховують близько 130 сільськогосподарських ферм. З цих приблизно ста форпостів лише 15–20 знаходяться в зонах A і B. Джерела видання говорять про чіткі вказівки Ради національної безпеки на евакуацію саме таких точок, насамперед у зоні B.

Я окремо зіставила формулювання Reuters і Ynet, тому що вони дають трохи різну картину масштабу рішення. Reuters пише про розпорядження Нетаньягу демонтувати несанкціоновані форпости в широкому сенсі. Ynet конкретизує розпорядження через зони A і B. Міністр фінансів Бецалель Смотрич також заявив, що вказівка стосується об’єктів у цих зонах, і повідомив, що виступає проти рішення. Тому фраза «Нетаньягу наказав знести сто форпостів» зараз була б неточною: сто — це оцінка загальної кількості несанкціонованих точок за однією з ізраїльських методик обліку, а не опублікований урядом список на знесення.

Американський тиск посилився за день до рішення

5 вересня, за день до публікації Reuters, посол США в Ізраїлі Майк Хакабі приїхав у Турмус-Айю біля Рамалли і зустрівся з палестинськими американцями та родичами громадян США, загиблих унаслідок нападів. Хакабі вимагав серйозних наслідків для винних і використав незвично жорстку для себе формулу: злочин залишається злочином, а терор — терором незалежно від того, хто його здійснює.

Для Хакабі це особливо помітний поворот тону. Він належить до американських політиків, традиційно найбільш прихильно налаштованих до єврейської присутності в Юдеї та Самарії, віддає перевагу саме цій назві терміну West Bank і неодноразово відвідував ізраїльські поселення. Його претензія зараз спрямована не проти самого існування поселень, а проти груп, які беруть участь у нападах.

Reuters вказує, що з 2024 року в регіоні загинули щонайменше шість палестинських американців. Це переводить проблему для Вашингтона з абстрактної суперечки навколо ізраїльської політики у питання про безпеку власних громадян, роботу американського посольства і здатність Ізраїлю притягнути винних до відповідальності.

Раніше ми докладно відновлювали історію американського втручання біля Кусри. У серпні після кількох днів конфлікту ЦАХАЛ зніс два незаконні форпости біля Кусри і сусіднього Джалуда. Обладнання конфіскували, одного ізраїльтянина затримали, а в район направили військовослужбовців 51-го батальйону бригади «Голані». Хакабі тоді публічно назвав учасників насильства «ізраїльськими терористами».

Кусра показала межу звичайного знесення

Демонтаж двох точок не завершив конфлікт. 29 серпня десятки ізраїльтян знову опинилися всередині палестинського будинку в Кусрі. Нетаньягу вимагав затримати винних, президент Іцхак Герцог говорив про перехід червоної лінії, а опозиційні політики звинуватили владу в нездатності відновити контроль. Хронологія нового епізоду в Кусрі показала, що проблема продовжилася вже після попередньої евакуації.

До цього командувач Центральним округом ЦАХАЛу Аві Блут попереджав політичне керівництво про націоналістичне насильство. Для армії йдеться не тільки про правовий статус землі. Військовим доводиться направляти підрозділи для розділення сторін, охорони району і запобігання ескалації замість виконання інших завдань, включаючи протидію палестинському терору.

У публікації Ynet співрозмовник із системи безпеки описує ще одну проблему: після евакуації люди можуть повернутися на ту ж точку вже наступного дня. Тому в силових структурах обговорюють пріоритет для так званих «насильницьких форпостів» — місць, жителі яких систематично вступають у конфлікти з сусідніми палестинськими населеними пунктами і вимагають постійного втручання армії.

Тут сходяться три різні інтереси. ЦАХАЛ хоче знизити навантаження на війська. США вимагають реакції на напади, особливо коли серед постраждалих або власників будинків виявляються американські громадяни. Уряду Нетаньягу доводиться виконувати ці вимоги, не перетворюючи евакуацію на відкритий політичний розрив зі Смотричем і правим поселенським табором.

Зони A і B — не те саме, що зона C

Розділення Західного берега на зони A, B і C виникло в рамках угод Осло. У зоні A Палестинська адміністрація здійснює цивільне управління і внутрішню безпеку. У зоні B цивільні повноваження також знаходяться у палестинської сторони, тоді як Ізраїль зберігає суттєві повноваження у сфері безпеки. Зона C знаходиться під ізраїльським цивільним і військовим контролем, і саме там зосереджена основна частина офіційних ізраїльських поселень.

Несанкціонований форпост у B тому створює для уряду іншу проблему, ніж аналогічна точка в C. Спір йде не тільки про відсутність офіційного дозволу на кілька караванів або тимчасових споруд. Поява постійної ізраїльської присутності зачіпає сам режим територіального розділення і швидко виходить на рівень відносин з Вашингтоном.

Ynet раніше повідомляв, що тема вже піднімалася перед Нетаньягу на рівні військово-політичного керівництва. Командування Центрального округу представляло матеріали про появу форпостів у A і B. За даними видання, прем’єр задавав питання, навіщо створювати такі точки саме там і отримувати внаслідок цього міжнародний тиск.

Тому нинішнє розпорядження не можна читати як оголошення війни всьому поселенському руху. Рішення стосується конкретної категорії об’єктів, причому особлива увага зараз прикута до A і B.

Чому одні вважають близько 100 форпостів, а інші — 340

У повідомленнях з’являється ще одна розбіжність. Ynet пише приблизно про 100 несанкціонованих форпостів за оцінкою ізраїльської системи безпеки. Reuters наводить набагато вищі дані Peace Now: близько 340 форпостів і 146 офіційно визнаних поселень.

Ці цифри не можна механічно порівнювати як два підрахунки одного і того ж списку. Державні структури і громадські організації по-різному враховують сільськогосподарські ферми, невеликі точки присутності, відновлені після евакуації майданчики, об’єкти в процесі легалізації і колишні форпости, які вже отримали новий офіційний статус.

За даними Peace Now, 33 колишніх форпости вже легалізовані, ще як мінімум 48 проходять відповідну процедуру. У об’єкта може змінюватися юридичний статус, а фізично розташовані там будинки або каравани нікуди не зникають. В одній базі така точка залишається частиною історії несанкціонованого будівництва, в іншій вже може враховуватися інакше.

НАновини — Новини Ізраїлю звертають увагу на цю розбіжність саме тому, що цифра «100» стала частиною сьогоднішнього заголовка. Вона описує більш вузький масив, яким оперують ізраїльські силові структури. Цифра Peace Now відноситься до значно ширшого моніторингу поселенських точок.

Знесення в A і B не означає відмови від легалізації в C

У лютому 2026 року міністр оборони Ісраель Кац заявив, що разом з Нетаньягу і Смотричем просуває легалізацію приблизно 140 сільськогосподарських форпостів. Кац називав жителів таких ферм «піонерами нашого часу». Частина об’єктів при цьому створювалася без формального рішення уряду і з точки зору ізраїльського законодавства залишалася несанкціонованою.

Є й інший приклад. У травні 2025 року уряд затвердив 22 поселення, причому частина рішення полягала саме в переведенні раніше існуючих форпостів в офіційний статус. Виходить дві паралельні процедури: один несанкціонований об’єкт держава може демонтувати, інший — провести через легалізацію.

Смотрич після повідомлення про нове розпорядження нагадав про масштаби розширення поселень у зоні C і одночасно виступив проти евакуації точок у A/B. Його позиція добре показує межу нинішнього конфлікту всередині влади. Правий фланг не розглядає те, що відбувається, як технічну поліцейську операцію; для нього питання стосується права продовжувати ізраїльську присутність і за межами тих рамок, які уряд зараз готовий захищати перед США.

Нинішнє розпорядження Нетаньягу поки більше схоже на спробу провести цю межу: розширення і легалізація продовжуються там, де кабінет вважає це політично прийнятним, а об’єкти в A/B, особливо пов’язані з постійними зіткненнями, стають кандидатами на евакуацію.

Ціна рішення зростає перед виборами 27 жовтня

Ізраїль йде до виборів 27 жовтня. Будь-яке знесення форпосту в такий момент швидко стає частиною передвиборчого конфлікту. Нетаньягу необхідно зберігати підтримку правого електорату, але одночасно йому складно ігнорувати адміністрацію Дональда Трампа, коли американське посольство вже безпосередньо займається випадками нападів на громадян США.

4 вересня Хакабі публічно попереджав, що насильство радикалів починає шкодити самій підтримці Ізраїлю в Сполучених Штатах. У матеріалі про те, чому дії кількох сотень порушників стали проблемою для Ізраїлю в США, ми окремо розбирали зміну настроїв серед молодих американців і частини республіканської аудиторії. Для уряду це вже інша ціна бездіяльності: не тільки чергове дипломатичне осудження, але й поступова зміна ставлення всередині табору, який Ізраїль звик вважати найбільш надійним.

Епізод з форпостами лягає і в більш широкий спір між Вашингтоном і Єрусалимом. У відносинах адміністрації Трампа і уряду Нетаньягу підтримка Ізраїлю все частіше відділяється від автоматичної згоди з кожним рішенням ізраїльського кабінету. США можуть зберігати стратегічний союз і одночасно вимагати конкретних кроків, якщо дії Ізраїлю заважають американській внутрішній або зовнішній політиці.

Для Нетаньягу вибір неприємний з обох сторін. Ігнорування вимоги США збільшує конфлікт з Білим домом і послом, який до недавнього часу вважався одним з найбільш зручних для ізраїльського правого табору американських дипломатів. Виконання наказу дає Смотричу та іншим політикам справа можливість звинувачувати прем’єра в поступці американському тиску безпосередньо перед виборами.

На вечір 6 вересня повний офіційний список форпостів, що підлягають демонтажу, не опублікований. Дата початку операції теж не названа. Підтверджені розпорядження Нетаньягу, американський тиск і особлива увага до об’єктів у A і B. Цифра близько 100 поки відноситься до більш широкого числа несанкціонованих точок, а не до встановленої кількості споруд, які влада вже вирішила знести. Наступний перевірений факт у цій історії з’явиться не в новій політичній заяві, а тоді, коли стане відомо, які конкретно форпости силовики дійсно почнуть евакуювати.