- 17 Червня, 2025
- 12:47 am
- Україна
Російського солдата судять за страту українського військовополоненого. Проти нього свідчили навіть його співслужбовці.
Цей судовий процес є першим такого роду в Україні. За даними української влади, з початку повномасштабного вторгнення російські війська стратили щонайменше 124 військовополонених на полі бою. Однак Курашов — перша особа, яку вдалося взяти в полон і притягнути до відповідальності за цей злочин. Його справа — одна з небагатьох серед десятків тисяч відкритих справ про воєнні злочини, де підозрюваного доставили до суду.
Про це розповідає BBC 15 червня 2025 року.
Якщо Курашова визнають винним, йому загрожує довічне ув’язнення. Наприкінці розмови з BBC він заявив, що не має жодного бачення майбутнього, крім бажання повернутися до Росії.
«Принаймні в мене буде інвалідність, — сказав він, маючи на увазі втрату ока та очікувані пільги. — Мені більше не доведеться бути бродягою».
Україна демонструє виняткову серйозність у розслідуванні та притягненні до відповідальності за воєнні злочини. Розслідування СБУ у справі Курашова налічує понад 2000 сторінок доказів. Кожен зі свідків пройшов відеореконструкцію події на полігоні української армії. У суді прокурор і судді докладають усіх зусиль, щоб Курашов повністю розумів свої права, мав доступ до перекладача та міг допитувати свідків, хоча від цього наразі відмовляється (призначений державою адвокат Курашова відмовився від коментарів для BBC, обмежившись лише адміністративними питаннями та уточненнями в суді).
Судовий процес, якому немає аналогів
У Запоріжжі розпочався перший в історії України судовий процес над російським військовослужбовцем Дмитром Курашовим, якого підозрюють у розстрілі українського військовополоненого — 41-річного ветерана Віталія Ходнюка з позивним «Пінгвін».
Події сталися в січні 2024 року під час боїв на Запорізькому фронті. За даними прокуратури, Ходнюк вийшов з окопу без зброї з піднятими руками та був розстріляний чергою з автомата.
Спочатку було дві підозри щодо страт. За словами одного зі свідків, іншого українця з позивним «Грінч» забили до смерті лопатою. Але СБУ не змогла це довести.
«Поліграф не підтвердив інформацію», — сказав слідчий.
Ключові факти і цифри
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Ім’я обвинуваченого | Дмитро Курашов («Сталкер») |
| Загиблий | Віталій Ходнюк («Пінгвін») |
| Дата події | 6 січня 2024 року |
| Суд | Заводський районний суд м. Запоріжжя |
| Кількість справ про страти | 124 задокументовані випадки |
| Обсяг доказів | понад 2000 сторінок матеріалів |
Свідчення співслужбовців
Троє колишніх ув’язнених з підрозділу «Шторм-В», де служив Курашов, дали проти нього свідчення:
- Дмитро Зуєв: бачив, як Ходнюк вийшов і став на коліна без зброї — тоді пролунали постріли.
- Олег Замятін: переконаний, що стріляв саме Курашов — більше нікого поруч не було.
- Костянтин Зелєнін: вказав, що постріли були справа, і там стояв «Сталкер».
Курашов визнав свою провину в суді, але пізніше заявив, що зробив це виключно для прискорення обміну.
Хто такий Дмитро Курашов?
Курашов — вихованець дитячого будинку в місті Гремячинськ. Має дві судимості в Росії. Його було звільнено з колонії для участі у війні. Його підрозділ «Шторм-В» складався з таких самих колишніх ув’язнених. За його словами:
«Навчання тривало 21 день, усі були п’яні. Нам казали не брати полонених».
Як відбувалося слідство
Одразу після бою Курашов і решта тих, хто вижив, здалися в полон. Українські військові знайшли тіло Ходнюка — без зброї, обличчям донизу. Через близькість до лінії фронту СБУ не змогла одразу забрати тіло — воно пролежало на місці близько двох місяців.
Слідство допитало 8 полонених, провело радіоперехоплення, зіставило дані з соціальними мережами та телефонами. Справу оформлено на понад 2000 сторінок, включно з відеореконструкціями.
Проблеми з доказами
Інцидент став лише однією з багатьох тисяч справ про воєнні злочини. В Україні немає спеціалізованих судів, тому справи розглядають на місці. У цьому випадку — Заводський райсуд Запоріжжя. Прокурор Микита Маневський до війни займався цивільними справами.
За його словами, тіло довго залишалося на полі бою. Це унеможливило судово-медичну експертизу:
- не можна визначити траєкторію куль,
- немає відео з дронів,
- докази — майже повністю свідчення.
Проблема зі свідками
Усі свідки — військовополонені, деякі змінювали свідчення. Один зізнався у неприязні до Курашова.
Юрист Сергій Васильєв застерігає:
«Полонені — вразлива категорія. Їхні свідчення можуть бути зумовлені очікуванням обміну або послаблення».
Перспективи вироку
Якщо Курашова визнають винним, він відбуватиме покарання за законами України. За словами Юрія Бєлоусова, керівника департаменту воєнних злочинів ГПУ:
«Це не помста, а справедливість іменем жертв».
Проте можливий і варіант обміну — наприклад, на цивільних, утримуваних у РФ:
«Система стикається з моральною дилемою: справедливість чи порятунок сотень».
Накази про страти: хто винен?
За свідченнями, наказ не брати полонених був відданий перед атакою. Слідство прагне вийти на командирів середньої та вищої ланки.
ООН зафіксувала 79 страт від серпня 2024 року, також є записи, де російські чиновники схвалюють такі дії. Дмитро Медведєв публічно закликав до тотальних страт.
Підсумок
Суд над Дмитром Курашовим триває. Йому загрожує довічне ув’язнення. Як зазначає BBC:
«Це один із рідкісних випадків, коли воєнний злочин не залишився безкарним».
Віталія Ходнюка, який з 2015 року захищав Україну, поховали лише через два місяці. Односельці проводжали труну, стоячи на колінах.
