- 22 Серпня, 2025
- 9:20 pm
- Україна
22 серпня 2025 року Дніпропетровська область приймала незвичних гостей.
У місто, де майже щодня лунають вибухи, приїхали головний ашкеназький рабин Ізраїлю Бер Меїр Кальман та міністр у справах релігій Міхаель Моше Малкіелі. Делегацію зустрічав голова ОВА Сергій Лисак.
Візит одразу викликав суперечки — хтось назвав його знаком підтримки, а хтось побачив лише красивий символ.
Хто приїхав
Бер Меїр Кальман
Бер Меїр Кальман виріс у Тель-Авіві, проходив службу в армії, викладав у релігійних школах і довгий час обіймав посади в рабинатських судах. Наприкінці 2024 року він став головним ашкеназьким рабином Ізраїлю — посада, яка впливає не лише на духовне життя, а й на відносини з державою та міжнародними партнерами.
У Дніпро він приїхав не як приватна особа, а як символ: рабин світового рівня вирішив особисто підтримати єврейську громаду України, попри ризик. В Україні приїзд Кальмана сприймають не лише як релігійну подію, а й як жест солідарності: рабин приїхав у регіон, де живе найбільша єврейська громада Східної Європи.
Міхаель Моше Малкіелі
Міхаель Моше Малкіелі народився в Єрусалимі у 1982 році. Починав кар’єру в міській політиці, згодом став депутатом Кнесету, а з 2022 року очолив Міністерство у справах релігій. У 2023-му на короткий час виконував обов’язки міністра внутрішніх справ.
В Ізраїлі його вважають представником нового покоління у партії ШАС, і поїздка в Україну стала для нього можливістю показати виборцям: турбота про єврейство не обмежується межами країни. Його візит в Україну — це не лише дипломатія, а й послання своєму ізраїльському електорату: Ізраїль піклується про діаспору навіть далеко від дому.
Приймав високих гостей Сергій Лисак
Сергій Лисак народився у 1980 році й зробив кар’єру в СБУ, дослужившись до генерал-майора. У лютому 2023 року його призначили головою Дніпропетровської обласної військової адміністрації.
Сьогодні він відповідає за оборону й управління регіоном, який регулярно зазнає обстрілів. Зустрічаючи делегацію з Ізраїлю, Лисак підкреслив, що Дніпро залишається відкритим для міжнародних контактів, а єврейська громада — одна з найсильніших опор регіону.
«Радий вітати на Дніпропетровщині делегацію з Ізраїлю на чолі з головним рабином Бером Кальманом Меїром і міністром у справах релігій цієї держави Міхаелем Моше Малкіелі.
Це країна, яка теж знає, що таке війна. Що означає відстоювати право на свободу. Вона підтримує Україну та засуджує дії агресора. Подякував за сміливість і рішучість відвідати наш регіон, незважаючи на те, що прифронтові громади щодня перебувають під ворожими обстрілами», — зазначив Сергій Лисак.
Він додав, що в області діє одна з найчисленніших єврейських громад України, яка робить великий внесок у розвиток регіону.
Дніпро: обласний центр України та серце єврейського життя
Місто на річці Дніпро
Дніпро — адміністративний центр Дніпропетровської області та одне з найбільших міст України. Сьогодні тут проживає близько 970 тисяч жителів, що робить його четвертим за чисельністю населеним пунктом країни.
Місто було засноване у 1776 році як Катеринослав. У 1926-му його перейменували на Дніпропетровськ, а у 2016 році, в рамках закону про декомунізацію, він отримав нинішню назву — Дніпро. Протягом ХХ століття місто було «закритим» через оборонну та ракетно-космічну промисловість. Сьогодні воно залишається найважливішим промисловим, освітнім і культурним центром України.
Єврейська громада в дореволюційний час
Євреї оселилися в Катеринославі майже одразу після його заснування. Наприкінці XIX століття громада налічувала близько 50 тисяч осіб — майже чверть населення міста. Працювали десятки синагог, школи, культурні товариства. Євреї активно брали участь в економічному та культурному житті: лікарі, юристи, купці й інженери становили помітну частину міського суспільства.
Голокост і катастрофа
У 1941 році, з приходом нацистів, громаду спіткала трагедія. Близько 30 тисяч євреїв були розстріляні в передмістях — у районі Ботанічного саду та на околицях міста. Голокост практично знищив єврейське життя в Дніпропетровську. Лише небагато повернулися після визволення міста у 1943 році.
Радянський час
Після війни в місті залишалося приблизно 70–80 тисяч євреїв, але їхнє життя проходило під жорстким контролем влади. Більшість синагог закрили.
22 березня 1929 року рішенням окружного виконкому синагогу «Золота Роза» було передано союзу кравців для організації робітничого клубу. До 1980-х років приміщення використовувалося як будинок культури. У 1980–1990-х роках — як склад швейної фабрики ім. М. М. Володарського.
Культурне життя майже відсутнє, навчання івритом було під забороною. У 1970–1980-ті роки саме Дніпропетровськ став центром руху «відмовників» — євреїв, яким не дозволяли виїхати в Ізраїль. Місто увійшло у світову пресу як символ боротьби за алію і місце, де відстоювалося право на репатріацію.
Відродження в незалежній Україні
Перелом настав наприкінці 1980-х. Перебудова дала можливість відроджувати громадське життя. У 1990 році до Дніпра приїхав рабин Шмуель Камінецький (Хабад). Під його керівництвом:
- відкрилися єврейські школи та дитячі садки;
- почали працювати молодіжні клуби та культурні центри;
- запрацювали благодійні фонди, що допомагали літнім і малозабезпеченим.
У 1990-ті роки в місті знову стали публічно відзначати Хануку, виходити єврейські газети, проходити культурні фестивалі.
У 1999 році за проєктом архітектора А. Т. Дольника почалася реконструкція синагоги «Золота Роза» (побудована в 1852 році). До вересня 2000 року реконструкцію було завершено.
З 1987 по 1996 рік юдейська громада вела боротьбу за повернення Хоральної синагоги. 4 роки тривав капітальний ремонт і реконструкція. У березні 1994 р. — обласна державна адміністрація ухвалила рішення про повернення будівлі хоральної синагоги її власнику за правом.
Символ XXI століття — «Менора»
У 2012 році в центрі міста відкрився культурно-діловий комплекс «Менора», побудований меценатами Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Він став найбільшим єврейським центром у світі — площа понад 40 тисяч кв. м, сім веж, що символізують семисвічник.
У «Менорі» розташовані музей Голокосту, освітні заклади, конференц-зали, готель, офіси єврейських організацій. Поруч відновили історичну синагогу «Золота Роза», зруйновану в радянські роки.
Сьогодні єврейська громада Дніпра налічує близько 50 тисяч осіб і є однією з найвпливовіших у Східній Європі.
Дніпро під час війни: оборона і солідарність
З початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Дніпро став одним із ключових опорних міст України. Він розташований лише за сотню кілометрів від лінії фронту і регулярно зазнає ударів. Місто стало гуманітарним хабом для сотень тисяч переселенців.
Єврейська громада активно включилася в оборону і допомогу. Під керівництвом рабина Шмуеля Камінецького у «Менорі» відкрилися волонтерські штаби й пункти прийому біженців. Єврейські школи й культурні центри тимчасово стали прихистками. Благодійні організації збирали медикаменти, продукти, обладнання для шпиталів.
Один із волонтерів згадував: «Взимку 2022 року ми розставляли матраци просто в коридорах школи, щоб хоч десяток родин могли провести ніч у теплі. У «Менорі» тоді було стільки дітей, що здавалося — все місто зібралося в одному домі».
Про це писали і НАновини – Новини Ізраїлю, підкреслюючи, що Дніпро став не лише промисловим і гуманітарним тилом, а й прикладом того, як єврейська громада здатна зберігати життя навіть у найтемніші часи.
Навіщо вони приїхали
Головне питання, яке обговорювали після візиту: навіщо рабин і міністр приїхали саме зараз, у розпал війни?
Жест підтримки
Ізраїль таким чином показує, що пам’ятає про Україну, навіть якщо не надає зброї чи технологій.
Робота з громадою
Для рабина приїзд — це контакт із найбільшою єврейською громадою в країні. Він мав дати сигнал: діаспора не залишена.
Політичний сигнал
Для Малкіелі візит важливий як демонстрація його роботи за межами Ізраїлю. Усередині країни він може сказати: «Я був там, де живуть наші люди».
Символ замість справи
Скептики вважають, що поїздка має виключно дипломатичний характер. Фото, слова підтримки — і не більше.
Реакція суспільства
У мешканців Дніпра думки розділилися. Одні казали: «Добре, що приїхали, це сміливий крок». Інші іронізували: «Ну так, приїхали, сфотографувалися, сказали кілька слів — а ракети й далі падають».
Для єврейської громади регіону візит усе ж став подією. Коли в прифронтове місто приїжджає рабин світового рівня і міністр, це сприймається як увага і визнання.
Україна та Ізраїль: очікування і реальність
Україна чекає від Ізраїлю конкретних кроків — постачання техніки, технологій, систем ППО. Ізраїль же обирає обережну позицію: допомагає культурно й гуманітарно, але намагається не сваритися з іншими гравцями на Близькому Сході.
Саме тому візит рабина і міністра виглядає більше як символічний жест, ніж як практична підтримка. Але в умовах війни навіть символи іноді грають роль: вони дають відчуття, що країна не одна.
Підсумки візиту
По суті, візит можна звести до кількох висновків:
- Ізраїль показав увагу до України через релігійних і культурних лідерів.
- Дніпро підтвердив свій статус центру єврейського життя країни.
- Для місцевої громади приїзд став моральною підтримкою.
- Для України візит не приніс практичної вигоди, але мав значення як знак солідарності.
FAQ
Навіщо приїжджали головний рабин і міністр Ізраїлю?
Вони висловили підтримку Україні та зустрілися з єврейською громадою Дніпра.
Чому саме Дніпро?
Тут знаходиться найбільша єврейська громада України і культурний центр «Менора».
Як відреагувала громадськість?
Частина людей сприйняла візит як важливий жест, інші вважають його лише символом.
Що писали ЗМІ?
В Ізраїлі новину висвітлювали стримано, а в українській діаспорі в Тель-Авіві та Єрусалимі обговорювали її активніше.