Перемир’я в Лівані штовхає країну до нової внутрішньої війни

Оголошене в Лівані перемир’я поки не принесло головної відповіді на питання, яке залишається ключовим для Ізраїлю: чи стане північ країни дійсно безпечнішою. Більше того, сама пауза в бойових діях все помітніше відкриває інший небезпечний сценарій — ризик нового внутрішнього вибуху вже всередині самого Лівану, де міжконфесійні протиріччя, озброєні структури та зовнішній тиск знову починають сходитися в одній точці.

Для ізраїльської аудиторії ця історія важлива не лише як черговий епізод по той бік кордону. Йдеться про ситуацію, за якої будь-яке зовні благополучне рішення може дуже швидко обернутися новою кризою на північних рубежах Ізраїлю, в Галілеї та районі Хайфи, де питання стабільності в Лівані безпосередньо пов’язане з повсякденною безпекою.

Повернення на південь і нова невизначеність

З самого ранку після оголошення перемир’я цивільне населення почало масово повертатися на південь Лівану, в тому числі за річку Літані. І це відбувається незважаючи на рекомендації не робити цього. Навіть зруйновані раніше мости, які, як передбачалося, мали ускладнити рух, у ряді місць все ще дозволяють перехід, а крім того, існують обхідні маршрути.

Саме тут виникає одна з найнебезпечніших практичних проблем для Ізраїлю. Ізраїльські військові, які залишаються на території Лівану, формально опиняються в умовах перемир’я. Але на місцевості ситуація виглядає куди менш однозначною: якщо разом з жителями сіл у ці райони почнуть повертатися і бойовики, то лінія між цивільним переміщенням і відновленням терористичної інфраструктури швидко розмиється.

Чому це тривожить Ізраїль

Для жителів півночі Ізраїлю будь-який подібний процес сприймається не як відволікана близькосхідна драма, а як прямий сигнал ризику. Якщо територія знову наповнюється структурами, пов’язаними з «Хізбаллою», то питання повернення ізраїльської безпеки до докризового рівня залишається відкритим.

На цьому тлі особливо показово, що численні фото і відео повернення людей на південь Лівану супроводжуються прапорами «Хізбалли», а не державними ліванськими прапорами. Цей візуальний ряд багато пояснює без додаткових коментарів. Він показує, хто саме претендує на символічний контроль над місцевістю і хто прагне закріпити за собою образ головної сили на землі.

Прямі переговори і загроза внутрішнього вибуху

Ще одна лінія напруження пов’язана з можливістю прямих переговорів між Ліваном і Ізраїлем. Замість того щоб автоматично знижувати градус, такий крок здатний, навпаки, різко посилити внутрішні протиріччя в самому Лівані. Для країни з важкою пам’яттю про громадянську війну і з вкрай крихким балансом між релігійними і політичними таборами це не дипломатична формальність, а потенційний тригер нової дестабілізації.

Джерела, близькі до адміністрації президента Лівану, стверджують, що керівництво країни діє вкрай обережно. З одного боку, на Бейрут тиснуть США і міжнародні гравці, зацікавлені в просуванні дипломатичного процесу з Єрусалимом. З іншого боку, ліванська влада розуміє, наскільки вибухонебезпечною залишається внутрішня сцена, особливо якщо шиїтські рухи «Хізбалла» і «Амаль» сприймуть такі кроки як спробу зламати сформований баланс сил.

Саме в цій точці стає ясно, що формула «перемир’я дорівнює стабілізації» не працює автоматично. Іноді припинення вогню лише висвітлює всі приховані протиріччя, які до цього були заслонені самою війною.

Що заважає роззброєнню «Хізбалли»

Роззброєння «Хізбалли» в короткостроковій перспективі не виглядає реалістичною метою. У цієї структури як і раніше залишається значна база підтримки, а сама група продовжує представляти себе як силу, яка нібито захищає територіальну цілісність Лівану.

Генеральний секретар «Хізбалли» Наїм Касем нещодавно заявив, що підтримувана Іраном група буде захищати Ліван доти, поки не будуть повернуті райони країни, зайняті Ізраїлем. Така риторика не залишає простору для швидкого внутрішнього компромісу. Навпаки, вона зміцнює уявлення про те, що будь-яке політичне врегулювання буде супроводжуватися боротьбою за право говорити від імені держави.

У цьому контексті НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency зазначає, що для Ізраїлю проблема полягає не лише в сьогоднішньому статусі перемир’я, але й у тому, яка сила вийде з цієї паузи більш зміцненою — офіційний Бейрут чи озброєні структури, пов’язані з Іраном.

Ліван на небезпечній межі

Сигнали зсередини самого Лівану звучать все більш жорстко. Джерело, близьке до «Хізбалли», попередило, що країна знаходиться на межі великого вибуху, а президент і прем’єр-міністр будуть нести відповідальність за можливе кровопролиття. Депутат від «Партії Аллаха» також заявив, що найгірший сценарій для ліванців — це внутрішній конфлікт, і що прямі переговори з Ізраїлем можуть призвести саме до такого розвитку подій.

Для Ізраїлю ці попередження мають подвійне значення. З одного боку, вони показують, наскільки крихким залишається сусідня держава. З іншого — нагадують, що будь-яка внутрішня ліванська дестабілізація майже неминуче відобразиться на північному кордоні Ізраїлю, де вже занадто добре знають ціну ілюзій про тимчасовий спокій.

Додаткову жорсткість ситуації надає і позиція Єрусалима. Біньямін Нетаньяху попередив, що Ізраїль залишається в десятикілометровій зоні на території Лівану і йти звідти не збирається. Це означає, що навіть при формальному перемир’ї силовий вимір конфлікту нікуди не зникло. Воно лише змінило форму.

На цьому тлі всі елементи майбутньої кризи вже присутні одночасно: повернення населення, символічне домінування «Хізбалли» на місцевості, тиск на ліванське керівництво, розмови про переговори з Ізраїлем, неможливість швидкого роззброєння і прямі попередження про ризик внутрішнього кровопролиття.

Саме тому нинішнє перемир’я виглядає не як фінал протистояння, а як вкрай небезпечна пауза. Для Лівану вона може стати прологом до нового міжконфесійного конфлікту. Для Ізраїлю — нагадуванням, що безпека на півночі залежить не від самого слова «перемир’я», а від того, хто і з якими прапорами повертається на південь Лівану.