- 24 Січня, 2026
- 4:07 pm
- В світі
Міністерство оборони США опублікувало оновлену Стратегію національної оборони. Документ одразу позначає зсув пріоритетів: Вашингтон концентрується не на глобальній експансії, а на захисті власної території та Західної півкулі.
У фокусі — континентальна безпека США, Панамський канал, Гренландія та Мексиканська затока. Саме ці точки названі критично важливими для американських інтересів на найближчі роки.
Китай, ще недавно фігурував як головна системна загроза, у новій стратегії відсунений на другий план. Його стримування зберігається, але тепер — переважно дипломатичними методами і через зміцнення оборони в Тихоокеанському регіоні.
Окремий блок присвячений Україні. Тут Пентагон досить прямо перекладає основну відповідальність за підтримку Києва на європейські держави. Логіка проста: безпека України — передусім питання європейської стабільності, а отже і європейських ресурсів.
Росія в документі охарактеризована як «стійка, але керована загроза» для східного флангу НАТО. Зазначаються демографічні та економічні проблеми, які, на думку авторів стратегії, обмежують її можливості.
При цьому Пентагон визнає: Москва зберігає значні військові та промислові резерви, а також політичну готовність вести затяжну війну. Формула виходить суперечливою — загроза начебто контрольована, але одночасно здатна до довгострокової ескалації.
Саме це викликає найбільше здивування. Після анексії Криму, війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення в Україну називати росію «контрольованою» — виглядає не аналітикою, а самоуспокоєнням. У 2014 році і в 2022-му вона демонструвала якраз повну неконтрольованість — і в методах, і в масштабі злочинів.
Так само дивно обмежувати її небезпеку лише східними країнами НАТО. Історія глобальних конфліктів працює за принципом доміно: захоплені території стають ресурсною базою для наступного кроку. Посилившись за рахунок сусідів, агресор майже завжди йде далі.
Ілюзія «керованості» тут особливо небезпечна. Економіка окупацій, паразитування на сусідах, мобілізація масового насильства — у сучасної росії інших моделей існування просто не залишилося. І швидкість, з якою всередині суспільства нормалізуються фашизм і садизм, не залишає простору для оптимізму.
На цьому тлі стратегія, ніби написана рожевими чорнилами, виглядає як нерозуміння масштабу загрози для всієї цивілізації, а не тільки для «східного флангу».
Окремий розділ документа присвячений Ірану. Пентагон знову заявляє, що в ході операції «Північний молот» удари по об’єктах у Фордо і Натанзі повністю знищили іранську ядерну програму. Формальний висновок — війна не потрібна.
Далі слідує подяка Ізраїлю: «вісь опору» — іранські проксі — фактично зруйнована, ключовим фактором названа двомісячна кампанія ЦАХАЛу в Лівані. Це, здавалося б, ще один аргумент на користь деескалації.
Але вже наступними абзацами автори стратегії пишуть протилежне: іранський режим прагне відновити військовий і ядерний потенціал. А отже, ризик війни зберігається.
Фінальна формула звучить вкрай відверто: «перед США відкриваються значні можливості для зміни архітектури безпеки в регіоні». Переклад з дипломатичної — вікно можливостей означає підготовку до нових силових сценаріїв.
У підсумку документ розгойдується між «війни не буде» і «вона неминуча». Ці гойдалки — вже не перший місяць: буде чи не буде, п’ятдесят на п’ятдесят, без ясних відповідей і жорстких висновків.
І саме в цій невизначеності — головний сигнал нової стратегії. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency пишуть про це не як про теорію, а як про реальність, в якій рішення приймаються на тлі воєн, а не після їх закінчення.
