- 24 Грудня, 2025
- 3:08 pm
- Ізраїль
Американська корпорація ServiceNow оголосила про покупку ізраїльської компанії в сфері кібербезпеки Armis за 7,75 млрд доларів. Про закриття угоди сторони повідомили 23 грудня. Заснована Armis двома ізраїльтянами — Євгеном Дібровим і Надіром Ізраелем, розповів 23 грудня 2025 ізраїльський портал “Вісті“.
За оцінками джерел в галузі, підсумкова сума може перевищити 8 млрд доларів, якщо враховувати бонуси за утримання співробітників. У такому вигляді це один з найбільших екзитів в історії ізраїльського хай-теку і, як зазначається, четвертий за величиною.
Що саме купує ServiceNow
У ServiceNow пояснюють угоду тим, що покупка Armis повинна розширити їх напрямок рішень з безпеки та управління ризиками, а також прискорити стратегію «проактивної автономної кібербезпеки».
Простіше кажучи, мова йде про платформу, яка допомагає організаціям бачити, що у них реально підключено до мережі, де слабкі місця, і як швидко реагувати на інциденти — не точково, а по всій інфраструктурі.
Чим займається Armis і чому це дорого
Armis спеціалізується на захисті пристроїв та обладнання, які підключені до мереж в реальному часі: принтери, камери, корпоративне «залізо», елементи IT-інфраструктури, а також операційні технології — те, що працює «всередині» галузей і сервісів.
Підхід будується на розумінні нормальної поведінки пристроїв. Система відстежує типові сценарії, фіксує аномалії і, за необхідності, може допомагати ізолювати пристрій від мережі, щоб зупинити розвиток атаки.
Окремий напрямок — сфери, де багато підключеного обладнання і ціна збою особливо висока: медицина (монітори, діагностичні пристрої) і промисловість (виробничі лінії). Саме там кіберризики часто перетворюються не в «витік», а в зупинку процесів.
Чому сума може зрости до 8+ млрд
Компанія була заснована в 2016 році. У листопаді минулого року Armis завершила раунд фінансування на 435 млн доларів, після якого оцінка досягла 6,1 млрд.
Різниця між «ціною покупки» і «можливим підсумком» — це, в тому числі, гроші на утримання ключових співробітників і команди. Для ринку кібербезпеки це стандартна логіка: продукт купують, але насправді купують людей, які вміють швидко розвивати продукт і тримати темп.
Український слід в історії угоди
Зв’язок Armis з Україною — не через офіси або продажі, а через біографію одного з засновників. Євген Дібров репатріювався з Дніпра у віці чотирьох років. Він переїхав до Ізраїлю разом з матір’ю, дідусем і бабусею і оселився в Реховоті.
Цей контекст важливий для ізраїльського суспільства: історія репатріації тут часто стає частиною професійної траєкторії — особливо в технологічному секторі, де «соціальний ліфт» реально працює, але вимагає дуже жорсткої адаптації.
Історія засновника: шлях з Дніпра в ізраїльський хай-тек
Для аудиторії Ізраїлю і вихідців з України в цій історії є окремий, людський шар — біографія співзасновника Євгена Діброва.
В інтерв’ю в 2022 році він розповідав, що репатріювався з Дніпра у віці чотирьох років. Разом з матір’ю, дідом і бабусею сім’я переїхала до Ізраїлю і оселилася в Реховоті.
Батьки, за його словами, розлучилися ще до репатріації. Зв’язки з батьком він не підтримував, а ключову роль у його вихованні взяли на себе дід і бабуся. Вони робили все, щоб хлопчик не почувався «гірше інших», навіть коли життя в новій країні починалося з нуля і без знижок на минулі професії.
Дід до переїзду працював інженером і керівником в газовій компанії. В Ізраїлі він влаштувався в Pazgaz — і вже в перший день почув, що його робота буде не управлінською: потрібно вантажити газові балони. Бабуся, яка раніше керувала аптекою, і мати — економіст з вищою освітою — теж бралися за кілька робіт одночасно. У сім’ї згадували і важку працю на зборі апельсинів — як частину цього періоду, коли виживання і адаптація йшли паралельно, без паузи.
В якийсь момент сім’я прийняла жорстке, але ясне рішення: до колишніх професій вони, швидше за все, не повернуться, значить ставка — на майбутнє дитини. Дібров говорив, що у них завжди знаходилися гроші на книги і гуртки — технологічні, математичні, спортивні. Дід привіз з української квартири валізи з книгами, а мати принципово купувала йому нові книги — ніби це була інвестиція, яку не можна відкладати.
Він також згадував дитячу мрію про автомобіль — ще в початковій школі він бачив, що у інших дітей він є, а у його сім’ї немає. Пізніше він говорив фразу, яку легко зрозуміти репатріантам: «Сьогодні у мене є позашляховик, але для мене набагато важливіше допомагати батькам». Після багатьох років життя в орендованих квартирах він допоміг сім’ї оформити іпотеку і планував придбати для них більш простору квартиру в Реховоті.
При цьому успіх, за його словами, був затьмарений втратою: бабуся померла незадовго до попередньої великої угоди, коли компанію продали за 1,1 млрд доларів. Але в історії є і дуже ізраїльська сцена — сусіди вивісили вітальні плакати, а подруги матері дзвонили їй з хвилюванням і радістю, ніби це перемога не однієї сім’ї, а цілого двору.
Окремо Дібров розповідав і про службу в підрозділі 81 розвідувального корпусу ЦАХАЛу — для багатьох ізраїльських технологічних кар’єр це не «рядок», а середовище, де формуються навички і зв’язки, які потім перетворюються в продукт і компанію.
Що далі: ефект для Ізраїлю і діаспори
Угода навколо Armis — це одночасно про великі гроші і про дуже конкретну траєкторію репатріанта з України: від дитячого садка мови до компанії, яку купують за мільярди.
Для Ізраїлю це ще один аргумент, що хай-тек залишається опорою економіки і експортної сили навіть у складні роки. Для громади репатріантів — нагадування, що історії інтеграції і успіху не завжди виглядають гладко: часто це важка праця сім’ї, втрачені професії, кілька робіт одночасно і вперта ставка на освіту дитини.
І саме такі історії — без рекламної мішури і зайвих «посилань» — найчастіше пояснюють, чому Ізраїль продовжує бути місцем, де технологічні компанії виростають до угод світового масштабу. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency