- 10 июня, 2024
- 9:35 пп
- Коротко
10 червня 2024 р. виповнюється 113 років від дня народження легендарного Діда Панаса — Петра Весклярова (Пінхаса Хаїмовича Вескляра). Народився майбутній актор у Тальному Уманського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) та походив із єврейської родини.
Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти»яка йшла у прямому ефірі, дід Опанас завершив програму такою реплікою: «Отака ху*ня, малята…»
Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків суперечливі.
Його фірмове привітання «Добрий вечір вам, малятко, любі хлопчики та дівчатка» відразу переносило в якийсь дивовижний світ і віщувало фантастичну пригоду.
Його п'ятнадцятихвилинна програма «На добраніч, діти!» виходила щоп'ятниці о 20.45 1964—1986 протягом 17 років (!).
Родом із дитинства. Хто пам'ятає? Скільки нас тут?
«Доброго вечора вам, малечі, дорогі хлопчики та дівчатка…» Так з телеекранів звертався до українських малюків спільний улюбленець Дід Панас у передачі «На добраніч, діти».
Його колоритна зовнішність (справжні козацькі вуса, гарна вишиванка, теплий голос із непідробно українськими інтонаціями); інтер'єр української кімнати з рушниками; виключно українські казки справляли незабутнє враження і на малечу, і на дорослих. Для всіх глядачів він був рідним та впізнаваним.
Народився майбутній актор у Тальному Уманського повіту Київської губернії (нині Черкаська область). А прізвище з народження мав Вескляр і походив із доброчесної єврейської родини. Жила сім'я у так званій комуні – двоповерховому будинку, де оселилося кілька сімей. Одна кімната на сім'ю та спільна кухня та їдальня.
Театром Петро захопився юністю. Відвідував місцевий драмгурток. Тут його й побачили актори, які приїхали на гастролі із Черкас. Так було в 1932г. Вескляров став актором Черкаського робітничо-селянського театру.
На початку війни Петра мобілізували та направили на службу у військовий театр Південно-Західного фронту.
30-річний артист із військами потрапив в оточення і опинився у таборі для полонених, де представився Петром Вескляровим. Його врятували нетипова подоба та соковита українська мова, при першій нагоді втікла. Повернувся до Києва, який на той час був окупований німцями. Приховавши походження, знайшов роботу на залізниці і одразу створив театральний гурток.
Наприкінці осені 1941 року німці почали потроху відпускати додому полонених українців — Вескляров опинився на волі. Повертатися на Черкащину, де знали правду про його походження, не став — два роки окупації перебував у Києві.
Коли місто знову стало радянським, Вескляров повернувся до фронтового театру. Демобілізувався 1946 року.
Йому не дозволили оселитися у столиці УРСР (через перебування на окупованій території – «чорна мітка» в анкеті на все життя), направили до Луцька.
Після війни П.Весклярова призначають до Волинського українського музично-драматичного театру ім. Шевченка. Тут актор служив до 1959 року, зігравши багато цікавих ролей. Серед них – Микола Задорожній («Вкрадене щастя» І.Франка), Командор («Кам'яний господар» Лесі Українки), , Городничий («Ревізор» М.Гоголя)…
Працюючи у Луцьку, отримав запрошення зніматися у кіно. Переїхав до Києва. Проявив себе блискучим актором другого плану. Дядько Лев у «Лісової пісні», дід Петрія у стрічці «Олекса Довбуш», пан Ректор («Вій»), батько Будулая («Циган»)…
Остання роль Весклярова у кіно – селянин у фільмі «Забудьте слово смерть», знятий на Одеській кіностудії 1979р. На той час Петро Юхимович був широко відомий як Дідусь Панас з телевізора. Що, до речі, чи не лише позитивний, а й негативний бік: Весклярова перестали запрошувати зніматися в кіно. Адже яку б роль йому не запропонували, народ бачив в акторі виключно «Дідуся Панаса».
Але це, мабуть, не головна причина, через яку Петру Весклярову не пропонували головні ролі та взагалі ролі на «головних» кіностудіях. Причина – майже фантастична. У СРСР, державі тотальної русифікації, актор Вескляров практично не говорив російською. Завжди – тільки українською. На «мовні» питання відповідав жартома: «Я російську вивчити не можу»… У фільмах, де Вескляров все ж таки знімався, його персонажів озвучували інші актори.
Помер актор 5 січня 1994р.
Колеги згадують Петра Юхимовича як людину дуже товариську, з прекрасним почуттям гумору, жартівника та прекрасного оповідача.
Вже дорослі люди з ніжністю згадують його: «Спи, мій маленький, цит, і зайчик сіренький спить…»
Людина, яка все своє життя присвятила тому, щоб покоління за поколінням дітей в Україні чули українську мову, слухали українські казки, приєднувалися до України та ставали українцями. Людина, яка всім своїм життям довіла, що і один воїн у полі – все одно воїн і все одно може сподіватися на перемогу. Навіть якщо всі довкола вважають українську «сільською говіркою», якщо зневажають її і не розмовляють нею — вона все одно виховує мільйони дітей таким чином, що вони люблять і розуміють українську.
Низький уклін та вічна повага. Усього. За чудові казки, за милозвучність мови, за серпасті вуса та гарну усмішку. Світлий та доброзичливий, він став дідусем для всіх. Кожна українська дитина мала дідуся Панас. З Днем народження!
Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency
— з’явились спочатку на Новини Ізраїлю Nikk.Agency НиКК: що нас зближує .