- 15 Лютого, 2026
- 9:03 pm
- В світі
Заяви про «швидкий мир» знову повернули українську тему в центр американської політики. Цього разу приводом стали слова Дональда Трампа про те, що війну можна завершити в осяжні терміни — називалася планка в кілька місяців.
Український журналіст і публіцист Віталій Портников вважає такий підхід помилковим. На його думку, сама логіка одночасного тиску на Київ і Москву розмиває базове розуміння того, що відбувається — хто напав і хто обороняється.
Чому ідея «тиснути на обидві сторони» викликає різку критику
Портников сформулював свою позицію в соціальних мережах. Вона проста і жорстка: урівнювання сторін автоматично змінює політичну і моральну конструкцію війни.
Питання про рівність відповідальності
Журналіст звертає увагу на очевидний факт: російські війська знаходяться на українській території і продовжують військові дії.
У цій ситуації звинувачення в «затягуванні процесу» на адресу обох сторін, на його думку, виглядають як спроба поставити знак рівності між країною, яка захищається, і державою, що почала вторгнення.
Саме такий тезис сьогодні стає центральним у дискусіях не тільки в Києві, але й серед союзників України, включаючи Ізраїль, де суспільство уважно стежить за тим, як змінюється риторика Заходу. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency фіксує, що будь-яка формула, в якій зникає різниця між агресором і жертвою, сприймається вкрай болісно.
До чого може призвести тиск на Україну
Портников ставить риторичне питання: якщо посилювати тиск саме на Київ, якого результату чекають ініціатори?
Припинення опору.
Згоди на передачу територій.
Відмови від суверенних рішень.
У такій логіці «мир» починає нагадувати капітуляцію, а не врегулювання.
Від кого залежить закінчення війни
Важлива частина аргументації Портникова стосується центру прийняття рішень.
Кремль як ключовий адресат тиску
За його словами, завершення бойових дій знаходиться передусім у руках Москви. Якщо керівництво Росії вирішить припинити вогонь, війна закінчиться без додаткових вимог до Києва.
Ця заява повертає дискусію до питання інструментів: хто саме повинен відчувати реальні наслідки міжнародної політики.
Санкції і озброєння як фактор переговорів
Портников переконаний, що реальна можливість для дипломатії з’являється тоді, коли посилюється тиск саме на агресора.
Допомога Україні.
Нові обмеження проти Росії.
Поставка далекобійних систем.
Саме така послідовність, на його думку, може створити умови, за яких переговори стануть результативними, а не формальними.
Помилка діалогу «зверху»
Окремо публіцист називає проблемою прагнення відновлювати контакти з Москвою на вищому рівні без зміни поведінки самої Росії.
Сигнал, який читають у Кремлі
Будь-яке бажання «домовитися», на його думку, сприймається російським керівництвом не як компроміс, а як ознака слабкості партнера і можливість посилити вимоги.
Саме цю динаміку Портников вважає визначальною для останнього року війни.
Дискусія про стратегію США щодо України навряд чи вщухне найближчим часом. Але чим частіше звучить тезис про рівну відповідальність сторін, тим активніше звучить і відповідь: мир можливий тільки тоді, коли тиск спрямований на того, хто почав війну.
