17 жовтня 1880 р. в Одесі (Україна) народився Володимир (Зєєв) Жаботинський – видатний єврейський громадський діяч, письменник, журналіст, перекладач та засновник руху ревізіоністського сіонізму.
Жаботинський боровся за державотворення Ізраїль і прихильно ставився до ідеї вільного національно-культурного розвитку будь-якого народу в межах суверенної держави.
Вже з раннього віку він виділявся як обдарований учень, який виявляв інтерес до мов, літератури та суспільних питань. Жаботинський закінчив навчальні заклади в Італії та Швейцарії, де вивчав юриспруденцію та журналістику, що надалі визначило його професійну кар'єру.
Жаботинський став відомим публіцистом та письменником, чиї статті та праці привернули увагу світової громадськості. З ранніх років він активно залучався до політичного життя єврейської діаспори і незабаром став одним із головних ідеологів сіонізму — руху, який прагнув створити незалежну єврейську державу в Палестині.
Ревізіоністський сіонізм: політична боротьба Жаботинського
У 1925 році Жаботинський заснував рух ревізіоністського сіонізму, який став ключовим напрямком у єврейській політичній думці того часу. Основні ідеї ревізіоністського сіонізму Жаботинського включали такі принципи:
- Створення єврейської більшості на обох берегах річки Йордан.
- Заснування єврейської держави в Палестині, побудованої на принципах справедливості та моралі.
- Повне відновлення єврейської нації на території Палестини.
- Ліквідація єврейської діаспори та репатріація всіх євреїв, які бажають повернутися на батьківщину.
Жаботинський неухильно відстоював думку, що національні інтереси єврейського народу стоять вище за будь-які інші особисті чи групові амбіції. Він вважав, що «Палестина» має стати центром єврейської цивілізації та держави.
«Жаботинський був людиною, чиї ідеї докорінно змінили хід єврейської історії, та її спадщина досі залишається невід'ємною частиною політичної системи Ізраїлю.»
Жаботинський та український національний рух
Одним із найважливіших епізодів життя Жаботинського була його співпраця з українськими націоналістами та діячами, такими як Петро Струве та Максим Славінський.. На початку XX століття Жаботинський активно взаємодіяв із представниками української інтелігенції, підтримуючи ідеї національного самовизначення України.
Жаботинський вважав, що кожен народ має право на національне самовизначення, зокрема й українці. У відповідь на ідеї Струве про «єдину російську націю», Жаботинський рішуче виступив на захист українського національного руху та опублікував кілька статей, які підтримують право українців на незалежність.
Цитата Жаботинського про Шевченка:
«Він (Шевченко) дав і своєму народу, і світові яскравий, непохитний доказ того, що українська душа здатна до найвищих зльотів самобутньої культурної творчості… Шевченко завжди залишиться тим, ким його створила природа: сліпучим прецедентом, який не дозволяє українцям звернути з шляху національно відродження».
Союз із Максимом Славінським: Захист єврейського населення
Жаботинський та Максим Славінський, посол УНР у Чехословаччині, мали довгу історію дружби та політичної співпраці. Одним із яскравих прикладів їхньої взаємодії стала угода про створення єврейської жандармерії, укладена в 1921 році в Карлсбаді. Цей союз був спрямований на захист єврейського населення від можливих погромів на теренах, контрольованих Українською Народною Республікою (УНР).
Цитата:
«Співпраця Жаботинського з українськими політичними діячами наголошує на його прихильності до ідей національної свободи та взаємної підтримки народів.»
Жаботинський та Держава Ізраїль
Жаботинський відіграв найважливішу роль у створенні Держави Ізраїль. Його ідеологія лягла основою формування сучасних правих партій Ізраїлі, як-от партія «Лікуд». 1948 року Менахем Бегін, учень Жаботинського, заснував рух «Херут», який став продовженням політичної програми свого вчителя. Згодом “Херут” перетворився на “Лікуд”, партію, яка досі залишається однією з провідних політичних сил Ізраїлю.
Інститут Жаботинського у Тель-Авіві займається увічненням пам'яті та ідей великого мислителя. Також у будівлі, де знаходиться Інститут Жаботинського, розташовується штаб-квартира партії «Лікуд». Це символічне нагадування про те, що ідеї Жаботинського, як і раніше, живі та актуальні.
Пам'ять про Жаботинського:
- В Ізраїлі його ім'ям названо вулиці в Тель-Авіві, Петах-Тікві та інших містах.
- У Києві є вулиця, названа на честь Володимира Жаботинського.
- Прах Жаботинського був перенесений до Єрусалиму в 1964 році, згідно з його заповітом, і похований на Горі Герцля, що символізувало його глибоку прихильність до ідей створення єврейської держави.
Політична боротьба та протистояння з нацистською Німеччиною
З приходом до влади Адольфа Гітлера в Німеччині 1933 року, Жаботинський став одним із головних прихильників ідеї всесвітнього бойкоту німецьких товарів. Він категорично виступав проти співпраці з нацистським режимом і критикував угоду між Єврейським агентством та німецьким урядом, яка стосувалася репатріації німецьких євреїв до Палестини.
Цитата Жаботинського про Петлюру:
«Я з ними ріс, разом із ними боровся проти антисемітів та русифікаторів — єврейських та українських. Ні мене, ні інших сіоністів півдня Росії, що думають, не переконають у тому, що людей цього типу можна вважати антисемітами.»
Особиста спадщина Жаботинського
Особистість Володимира Жаботинського стала важливою частиною не лише єврейської, а й світової історії. Його праці та ідеї глибоко вплинули на розвиток як ізраїльської, так і української культури та політики. У його біографії відображена боротьба за свободу, рівність та незалежність, які продовжують надихати покоління політиків та громадських діячів.
Ключові моменти біографії Жаботинського:
Жаботинський у сучасній культурі
Ім'я Володимира Жаботинського широко увічнено в Ізраїлі та за його межами. На честь нього названо вулиці, установи, а також безліч пам'ятників, що підкреслює його величезний внесок у створення та розвиток Держави Ізраїль.
Жаботинський залишається символом боротьби за національні інтереси, свободу та гідність усіх народів, з якими він взаємодіяв упродовж свого життя.
Цитата НАновини:
«Жаботинський був не лише творцем ревізіоністського сіонізму, а й пристрасним прихильником ідей свободи та справедливості, які продовжують надихати сучасних політиків».