- 23 Грудня, 2025
- 1:04 am
- Телебачення та Кіно, Україна
В український прокат у жовтні 2025 вийшов документальний фільм «Друге дихання» режисерки Марії Кондакової — історія про людей, які пройшли через війну, втрату та реабілітацію, але не втратили здатності мріяти. Картина розповідає про п’ятьох українських захисників, які здійснили сходження на вершину Кіліманджаро — незважаючи на ампутації, протези та хронічний біль.
Фільм про подолання і повернення до життя
Проєкт ініціював Геннадій Газін — єврейсько-українсько-американський бізнесмен і філантроп, засновник фонду «Якщо не зараз, то коли» (If Not Now Then When). Він виступив автором ідеї, продюсером і фінансистом картини.
«Цей проєкт — природне продовження моїх інтересів. Любов до гір стала важливою частиною життя, і я радий поєднати альпінізм з благодійними ініціативами. Досвід складних сходжень і небезпечних ситуацій змусив мене ще більше цінувати кожну мить і підтримувати тих, хто мужньо захищає свою землю», — зазначив Геннадій Газін.
За словами Геннадія Газіна, ідея фільму народилася у нього в Ізраїлі. Саме там він побачив військового на протезі, який, незважаючи на ампутацію, жив активним, повноцінним життям. Цей момент став відправною точкою задуму показати силу, гідність і здатність українських ветеранів до подолання. Про це йдеться в рецензії видання «Українська правда. Культура», де зазначається, що саме в Ізраїлі виникла ідея створення фільму та однойменного ветеранського руху.
Ведучим і співпродюсером фільму став Олександр Педан, відомий телеведучий і спортсмен.
«Цей проєкт став для мене особистим. Альпінізм завжди вчить поважати життя і бути вдячним за можливість йти далі. Я радий, що міг поєднати цей досвід зі справою, яка має сенс», — каже Педан.
Оператор — Сергій Михальчук, визнаний майстер українського кіно, чиї роботи «Довбуш», «Поводир» і «Мамай» відзначалися на міжнародних фестивалях. Його візуальне рішення надало фільму глибину і виразність — кожен кадр передає реальне зусилля, дихання, крок, світло і тінь на обличчях героїв.
Зйомки проходили в Україні та Танзанії. Група працювала на висоті понад п’ять тисяч метрів при різких температурних перепадах — від спеки до нічних заморозків. Фільм знято без постановочних сцен: камера фіксує реальні кроки учасників, їхню втому, біль, жарти і радість, моментами перетворюючись на учасника сходження.
«Українські захисники і захисниця піднялися на Кіліманджаро, щоб показати іншим військовослужбовцям, які пережили поранення або ампутацію, що після цього життя не втрачає сенсу. Після поранення вона змінюється, але все одно можна жити повноцінно, займатися спортом і навіть підкорювати вершини», — йдеться в описі проєкту.
Герої фільму: що вдалося з’ясувати з відкритих джерел
У фільмі «Друге дихання» задіяні п’ять українських захисників, які після поранень і ампутацій здійснили сходження на Кіліманджаро. Ось що вдалося встановити про них на підставі публічних джерел:
Імена і загальна інформація
Учасники проєкту (за даними оглядів і прес-матеріалів) —
Роман «Добряк» Колесник, Владислав «Шатя» Шатило, Михайло «Грізлі» Матвіїв, Олександр «Рагнар» Міхов і Ольга «Висота» Єгорова.
У рецензії УП.Культура зазначено, що четверо чоловіків з п’яти мають ампутації нижніх кінцівок і користуються протезами.
Роман «Добряк» Колесник
- Ветеран 3-ї окремої штурмової бригади (3 ОШБр).
- Отримав поранення у травні 2022 року, ампутація ноги.
- Здійснив серію сходжень у Карпатах — Петрос, Говерла, Несамовите, Шпиці.
- Пройшов понад 50 км з рюкзаком 20 кг на протезі.
- Зібрав 1 000 000 грн для потреб підрозділів ЗСУ.
(RBC-Україна, NV Life, Life.Pravda.com.ua).
Ольга «Висота» Єгорова
- Військовослужбовиця, яка отримала поранення під час бойових дій.
- Єдина жінка серед учасників фільму.
- У деяких публікаціях згадується можлива зв’язок з Surma Team (офіційно не підтверджено).
(UNIAN, Ukr.net, Rubryka).
Владислав «Шатя» Шатило
- Ветеран з ампутацією нижньої кінцівки.
- Один з чотирьох чоловіків, які здійснюють сходження на протезі.
(УП.Культура, Interfax-Україна).
Михайло «Грізлі» Матвіїв
- Ветеран бойових дій.
- Має ампутацію нижньої кінцівки.
(Interfax-Україна, Cinema.in.ua).
Олександр «Рагнар» Міхов
- Боєць підрозділу спеціального призначення.
- Один з учасників, які піднімалися на Кіліманджаро з протезом.
(Rubryka, UNIAN).
Як народилася ідея фільму
Сюжет картини виріс з особистої ініціативи Геннадія Газіна.
«Тоді Газін, американець українсько-єврейського походження, нутром відчуваючи війну двох своїх народів проти терору, придумав ветеранський рух і спосіб його просування — створення однойменного фільму, а потім фонду підтримки “Якщо не зараз, то коли”», — зазначається в рецензії УП.Культура.
Газін запропонував сценарну основу: ветерани з ампутаціями штурмують гору, доводячи — фізичні обмеження не ставлять межі людським можливостям.
Для втілення ідеї він запросив Марію Кондакову, чий попередній документальний фільм «Моя війна» (2020) розповідав про жінок на фронті і був відзначений критиками за щирість і точність спостереження.
Команда вирішила зробити ставку на реальні історії, без акторів, без постановок і патетики.
Результат — чесне і сильне кіно, в якому кожен герой говорить своїм голосом, а камера не приховує ні слабкості, ні болю.
Сприйняття
Фільм «Друге дихання» отримав позитивні відгуки кінокритиків і глядачів.
Рецензенти УП.Культура називають його «історією подолання, реабілітації і внутрішнього відродження», зазначаючи, що «сила, візуалізована в динаміці світла і звуку, зрозуміла кожному глядачеві, незалежно від мови і громадянства».
Картина стала не просто кінороботою, а частиною гуманітарного проєкту, що об’єднує культуру, волонтерство і психологічну підтримку ветеранів.
Геннадій Газін: біографія і міжнародна діяльність
Геннадій Газін народився в Житомирі, в єврейській родині. У дитинстві емігрував з батьками в США.
Освіта: Корнельський університет (інженерія), Стенфорд (магістратура), Wharton School Пенсильванського університету (MBA).
Професійний шлях:
- інженер в Bell Communications Research і General Dynamics;
- партнер McKinsey & Company, керівник практики технологій і телекомунікацій;
- генеральний директор EastOne Group (2007–2012);
- голова наглядової ради “Київстар” (з 2022 року).
В останні роки Газін відомий передусім як філантроп і громадський діяч.
Він очолює Genesis Philanthropy Group (GPG) — міжнародний фонд, що підтримує єврейські освітні та культурні ініціативи в Ізраїлі, США і Європі.
Під його керівництвом GPG фінансує програми:
- Yad Vashem (національний меморіал Катастрофи),
- Jewish Agency for Israel,
- Taglit–Birthright Israel,
- JDC (Joint Distribution Committee),
- культурні та молодіжні проєкти єврейської діаспори.
Газін входить у плановий комітет Taglit–Birthright Israel, регулярно бере участь у заходах у Кнесеті, на форумах в Єрусалимі і Тель-Авіві.
Він відомий як прихильник зближення українського та ізраїльського суспільств через освіту, культуру і гуманітарні ініціативи.
Фонд «Якщо не зараз, то коли» і зв’язок з Ізраїлем
Фонд If Not Now Then When був створений до виходу фільму як гуманітарна і культурна платформа допомоги Україні.
Він реалізує програми в галузі медицини, психологічної реабілітації і підтримки ветеранів.
Основні напрями роботи:
- забезпечення лікарень і військових аптечками, обладнанням і транспортом;
- допомога в реабілітації військовослужбовців з ампутаціями;
- співпраця з ізраїльськими організаціями, які переймають досвід роботи з ветеранами;
- культурні ініціативи, спрямовані на зміцнення гуманістичних цінностей.
Одним з проєктів фонду стала підтримка української прем’єри фільму «Голда», присвяченого Голді Меїр, уродженці Києва і прем’єр-міністру Ізраїлю.
Показ пройшов спільно з Єврейською конфедерацією України і Меморіальним центром «Бабин Яр», що символізувало культурне об’єднання двох країн.
Джерелом натхнення для фонду став саме Ізраїль. Газін підкреслює, що ізраїльська система соціальної інтеграції ветеранів — одна з найкращих у світі:
суспільство сприймає поранених солдатів не як інвалідів, а як людей, які заслуговують на повагу і підтримку.
Фонд If Not Now Then When застосовує цей підхід в Україні, реалізуючи проєкти, що поєднують ізраїльський досвід медичної і психологічної реабілітації з українською практикою волонтерської самоорганізації.
«Кожна людина має право на своє друге дихання. Питання лише в тому, хто буде поруч, коли вона його шукає», — сказав Геннадій Газін, пояснюючи філософію проєкту.
Підсумок
Фільм «Друге дихання» став частиною більшого процесу — суспільного і гуманітарного руху, натхненного досвідом Ізраїлю і реалізованого в Україні.
Він об’єднує особисту історію, професійне кіно і реальні програми допомоги, підтримувані фондом Геннадія Газіна.
Це не просто картина про ветеранів — це доказ, що культура, благодійність і міжнародна співпраця здатні повертати людям сенс і віру в себе.
