- 13 Грудня, 2025
- 2:28 pm
- В світі
Максим Галкін, російський та ізраїльський артист, здивував глядачів на концерті в Таллінні, виконавши пісню легендарного українського співака Степана Гіги. Цей момент виявився особливо символічним: незабаром після виступу стало відомо про смерть артиста, чиє ім’я для кількох поколінь українців пов’язане з цілою епохою естради.
Співпадіння, яке надало номеру зовсім іншу вагу.
Пісня як жест
Під час концерту Галкін несподівано перейшов на українську мову і чесно зізнався зі сцени, що мова дається йому непросто. Він розповів, що вчить її крок за кроком, помиляється, повертається, знову пробує — і не збирається зупинятися.
Саме в цьому контексті прозвучала пісня «Цей сон» — один з найвпізнаваніших хітів Степана Гіги. Без пародії. Без іронії. Просто акуратне, шанобливе виконання.
Галкін прямо зі сцени назвав Гігу своїм улюбленим українським виконавцем. Вже після стало відомо, що співака не стало — і цей номер у Таллінні багато хто сприйняв як ненавмисний музичний триб’ют.
Реакція залу і мережі
Зал відреагував стримано, але дуже уважно. Без аплодисментів «на автоматі».
У соцмережах — інша динаміка. Коментарі швидко зійшлися в одному: це виглядало щиро.
Писали про тон, про вибір пісні, про те, що артист не намагався «зіграти роль», а просто віддав данину поваги. Для української аудиторії цей жест виявився особливо чутливим — не гучний, але точний.
Культурний міст, а не жест напоказ
Галкін давно говорить про те, що вивчення української мови для нього — не формальність і не політичний лозунг. На концерті в Таллінні він знову підкреслив: мова жива, змінюється, складна, і саме це робить процес навчання справжнім, а не декоративним.
У цьому контексті пісня Гіги прозвучала як частина діалогу, а не як номер у програмі. Не як заява, а як особистий вибір.
Хто такий Максим Галкін сьогодні
Максим Олександрович Галкін — артист з подвійною ідентичністю: російською за походженням та ізраїльською за сьогоднішнім життям. У 2022 році він публічно виступив проти вторгнення Росії в Україну і разом з родиною переїхав до Ізраїлю.
З того часу його концерти все частіше виходять за рамки розважального жанру. Музика, мова, репліки зі сцени — все це стало частиною ширшого культурного контексту, в якому він свідомо перебуває.
Момент, який залишився
Виступ у Таллінні не був оголошений як присвята. Він таким став пізніше — вже у сприйнятті глядачів. Іноді саме так і працює пам’ять: без офіційних слів, але з точним попаданням в інтонацію.
І в цьому сенсі цей вечір виявився більше, ніж просто концерт.
Це був тихий знак поваги — до артиста, до культури, до мови.
І саме такі моменти сьогодні фіксують і осмислюють НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, коли культура говорить там, де політики давно говорять занадто голосно.
