У вересні 2025 року Пакистан і Саудівська Аравія уклали угоду про стратегічну оборону, що фактично означає створення військового альянсу. Політичний аналітик Ігор Тишкевич зазначає, що будь-який напад на одну з країн буде розглядатися як агресія проти обох.
Угода передбачає можливість включення третіх сторін, що може трансформувати її в багатосторонній військовий блок. Особливу увагу варто звернути на те, що Пакистан є ядерною державою, і термін “стратегічна оборона” в його офіційних документах включає і ракети, і ядерні сили. Реалізація угоди вимагатиме оформлення відповідної інфраструктури і займе важливе місце на великій політичній арені.
Обставини та причини
Створення подібної домовленості вимагає тривалих консультацій і опрацювання. Наприклад, протягом останніх трьох десятиліть арабські монархії діяли під “парасолькою” безпеки США, що сприяло їхній ролі посередників у торгівлі та технологіях, виходячи за рамки простого експорту нафти.
З тих пір як у 2024 році почалася зміна зовнішньополітичної лінії США, з усіма подальшими потрясіннями і змінами риторики, ситуації загострилися. Однією з таких ситуацій стало прискорення військових конфліктів, наприклад, загострення між Пакистаном та Індією, кульмінацією якого стала весняна індо-пакистанська війна. Крім того, діючи в регіоні, Ізраїль загострив питання безпеки.
З огляду на вищеописане, безпека країн регіону вийшла на перший план. Американська концепція створення “поясу співробітництва” за участю Ізраїлю зіткнулася з реаліями, які збільшили існуючі ризики для взаємних відносин.
- Подальше зміцнення такого “поясу” ставало непрактичним і загрожувало новими труднощами для внутрішньої політичної стабільності.
- Інтерес США став зводитися фактично виключно до нафтових питань, збільшуючи фінансові витрати на безпеку в інших регіонах.
Ініціативи США з економічного протистояння з КНР втручалися в баланс безпеки, що тільки збільшувало напруження в економіці. В результаті сформувалася нова угода між Саудівською Аравією і Пакистаном, результати багатомісячних переговорів стали очевидними з нагадуванням про останні події в регіоні.
Перша тиждень після закриття саміту Організації Ісламського Співробітництва в Досі, на якому закликали до об’єднання у разі атаки на Катар, не виявилася випадковістю. Підписання SMDA представляється як своєчасна реакція на новітні загрози. Також важливо, що створення нового військового альянсу може привернути увагу інших країн регіону.
Американська реакція
Зараз важко оцінити повні наслідки SMDA з точки зору Вашингтона. З одного боку, документ допускається як позитивний крок. Він розглядається як спроба стримування Ірану і підтримки відносин з Індією. На першу реакцію Білого Дому, можливо, вплинув внутрішній погляд на ситуацію.
Однак приєднання третіх країн до цієї угоди обернеться втратою контролю США над безпекою в цій частині світу. З загрозою формування нового військового блоку виникне необхідність перегляду зовнішньополітичних стратегій в умовах сучасного геополітичного професіоналізму.
Крім цього, слід зазначити, що підписання угоди відбулося навіть раніше, ніж почнуться важливі переговори між США і КНР у Пекіні, що впливає на позиції Білого Дому на тлі аналогій з іншими стратегічними регіонами.
Довгострокові наслідки
Для Китаю, який розглядає можливість створення спільних військових блоків, пакистансько-саудівська угода може представляти інтерес з точки зору довгострокового аналізу і оцінки політичного впливу. Якщо SMDA виявиться успішним, Пекін може поглибити власні стратегії і зайняти більше впливу, зміцнюючи наведений баланс.
Таким чином, поточне положення SMDA служить індикатором мутацій старої світової системи. Підписаний документ поки лише двосторонній, але він здатний стати важливим елементом в умовах інтенсивного політичного торгу на світовій арені.
Завершення цієї угоди показує зростання впливу ядерних держав на взаємодію у військово-політичній сфері і піднімає питання про ефективну політику цієї динамічної ери змін.