- 10 Березня, 2025
- 8:51 pm
- Україна
“В один момент людяності, серед хаосу війни, прийшла молода мати і передала нам свою дитину. Вона обернулась і пішла, не сказавши жодного слова, не залишивши імені, не залишивши історії,”
— згадує зі здриганням голосу Шломо Шнейдер, представник ХАБАДа та керуючий єврейським дитячим будинком “Мішпаха” (“Сім’я”) в Одесі.
У умовах війни, яка охопила Україну, багато трагічних подій привернуло увагу світової спільноти. Але серед руйнувань, страху і болю одна історія запам’яталася багатьом як символ надії і любові.
Ізраїльський портал maariv 9 березня 2025 року розповів історію Товії — хлопчика, якого врятували в перші дні війни, коли йому було всього три дні, і який зараз, через три роки, відзначає важливе єврейське свято. Це не просто історія однієї дитини, це історія всіх єврейського та українського народів, символ їхньої стійкості і прагнення до життя навіть у найважчих умовах.
Рятування Товії: початок шляху
Коли розпочалася війна в Україні, ситуація стала критичною для багатьох сімей, і тисячі людей були змушені покинути свої домівки. Товія, немовля, яке народилося на початку військових дій, стало частиною цієї трагедії. Його мати, потрапивши в надзвичайно небезпечну ситуацію, була змушена залишити сина в дитячому будинку і сховатися від обстрілів. Молода жінка передала свою дитину волонтерам, не залишивши імені і не розповівши нічого про його минуле.
Ця сцена сталася в Одесі, де волонтери та працівники місцевого єврейського дитячого будинку “Мішпаха” (“Сім’я”) ХАБАДа прийняли Товію як власну дитину. Волонтери не одразу зрозуміли, що сталося, але дали хлопчику ім’я — Товія, що в перекладі з івриту означає “добрий”. Цей момент став початком нового життєвого шляху для малюка, який пізніше став символом мужності та виживання.
Про дитячий будинок “Мішпаха” (“Сім’я”) ми вже розповідали – Українсько-єврейський дитячий будинок відкрився на тлі російської агресії в Одесі, Україна
Товія: з притулку в родину
Дитина, яка стала частиною єврейської громади Одеси, пройшла довгий шлях, який включав евакуацію до Німеччини та повернення до рідного міста після більше ніж року життя в бігах. За цей час Товія став частиною великої родини, про яку піклувались не тільки волонтери, а й численні “сироти”, які стали його братами і сестрами.
Протягом цих років його життя змінилося на краще: він став частиною великої єврейської родини, а його історія стала надихати багатьох. Одна з важливих осіб в житті Товії — рабин Авраам Вольф, який вирішив виховувати його як власного сина. Товія був оточений турботою і любов’ю, чого йому так не вистачало в перші дні його життя.
“Я бачив багато дітей у складних ситуаціях, але щось у Товії торкнулося мого серця. Ми з дружиною вирішили виховувати його як нашого власного,” — розповідає рабин Вольф, ледь стримуючи сльози.
“Можливо, у нього відібрали сім’ю, але він отримав більше ста братів і сестер.”
Важлива подія: традиційне єврейське святкування
Нещодавно в Одесі відбулося подія, яка обогатила історію Товії. Хлопчик відсвяткував свою традиційну єврейську “תספורת” (ритуальну стрижку), якою відзначається важливий момент у житті кожної єврейської дитини — йому виповнилося три роки. На цьому моменті зібралися всі діти з єврейського дитячого будинку “Мішпаха” (“Сім’я”) ХАБАДа, які святкували цей момент з радістю та веселощами.
Церемонія була наповнена емоціями, коли Товія сидів у центрі кола, оточений своїми новими братами і сестрами. Кожна дитина по черзі стригла його волосся, а в повітрі летіли конфетті, створюючи атмосферу радості та свята. Коли батьки і інші діти бачили щасливе обличчя Товії, їхні серця наповнилися гордістю за маленького героя, який став символом нового покоління, яке бореться за краще майбутнє.
“В один момент людяності, серед хаосу війни, прийшла молода мати і передала нам свою дитину. Вона обернулась і пішла, не сказавши жодного слова, не залишивши імені, не залишивши історії,”
— згадує зі здриганням голосу Шломо Шнейдер, представник ХАБАДа та керуючий єврейським дитячим будинком “Мішпаха” (“Сім’я”) в Одесі.
Печаль і надія: як війна змінює життя
Весь цей процес відбувався на фоні постійних обстрілів та руйнувань в Україні. Війна залишила руйнування і біль, але вона також дала шанс для зцілення та відродження, як це сталося в житті Товії. Дитина стала символом того, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти любов, підтримку і світло.
“З початку війни ми пережили багато потрясінь, – зізнається Ігор Шадкін, голова Федерації єврейських громад півдня України. – Дитячий будинок спочатку переїхав до Берліна, а потім повернувся до Одеси. При цьому ми робили і робимо все, щоб продовжувати приймати єврейських дітей, сиріт і тих, чиї батьки не можуть їх виховувати, надавати їм теплий і люблячий дім, безпечне місце — як фізично, так і душевно.”
Роль Ізраїлю і України: братські народи
Війна в Україні не тільки показала руйнування, але й зміцнила зв’язки між народами. Українці та євреї, в тому числі ті, хто приїхав з України в Ізраїль, знайшли в цій трагедії нові точки дотику. Товія став символом цієї солідарності та братства. Його історія втілює зусилля євреїв і українців з відродження життя в умовах руйнувань.
НАновини новини Ізраїлю — це джерело інформації, яке акцентує увагу на таких важливих подіях, як цей символічний момент в житті Товії. Наш сайт завжди підкреслює важливість зміцнення зв’язків між Україною і Ізраїлем, а також нагадує про значення людської доброти у важкі часи.
Заключення
Історія Товії надихає і зворушує кожного, хто її чує. Вона надихає людей боротися за світле майбутнє і є яскравим прикладом того, як любов і стійкість можуть подолати найстрашніші обставини. Товія став не тільки символом єврейської громади в Одесі, але й яскравим прикладом людської стійкості та віри в краще майбутнє для всіх нас.
НАновини продовжить слідкувати за долею цього маленького героя і за тим, як змінюється ситуація в Україні і Ізраїлі, підтримуючи ту саму червону нитку людської надії і любові.
