- 8 Лютого, 2026
- 3:34 pm
- В світі
В українській та ізраїльській дискусії все частіше звучить жорстка думка: Вашингтон більше не сприймається як гарант автоматичної підтримки. Це не обов’язково відображає реальну стратегію Білого дому, але формує настрій суспільств і впливає на політичні рішення.
Розмова йде про довіру, про ціну обіцянок і про те, що відбувається, коли очікування розходяться з діями.
Звідки береться відчуття повторюваного сценарію
Критики американської політики наводять довгий перелік прикладів, коли союзники або партнери розраховували на одне, а отримували інше. У цих історіях майже завжди присутня однакова логіка: ситуативні завдання виявляються важливішими за довгострокові зобов’язання.
У публічному сприйнятті це перетворюється на формулу «пообіцяли — відступили».
Близькосхідні уроки
Часто згадують курдів. Їх роль у боротьбі проти екстремістських угруповань визнається навіть опонентами. Але потім наставали моменти, коли геополітичний баланс вимагав інших домовленостей, і підтримка скорочувалася.
Схожі аргументи звучать і на адресу реакції на протестні рухи в Ірані. Обіцянки моральної та політичної солідарності були гучними, однак реальні інструменти впливу виявилися обмеженими.
Латиноамериканський та азійський контекст
У дискусіях фігурує і Венесуела. Скептики вважають, що обрані США маршрути тиску не наблизили країну до стійкої демократичної моделі, зате збільшили невизначеність.
В Азії увага прикута до Тайваню. Багато аналітиків припускають, що стратегія Пекіна буде будуватися на поступовому задушенні та політичному розхитуванні, а не на прямому вторгненні.
Питання, яке ставлять опоненти Вашингтона: чи наважиться Америка на втручання, якщо ціна виявиться занадто високою?
Україна як частина загальної суперечки
Український приклад у цих розмовах виникає постійно. Він емоційний, політизований і тому рідко буває нейтральним.
Йдеться про баланс між підтримкою, обмеженнями і тим, наскільки далеко готовий піти союзник.
Саме в цьому вузлі спостерігачі, чию позицію регулярно аналізують НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, бачать головний нерв нинішнього етапу: очікування зросли швидше, ніж можливості західних столиць.
Ізраїльський вимір
В Ізраїлі традиційно сильні проамериканські настрої. Військова співпраця, політичне прикриття на міжнародних майданчиках, технологічні проекти — все це створює фундамент партнерства.
Але історики та експерти нагадують: відносини двох країн ніколи не були лінійними. У них були періоди тісного зближення і моменти серйозних розбіжностей.
Тому частина ізраїльського суспільства сприймає нинішні сумніви не як розрив, а як чергову фазу складного циклу.
Транзакційна політика
Головне звинувачення критиків полягає в тому, що в американських рішеннях все частіше перемагає короткострокова вигода. Цінності декларуються, але при зіткненні з ризиками поступаються місцем прагматиці.
Такий підхід називають транзакційним.
Питання, яке залишається
Автори подібних поглядів підкреслюють: мова не про антиамериканізм. У різні періоди політика США змінювалася, і союзники адаптувалися до цих змін.
Але якщо інтереси починають суперечити проголошеним цінностям, можливо, варто переглянути самі інтереси.
Ця думка сьогодні стає частиною глобальної розмови — від Східної Європи до Близького Сходу.
