Скільки українців досі вважають себе та росіян «братськими народами» та інші результати — нове опитування

За даними Центру Разумкова, кількість українців, які вважають себе братськими народами з росіянами, різко знизилася після 2017 року. Якщо у 2017 році таку думку поділяли 27% опитаних, то зараз лише 3% згодні із твердженням, що «українці та росіяни завжди були і залишаються братніми народами».

Опитування «Ідентичність громадян України: тенденції змін (червень 2024 р.)» проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 6 до 12 червня 2024 року.

Повний текст тут (укр.) https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/identychnist-gromadian-ukrainy-tendentsii-zmin-cherven-2024r

Основні висновки:

Кількість громадян, які пишаються українським громадянством та державними символами України

Згідно з опитуванням соціологічної служби «Центр Разумкова», у червні 2024 року 91% опитаних громадян України відповіли, що «дуже пишаються» або «швидше пишаються» своїм українським громадянством. Для порівняння, у 2015 році таких було 68%, у 2010 році – 62%, і у 2000 році – також 62%. Серед мешканців різних регіонів України гордість своїм громадянством розподілилася так: 95% на Заході, 93% у Центральному регіоні, 92% на Півдні та 83% на Сході.

Висока частка респондентів також пишається державними символами України. 64% опитаних пишаються прапором України, 63,5% – гербом, 61% – гімном. Також 65% пишаються державною мовою, а 51% – національною валютою (гривнею). Ці показники значно перевищують дані, зафіксовані до початку повномасштабної російської агресії, хоча вони трохи нижчі за аналогічні показники 2023 року.

Загальна, регіональна, локальна ідентичність

За даними опитування соціологічної служби «Центр Разумкова», з 2006 року значно зросла частка українців, які насамперед асоціюють себе з Україною, із 31% до 53%. У той же час кількість людей, які пов’язують себе переважно зі своїм містом чи селом, зменшилася з 44% до 28%. Частка тих, хто ідентифікує себе з регіоном, залишилася практично незмінною: 15% у 2006 році та 13% у 2024 році.

Незважаючи на це, значна частина респондентів продовжує ідентифікувати себе з Європою (3%), що більше ніж у 2006 році (0,8%). Незначна частина опитаних пов’язує себе з Радянським Союзом (2%) та з Росією (0,1%).

2006 року переважала локальна ідентичність, зараз же переважає загальнонаціональна. На Заході та в Центрі України більшість респондентів (58% та 56% відповідно) ідентифікують себе насамперед з Україною. На Півдні 53% респондентів пов’язують себе із поселенням чи регіоном, при цьому 45% — з Україною. На Сході частки тих, хто асоціює себе з Україною, і тих, хто пов’язує себе із поселенням чи регіоном, приблизно рівні (45% та 44% відповідно).

Молодь (18-35 років) та люди середнього віку (36-59 років) більшою мірою ідентифікують себе з Україною (57% та 56% відповідно), ніж старше покоління (48%).

Етнічна ідентичність: зниження рівня біетнічності

За даними соціологічного дослідження «Центру Разумкова», 95% опитаних вважають себе етнічними українцями, 2% — етнічними росіянами, 2% відносяться до інших етносів, і 1,5% не визначилися зі своєю етнічною приналежністю.

У 2017 році 74% опитаних в Україні відчували приналежність лише до однієї національності, 12% — одразу до двох чи кількох національностей, 6% не відчували належності до жодної нації, а 8% не визначилися. За результатами опитування 2024 року частка тих, хто відчуває приналежність до однієї нації, зросла до 84%, частка тих, хто належить до двох або більше національностей, знизилася до 7%, і практично не змінилася частка тих, хто не відчуває належності до жодної нації. однієї нації (5%). Також зменшилася частка тих, хто не визначився із етнічною приналежністю (4,5%).

Порівняно з 2017 роком серед етнічних українців частка тих, хто відчуває приналежність лише до однієї національності, зросла з 77 до 85%. У Західному регіоні 89% респондентів відчувають приналежність лише до однієї нації (без змін із 2017 року). У Центральному регіоні цей показник зріс з 82% до 86%, у Південному — з 61% до 78,5% та у Східному — з 58% до 74%.

Частка людей з бінарною ідентичністю зменшилася у Західному регіоні (з 6% до 2%), у Південному (з 24% до 12%) та у Східному (з 19% до 10%) регіонах, а у Центральному регіоні практично не змінилася (з 6% до 8%.

Визначення української нації

За даними опитування «Центру Разумкова», більшість респондентів у 2015 та 2021 роках (56% та 51% відповідно) вважали найбільш прийнятним для себе громадянське визначення української нації як спільноти всіх громадян України, незалежно від їхньої етнічної приналежності, мови спілкування та традицій. Проте, за даними опитування, проведеного у червні 2024 року, частка тих, хто дотримується цієї позиції, скоротилася до 46%.

Водночас, з 24,5% у 2021 році до 28% збільшилася частка тих, хто підтримує визначення української нації як етнічної спільноти (за наявності українців серед предків). 2006 року таке визначення нації було найпопулярнішим і його поділяли 34% опитаних. Незначно (з 18% у 2021 році до 21% у 2024 році) збільшилася частка тих, хто підтримує культурологічне визначення нації, за якого головним є спілкування українською мовою, дотримання національних традицій та виховання на них своїх дітей.

Громадянське визначення нації підтримує більшість респондентів у Південному (58%) та Східному (57%) регіонах, у Центральному регіоні цю позицію підтримують 48%, у Західному – 29,5%. Етнічне визначення нації найчастіше підтримують жителі Західного регіону (32%), в інших регіонах цей показник становить від 24% до 27%. Культурологічне визначення нації значно частіше підтримують жителі Західного регіону (35%), ніж жителі інших регіонів, де цю позицію підтримують 20,5% у Центральному, 14% у Південному та 9% у Східному регіонах.

Підтримка демократичних цінностей як складова української національної ідентичності

Згідно з опитуванням «Центру Разумкова», більшість громадян України підтримують демократичні цінності. Так, 61% респондентів вважають демократію найбажанішим типом державного устрою для України. Половина опитаних (50,5%) згодні із твердженням, що «народовладдя важливіше за суворий лад у країні», тоді як тільки 21% вважають, що «суворіший порядок важливіший за народовладдя». При виборі між свободою та матеріальним статком, 47% віддають перевагу свободі, тоді як 24% обирають матеріальне благополуччя.

Підтримка демократичних цінностей зросла порівняно з 2021 роком до початку повномасштабної війни. Найбільша підтримка демократичних цінностей спостерігається серед тих, хто ідентифікує себе з Україною: 71,5% вважають демократію найкращим державним устроєм для країни. Серед тих, хто пов’язує себе зі своїм поселенням, цей показник становить 52%, а серед тих, хто пов’язує себе із регіоном – 46%. При цьому, 58,5% респондентів, що ототожнюють себе з Україною, вважають, що народовладдя важливіше за суворий порядок, порівняно з 43% і 41% серед тих, хто пов’язує себе з поселенням або регіоном відповідно. Перевагу свободі перед матеріальним статком віддають 53% тих, хто ідентифікує себе з Україною, 41% — зі своїм поселенням, і 41% — з регіоном.

Орієнтованість на майбутнє

За даними опитування «Центру Разумкова», громадська думка України орієнтована на майбутнє. 67% респондентів вважають, що найкращі часи для країни ще попереду, тоді як тільки 13% вважають, що вони були в минулому. У 2017 році ці показники становили відповідно 57% та 26%.

Ця орієнтованість на майбутнє також відбивається у впевненості людей у ​​майбутньому своїх дітей. Порівняно з 2001 роком, значно збільшилася кількість респондентів, впевнених у тому, що їхні діти зможуть здобути освіту, включаючи вищу, якщо цього хотітимуть (збільшення з 27% до 64%). Також зросла впевненість у можливості отримати бажану роботу (з 12% до 48%), користуватися якісними медичними послугами (з 12% до 47%), мати власне житло (з 24% до 45%), почуватися захищеними від порушень їх прав та свобод (з 6% до 40%), подорожувати та бачити світ (з 9% до 52,5%), мати вільний час для повноцінного відпочинку (з 24% до 57%) та бути вдячними батькам за дане життя (з 49% до 69,5%).

Однак варто зазначити, що у 2023 році оптимістичні оцінки за більшістю цих показників були вищими, ніж у 2024 році.

До якої культурної традиції відносять себе громадяни України

Більшість респондентів (76%) відносять себе до української культурної традиції, що значно більше ніж у 2006 році (56%). Частка тих, хто вважає себе частиною загальної європейської традиції, збільшилася з 7% до 14%, тоді як частка тих, хто вважає себе частиною російської (0,5%) та радянської (4%) традицій, зменшилась.

Особливо помітне зростання частки тих, хто належить до української традиції, відбулося у Південному регіоні (з 50% до 73%) та Східному регіоні (з 46% до 64%). Серед російськомовних респондентів скоротилося число тих, хто вважає себе частиною російської культурної традиції (з 26% до 5%), тоді як серед україномовних цей показник залишився на дуже низькому рівні (0,1%).

Серед молодших респондентів спостерігається зростання прихильності до загальної європейської традиції, тоді як у старших вікових груп — радянської традиції. Також зросла кількість тих, хто очікує на домінування української культурної традиції в майбутньому (з 35% до 55%), тоді як частка тих, хто вважає, що переважатимуть радянська чи російська традиція, залишилася дуже низькою (0,9% та 0). 5% відповідно).

Кількість громадян, які володіють, вважають рідною, спілкуються українською мовою.

Центр Разумкова у своєму дослідженні з’ясував, що 69,5% респондентів вільно володіють українською мовою, 27% — достатньо для побутового спілкування, але мають труднощі з темами спеціального характеру, 2% — погано розуміють українську та мають труднощі у спілкуванні, 0,5% — взагалі не розуміють української мови.

78% опитаних вважають українську мову рідною, що значно більше порівняно з 68% у 2017 році, 60% у 2015 році та 52% у 2006 році. 13% респондентів вважають рідними і українську, і російську мови (у 2006 році було 16%, у 2015 році — 22%), а 6% називають рідною лише російську мову (у 2006 році було 31%, у 2015 році — 15%) .

70,5% респондентів говорять вдома лише або переважно українською (2015 року — 50%, 2006 року — 46%). Тільки або переважно російською говорять 11% (2015 року — 24%, 2006 року — 38%). 18% спілкуються вдома обома мовами приблизно порівну (2015 року — 25%, 2006 року — 15%).

Поза будинками тільки чи переважно українською спілкуються 72% респондентів (2023 року — 65%, 2015 року — 46%). Тільки чи переважно російською спілкуються 8% (2023 року — 8%, 2015 року — 24%). Двома мовами однаково спілкуються 20% (2023 року — 26%, 2015 року — 29%).

75,5% респондентів вважають, що серед друзів та колег престижніше говорити українською (у 2015 році — 43%), 6% — російською (у 2015 році — 21,5%), 16% — що їм все одно, якою мовою говорити (у 2015 році – 29%).

«Прощання з Росією»

Центр Разумкова з’ясував, що після початку війни з Україною Росія значно погіршила свій імідж не лише в Україні, а й у світі. У 2024 році 78% респондентів асоціюють Росію з відсталістю та регресом, тоді як у 2017 році такою асоціацією користувалися 51% опитаних. Лише 4% вважають Росію прогресивною (у 2017 році таких було 16%).

У 2024 році 64% респондентів віддають перевагу європейській моделі суспільного розвитку, тоді як тільки 0,7% обрали російську модель. У 2017 році ці цифри були 58% та 4% відповідно. Частка тих, хто вважає обидві моделі однаково привабливими, зменшилась із 7% до 3%.

Ідея «братства» українського та російського народів, популярна за радянських часів, дискредитувалася через війну. 2017 року 27% респондентів вважали українців та росіян «братськими народами», 2024 року — лише 3%. Частка тих, хто вважає, що вони ніколи не були братні, зросла з 16% до 44%. У Східному та Південному регіонах ця зміна особливо помітна: у Східному регіоні кількість тих, хто вважає, що українці та росіяни завжди були братніми, впала з 52% до 7%, а в Південному — з 45% до 7%.

Серед старшого віку (50 років і старше) більшість вважають, що українці та росіяни раніше були братні народи, але вже не є такими. У молодшій віковій групі (18–35 років) найчастіше вважають, що братства ніколи не було (50%). У віковій групі 36–49 років думки розділилися порівну (46%).

«Прощання з СРСР»

Центр Разумкова виявив, що за останні роки різко збільшилася кількість громадян України, які негативно належать до можливості відновлення СРСР у будь-якій формі. З 2017 року частка тих, хто хотів би повернення радянських порядків, скоротилася з 21% до 9%, тоді як частка тих, хто проти відновлення СРСР зросла з 63% до 78%. Відмову від відновлення радянських порядків висловлюють 67% жителів Східного регіону, 74% Центрального регіону, 76% Південного регіону та 93% Західного регіону. Проти відновлення радянських порядків 71% людей віком від 50 років та 84% молоді.

Зв’язок між ностальгією за радянським минулим та орієнтованістю на майбутнє також помітний. Тільки 26% тих, хто хотів би відновлення СРСР, вважають, що найкращі часи для країни настануть у майбутньому, тоді як серед тих, хто проти відновлення СРСР цей показник становить 75%.

2013 року респонденти оцінювали справедливість радянського суспільства вище, ніж сучасного українського (6,2 проти 4,0). У 2021 році оцінки зрівнялися (5,1 та 5,6), а у 2024 році справедливість сучасного українського суспільства оцінюється вищою (5,8), ніж радянського (3,2).

Результати опитування грудня 2017 року показали, що 59% українців вважали розпад СРСР закономірною та прогресивною подією, а 27% – історичною катастрофою. У 2024 році частка тих, хто вважає розпад СРСР закономірним та прогресивним, зросла до 69%, а тих, хто вважає його катастрофою, знизилася до 12%.

Соціальна дистанція між жителями різних регіонів України та соціальна дистанція щодо жителів інших країн

Центр Разумкова зазначив, що політика як радянської, так і російської влади стосовно України та українців завжди включала протиставлення різних частин українського етносу. У СРСР таке протиставлення стосувалося переважно західних українців, які вважалися «нелояльними» та «проросійськими».

Пропаганда призвела до «ідеологічної стигматизації» мешканців західних областей України, яка зберігалася навіть після здобуття Україною незалежності. Це виявилося у негативному образі західних українців як «бандерівців» та «буржуазних націоналістів», що сприяло соціальному дистанціюванню.

У травні 2006 року, згідно з опитуванням Центру Разумкова, жителі Південного та Східного регіонів оцінювали близькість до жителів Галичини значно нижче, ніж до жителів Росії. Наприклад, жителі Південного регіону оцінювали близькість до Галичини на 4,3 бали, а до Росії – на 7,3 бали.

2024 року самооцінка близькості до західних регіонів зросла. Оцінка близькості до мешканців Галичини збільшилася з 5,9 бала у 2006 році до 6,6 бала у 2024 році. Однак самооцінка близькості до Донбасу у 2024 році знизилася до 4,9 балів, що нижче, ніж у 2006 році (7,3 балів).

Порівняно з 2006 і 2021 роками оцінка близькості до жителів Росії знизилася в цілому по країні та в усіх регіонах. Наприклад, у Південному регіоні вона впала з 7,3 балів у 2021 році до 3,1 балів у 2024 році, а у Східному регіоні — з 7,6 до 2,2 балів. Оцінка близькості до Білорусії також знизилася, з 6,0 балів у 2006 році до 2,0 балів у 2024 році.

Водночас, самооцінка культурної близькості з жителями Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Молдови та Туреччини зросла. Однак у 2023 році самооцінки культурної близькості з жителями України та сусідніх країн були вищими, ніж у 2024 році, що вказує на деяке ослаблення почуття солідарності та єдності.

Наскільки українці почуваються європейцями?

За даними Центру Разумкова, кількість українців, які почуваються європейцями, зросла з 36% у 2005 році до 49% у 2024 році. У той же час кількість тих, хто себе європейцем не вважає, знизилася з 58% до 45%. 2021 року відчували себе європейцями 41% респондентів, а не відчували — 49%.

У 2024 році частка тих, хто почувається європейцем, збільшилася в усіх регіонах України: у Західному – з 56,5% до 64%, у Центральному – з 43,5% до 48%, у Південному – з 24% до 32% , та у Східному — з 32% до 40%. У Західному регіоні більшість (64%) вважають себе європейцями, у Південному та Східному регіонах більшість (63,5% та 53,5% відповідно) не відчувають себе такими. У Центральному регіоні частки рівні.

Серед старшої вікової групи (50 років і більше) 56% не почуваються європейцями, тоді як серед молодших вікових груп більшість (64% та 55% відповідно) вважають себе європейцями. Збільшення частки тих, хто почувається європейцем, спостерігається у всіх вікових групах порівняно з 2021 роком.

Основними причинами, через які респонденти не відчувають себе європейцями, називають низький рівень добробуту (75%), соціально-культурні умови життя (41%) та мовні бар’єри (38%). Частка тих, хто вказує на мовні бар’єри, зросла з 24% у 2006 році. Також зросла частка тих, хто вказує на почуття приналежності до іншої культури (з 11% до 24%) та на релігійну приналежність (з 3% до 6,5%).

На питання про те, в яких аспектах Україна є європейською державою, 85% респондентів згадали географічний аспект (збільшення з 2021 року на 8%), 69% – історичний аспект (2021 року було 55%), та 55% – культурний аспект ( 2021 року було 44%). Оцінка політичного аспекту залишилася на рівні 32,5% порівняно з 32% 2021 року, хоча порівняно з 2023 роком ця оцінка погіршилася. Соціальний аспект отримав найменші оцінки (26%) та економічний аспект — 18%.

Методика

Центр Разумкова провів соціологічне опитування з 6 по 12 червня 2024 року в рамках програми «Лукайся!», що фінансується USAID та реалізовується Pact в Україні. Визначення змісту опитування є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів та не обов’язково відображає думку USAID чи уряду США.

Опитування проводилося методом face-to-face у 24 областях України та Києві, за винятком територій, де ведуться бойові дії (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях). Використовувалась стратифікована багатоступінчаста вибірка з випадковим відбором на початкових етапах та квотний метод на заключному етапі.

В опитуванні брали участь 2016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки вбирається у 2,3%. Проте систематичні відхилення може бути викликані наслідками російської агресії, включаючи масову евакуацію громадян.