Під сирену повітряної тривоги: Моше Асман у Києві будує сукку і вітає з наступаючим Суккотом – «світло переможе темряву»

24 вересня 2026 року, Київ. Моше Реувен Асман записав звернення напередодні Суккота прямо під час будівництва святкової сукки. І майже одразу у відео з’являється другий звук, який неможливо сплутати ні з чим: над Києвом виє сирена повітряної тривоги. Асман продовжує говорити. Не йде з кадру, не змінює тему. Говорить про радість.

Автор: Редакція НАновини

Це вийшло майже без будь-якої режисури. Дерев’яний каркас майбутньої сукки, Київ, наближення єврейського свята — і тривога, що нагадує, в якій реальності все це відбувається. Причому реальність у цей день була зовсім не символічна: в ніч на 24 вересня російські війська знову атакували Київ балістичними ракетами та безпілотниками. За даними міської влади, загинули двоє людей, були поранені щонайменше вісім; пошкоджень зазнали житлові будинки, адміністративні будівлі, автомобілі, а поруч з одним із влучань було пошкоджено столичний пологовий будинок.

І ось після такої ночі людина бере в руки деталі майбутнього шалашу і каже: завтра — Суккот.

«Це час нашої радості»

Асман починає звернення з Києва, а потім нагадує про слова Тори, пов’язані з Суккотом: це «час нашої радості». Фраза сама по собі знайома будь-якому релігійному єврею. Але в Києві вересня 2026-го вона звучить зовсім інакше, тому що між словами чути сирену.

Він говорить про єврейський народ, який проходив через страждання і трагедії, але знову вставав і продовжував жити. А потім майже без переходу говорить про Україну:

«Кожен день атаки дронів, ракети, люди поранені, за яких ми будемо молитися».

Це не спроба сказати, що радіти треба тому, що навколо все добре. Навпаки. Його думка побудована на тому, що навколо якраз погано, іноді страшно, іноді людині зовсім не до свята. Але життя не можна віддати війні цілком.

«Життя триває», — каже Асман. І далі пояснює те, що, мабуть, і стало головним сенсом цього короткого відео: людина не зобов’язана віддавати ворогу ще й здатність жити, молитися, будувати, збирати сім’ю за столом.

Сукка, яку будують під час війни

Суккот у 2026 році починається ввечері п’ятниці, 25 вересня. Сукка — це тимчасовий шалаш з дахом з рослинного матеріалу, в якому під час свята їдять, проводять час, а за традицією деякі і сплять. Заповідь нагадує про вихід з Єгипту і про те, як сини Ізраїлю жили у тимчасових житлах після виходу з рабства.

Для ізраїльського читача тут є невелика календарна різниця: в Ізраїлі перший день Суккота є повним святковим днем, після чого починається Холь ха-Моед, тоді як в єврейських громадах діаспори, в тому числі в Україні, святковими є перші два дні. Тому київська громада готується до трапез у сукці і ввечері 25 вересня, і 26–27 вересня.

Де саме Асман будує сукку, в самому ролику окремої геометки немає. Але опублікований на 24 вересня розклад його київської громади вказує святкові трапези у сукці при Центральній синагозі Києва, а адреса громади — вулиця Шота Руставелі, 13, в самому центрі столиці. Тому мова, по всій видимості, йде саме про сукку цієї громади при Центральній синагозі, відомій також як синагога Бродського.

Асман не просто каже, що бере участь у будівництві сукки. У кадрі він сам піднімається на драбину і розкочує по даху рослинне покриття — схах, обов’язкову частину сукки. Це може бути солома, очерет, бамбук або інший матеріал рослинного походження: за єврейською традицією дах святкового шалашу має бути зроблений з того, що виросло з землі і вже не з’єднано з нею.

І весь цей час сигнал повітряної тривоги як завивав над Києвом, так і продовжує завивати. Асман говорить про радість, про Суккот, про віру в майбутнє, потім знову береться за роботу, піднімається вище і укладає схах на дах.

В якийсь момент слова вже майже не потрібні. Під виття сирени головний рабин України власними руками добудовує сукку, в якій через кілька годин зустрічатимуть свято. Війна нікуди не зникла. Тривога не закінчилася. Але і будівництво не зупинилося.

І тут Суккот несподівано перестає бути тільки розповіддю про давню історію.

Вийти з постійного дому — хоча власного відчуття постійності давно немає

Сенс сукки Асман пояснює дуже просто: на сім днів людина залишає своє постійне житло і переходить у тимчасове. Так євреї згадують вихід з Єгипту — шлях з рабства до свободи.

Є в цьому щось майже болісно точне для сучасної України. Мільйони людей за роки війни вже знають, що таке залишити власний дім не на сім днів. Що таке сумка біля дверей, додаток повітряних тривог, ніч в укритті, відключення світла і повідомлення близьким: «У нас все нормально».

Тому слова Асмана про тимчасовий шалаш у Києві сьогодні читаються трохи інакше, ніж у мирний рік. Сукка за визначенням крихка. Вона і повинна такою бути. Але саме в ній людина сідає за святковий стіл і промовляє благословення.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже розповідали, як єврейське життя в Україні за роки великої війни навчилося існувати не після тривог і обстрілів, а поруч з ними: взимку створені громадою Асмана «Міцватанки» працювали як мобільні пункти допомоги, обігріву і підтримки. Детальніше: «Світло проти темряви: як “Міцватанки” працюють на тлі енергетичного терору» А 24 вересня ця ж логіка виявилася зведена майже до одного кадру: будується сукка, звучить сирена, робота не припиняється.

«Незважаючи на те, що у нас на душі буває нелегко»

Асман не робить вигляд, що страх можна вимкнути наказом. У зверненні він окремо говорить про погану погоду, труднощі і стан, коли «на душі буває нелегко».

А потім вимовляє змішану російсько-українську фразу — і, мабуть, саме тому вона звучить живою, а не підготовленою для прес-релізу:

«З радістю і вірою в майбутнє ми переможемо всіх ворогів».

І завершує думку зовсім коротко:

«Світло переможе темряву, добро переможе зло».

Для Асмана ця формула не нова. Він використовував її і раніше, розповідаючи про війну, Україну і допомогу людям. НАновини писали і про інший його проект, де одна і та ж ідея єврейської взаємодопомоги фактично зв’язала Україну та Ізраїль — «Міцватанки» працювали спочатку в українських містах, а потім допомагали людям на півночі Ізраїлю. Від Києва до півночі Ізраїлю: «Міцватанки» Асмана на двох війнах

Київ і Тель-Авів в один вечір будують сукку

Є у цієї історії ще одна деталь. Майже одночасно, 24 вересня, вже в Тель-Авіві українсько-єврейська молодіжна спільнота PROSTIR збирається будувати свою першу спільну сукку в Українському культурному центрі. Там обіцяні прикраси, частування, лехаїм, музика, знайомство людей один з одним. НАновини: українсько-єврейська спільнота PROSTIR будує сукку в Тель-Авіві

Два міста, дві сукки. В Тель-Авіві — українці та ізраїльтяни, які починають новий сезон спільноти. В Києві — Асман, який збирає святковий шалаш, поки над містом знову звучить попередження про небезпеку.

Порівнювати війни України та Ізраїлю буквально було б неправильно — у них різна історія, різні противники і різні обставини. Але є досвід, який сьогодні занадто добре впізнається з обох сторін: свято приходить не тоді, коли закінчуються всі загрози. Іноді воно приходить, коли телефон все ще показує тривогу.

І, мабуть, саме тому останні секунди цього київського відео вийшли сильнішими за будь-яку спеціально придуману святкову листівку. Асман стоїть біля ще не закінченої сукки і вітає євреїв з наступаючим святом:

«Хаг самеах».

Сирена все ще чутна. А сукку все одно добудовують.