5 жовтня 2025 року. Західна Україна прокинулася не від будильників — від вибухів.
Небо над Львовом палало, наче хтось підпалив сам повітря.
За вікном було ще темно, але горіли вулиці, вікна, тривожні сигнали машин швидкої допомоги.
Це була одна з найінтенсивніших атак Росії по західних регіонах за весь рік — удари йшли хвилею, з інтервалами в лічені хвилини.
Обстріл Львова: три удари поспіль
Перші дрони «Шахед» з’явилися над містом близько 04:30 ранку.
Гул їх моторів — низький, рваний, наче хтось ріже небо ножем.
Через годину, о 05:22, з акваторії Чорного моря по Львову вдарили ракети «Калібр».
А о 06:00 місто здригнулося від аеробалістичних «Кинджалів», випущених з винищувачів МіГ-31.
За кілька хвилин — три типи зброї, три різні напрямки, і одна ціль: зламати.
Загиблі та постраждалі
Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про чотирьох загиблих і чотирьох поранених.
Серед жертв — сім’я, де був 15-річний підліток.
Вибухова хвиля зруйнувала стіни їхнього будинку, не залишивши шансу вибратися.
«Ми знайшли їх майже разом, — сказав рятувальник, — батько намагався прикрити сина».
Ця фраза, вирвана з ночі, звучала важче будь-якого звіту.
Постраждалих доставили в лікарні.
46-річний чоловік — у критичному стані.
60-річна жінка — з травмою голови середньої тяжкості.
Ще трьом надали допомогу на місці.
Радник МВС Антон Геращенко підтвердив:
«Ми робимо все можливе. Але це був удар по житлових кварталах, не по військових цілях».
Обстріл цивільних об’єктів
Мер Львова Андрій Садовий повідомив про серйозні руйнування в індустріальному парку Sparrow.
Це — цивільна зона, не пов’язана з оборонними об’єктами.
Метал, скло, пил і запах паленої гуми — все, що залишилося від виробничих корпусів.
Садовий сказав коротко:
«Це не фронт. Це наш дім».
Його голос тремтів — і не від страху, а від безсилля перед безглуздим злом.
Удари по інших регіонах
Тієї ж ночі вогонь не обмежився Львовом.
У Запоріжжі знову спалахнули житлові квартали — удари припали по об’єктах поруч з лініями електропередач.
Десятки тисяч людей залишилися без світла.
По вулицях йшли люди з телефонами — не як з ліхтарями, а як з останнім зв’язком зі світом.
У Черкаській області пошкоджені трансформатори.
Івано-Франківська область теж постраждала: удари припали по об’єктах інфраструктури, критично важливих для регіону.
Енергетики і рятувальники працювали без сну, вручну перемикаючи лінії і прокладаючи кабелі.
Вночі, в повній темряві, люди знову відчули, що війна — не десь далеко, вона під шкірою.
Коли небо стало новинною стрічкою
Львів пережив багато, але ця ніч стала іншою.
Звуки вибухів накладалися на гавкіт собак, на дитячий плач, на тихі молитви в підвалах.
Хтось писав у чатах: «все нормально», хтось мовчав — і це мовчання було страшніше.
На світанку над містом стояв дим, схожий на туман.
Але туман розсіюється. Цей — ні.