НАТО «воює з Росією»? Ні. І це важливо розуміти – особливо з Ізраїлю

Навколо війни Росії проти України в російських пабліках знову оживився старий тезис: «НАТО вже воює з Москвою».

Про це написав 20 вересня 2025 ізраїльський військовий аналітик Ігаль Левін, а ми розклали цю тему по поличках — від норм міжнародного права до історичних паралелей з війнами Ізраїлю в 1960–70-х, де СРСР заливав Близький Схід танками і літаками, але війна від цього не ставала «радянсько-ізраїльською».

Сьогодні багато чого схоже: НАТО навчає і озброює Київ, але юридично не є стороною конфлікту — і генсек Альянсу регулярно це підкреслює. При цьому Україна б’є по НПЗ і логістиці в РФ — і саме це, а не «колективний Захід», викликає дефіцити пального і нервові коментарі в Москві.

Ключові факти і рамка обговорення

• Позиція НАТО чітка: допомагати Україні — законно і легітимно, але Альянс не є стороною війни. «Ми підтримуємо право України на самооборону… і це не робить нас стороною конфлікту», — неодноразово говорив генсек НАТО.
• Право збройної допомоги: за МГП/МКЧХ сама по собі передача озброєнь і навчання не перетворюють державу-донора в «учасника війни». Поріг — це вже власні удари, введення військ, командування бойовими діями і т. п.
• Практика на землі: союзники України навчили десятки тисяч військових (Operation Interflex), створили командування NSATU для координації допомоги і навчання, розгорнули коаліцію F-16 — без введення військ НАТО в бій.
• Симетрія допомоги: Росії допомагають Іран (БПЛА Shahed і їх локалізація) і КНДР (боєприпаси і балістичні ракети). Це теж допомога, а не «вступ у війну».
• Удари по російській енергетиці — робота України. Серія атак БПЛА по НПЗ/портам (Кіриші, Приморськ та ін.) ріже переробку і експорт і вже змушує Москву обговорювати зниження видобутку. Це українська стратегія тиску на доходи війни — а не «удари НАТО».

Що означає «бути стороною конфлікту» за міжнародним правом

Міжнародне гуманітарне право (МГП) розрізняє підтримку і участь. З точки зору МКЧХ, постачання озброєнь/навчання/розвідпідтримка не роблять державу стороною конфлікту; межа проходить там, де підтримуюча держава починає самостійно вести бойові дії (завдає удари, вводить підрозділи, здійснює ефективне командування операціями однієї зі сторін).

Звідси важливий висновок: Альянс може розширювати допомогу, координувати навчання, ремонт, логістику — і все одно залишатися поза формальним статусом «воюючої сторони». Саме так і побудована архітектура NSATU.

Як саме допомагають Україні: навчання, координація, авіація

Навчання і боєготовність

З 2022 року Operation Interflex у Британії та у партнерів навчила понад 56 000 українських військовослужбовців — це найбільша програма такого роду з часів Другої світової для Лондона. Оновлений мандат продовжено як мінімум до кінця 2026 року.

Координація через NSATU

На Вашингтонському саміті було створено NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU) — командування, яке координує навчання, постачання і ремонт техніки. І ще раз: «ці зусилля не роблять НАТО стороною конфлікту».

Авіаційна коаліція F-16

З 2023-го працює міжнародна коаліція F-16 (Данія, Нідерланди та ін.), розгорнуто європейський центр підготовки в Румунії, збільшуються постачання літаків. Це підвищує виживаність українського неба, але не змінює юридичний статус НАТО.

Що роблять союзники Росії: БПЛА і ракети

Іранські Shahed

Іран з 2022 року постачає ударні БПЛА Shahed-131/136 (і їх похідні), а також допомагає локалізувати виробництво в РФ; між сторонами укладалися контракти на мільярди.

Північнокорейські боєприпаси і БР

КНДР передавала РФ артилерійські боєприпаси, РСЗВ і балістичні ракети, що фіксувалося на рівні Радбезу ООН і незалежних аналітичних центрів.

З логічної точки зору це той самий тип сприяння, що і допомога Україні країнами НАТО, — але ніхто всерйоз не говорить, що «Іран і КНДР воюють проти України» як сторони конфлікту.

Історична паралель, зрозуміла кожному ізраїльтянину

У 1960–70-х СРСР постачав арабські армії сотнями Т-62 і літаками МіГ-21. Єгипет отримав МіГ-21 вже на початку 60-х; Т-62 масово пішли в Єгипет і Сирію до початку 70-х. Бували навіть прямі бої радянських пілотів з ВПС Ізраїлю — знаменитий «Рімон-20» 30 липня 1970-го. Однак війни в підручниках називаються арабо-ізраїльськими, а не «радянсько-ізраїльськими».

Симетрично США в 1973 році провели повітряний міст Nickel Grass, перекинувши в Ізраїль десятки тисяч тонн озброєнь — і при цьому не стали «стороною війни».

Ця паралель допомагає тверезо оцінити і сьогоднішню дискусію: масштабна допомога — це ще не участь у війні.

Що відбувається зараз: удари, провокації біля кордонів, і все ще — не «НАТО vs РФ»

• Українські удари по НПЗ і портам йдуть хвилями, іноді одночасно по кількох цілях (Кіришський НПЗ, Приморськ, об’єкти в Поволжі і Башкортостані). Останні дні — нові влучання і пожежі; на ринку нафти це видно одразу.
• РФ провокує НАТО біля кордонів: дрони в Польщі і Румунії, заходи МіГ-31 в естонське небо і подальший запит Таллінна на консультації за статтею 4. Це серйозно, але не війна НАТО з РФ.
• Підсумок по енергетиці: удари Києва вже знижували переробку і експорт нафтопродуктів в РФ до мінімальних військових рівнів; в галузі обговорюють вимушені скорочення видобутку. Це — результат української кампанії дальньої дії.

Прямі цитати Ігаля Левіна

«Був здивований дізнатися, що є думка серед зетників, що, мовляв, чому ви радієте (йдеться про дрони на Польщу і МіГи на Естонію), якщо НАТО і Європа з нами давно вже воюють на повну.»

«Завжди думав, що байка про те, що НАТО воюють проти РФ, — це байка для лохів, на догоду дурних і бідних, але ні, цей тейк форсять навіть тамтешні не найглупіші люди.»

«Це… логіка, що аж ніяково її розбирати, — адже, наприклад, виходить, що Ізраїль у 50–70-ті роки воював не з Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком, Марокко і т. д., а з… барабанний дріб… самим СРСР.»

«І рівно як арабо-ізраїльські війни не називаються радянсько-ізраїльськими, російсько-українська війна — це війна тільки Росії і України.»

«Але сприяння і допомога, навіть масштабна, як це було з СРСР… не перетворюють того, хто допомагає, в учасника конфлікту.»

«Ваші фабрики виносить саме Україна, ваші НПЗ горять, тому що Україна, ваші штаби злітають у повітря, тому що Україна… І те, що їй допомагають (як і вам всякі Ірани), ніяк не применшує цього простого факту.»

(Ми свідомо навели висловлювання в оригінальній стилістиці автора; думка є публіцистичною і може містити різкі формулювання.)

Чому тезис «НАТО воює» так наполегливо тиражують

Тому що він вирішує відразу кілька завдань російської пропаганди:

1. Зняти відповідальність за невдачі на фронті («воюємо не з Україною, а з цілим НАТО»).
2. Легітимізувати удари по цивільних цілях як «відповідь Заходу».
3. Розхитати підтримку Україні в самих країнах НАТО — через страх «ескалації».

Історична пам’ять ізраїльтян тут — хороший протиотрута. Ізраїль прекрасно пам’ятає: коли на нас йшли танкові армії, озброєні СРСР, ми вважали противниками конкретні армії і держави, а не весь Радянський Союз цілком. І це рівно та оптика, яка допомагає сьогодні не блукати в дзеркальному залі наративів.

Що це означає для читача в Ізраїлі

• Інформаційна гігієна. Бачите заголовок «НАТО вже воює з Росією» — шукайте юридичний факт: де війська НАТО? де їх удари? де їх командування українськими операціями? Відповідь на сьогодні: ні.
• Розуміння ризиків. Провокації біля кордонів Альянсу будуть продовжуватися — Польща, Румунія, Балтика вже це відчувають. Але поки йдеться про перевірку оборони, а не про війну з НАТО. Для Ізраїлю паралель очевидна: коли противник «щупає» ППО/ПРО, це не означає «оголошена війна всьому союзу».
• Економічна реальність. Дефіцит пального в регіонах РФ і коливання цін на нафту — наслідок української кампанії по НПЗ і портам. Для бізнесу в Ізраїлі це означає можливу волатильність логістики і цін на енергоносії — відстежуємо динаміку.

Допомога буває величезною — і так було в історії Ізраїлю, і так відбувається сьогодні з Україною. Але масштабна допомога ≠ участь у війні.

Щоб НАТО «воювало», повинен змінитися якісний рівень залученості — власні сили, власні удари, власне командування. На 20 вересня 2025 року цього немає; і сам Альянс це підкреслює.

Тим часом саме Україна — своїми руками, мізками, інженерами — виносить склади, штаби і НПЗ в глибині РФ, обнуляючи зручні міфи.