- 5 Лютого, 2026
- 12:40 pm
- В світі
Чорний ринок російської та іранської нафти зіткнувся з несподіваною кризою. Мільйони барелів застрягають у сховищах, угоди гальмуються, логістика буксує. Причина — не тільки тиск санкцій США та Європи, але й більш прозаїчний фактор: на ринку з’явилося занадто багато легальних альтернатив за прийнятними цінами.
Про це пише колумніст Bloomberg Хав’єр Блас, фіксуючи рідкісний момент, коли дотримання правил раптово стало економічно вигідніше їх обходу.
Коли дотримуватися правил дешевше, ніж порушувати
За останні два місяці ключові покупці санкційної нафти — Індія та Туреччина — без гучних заяв і різких рухів почали переключатися на нафту, що не підпадає під обмеження.
Причина проста. Дисконти на російську та іранську нафту вже не компенсують ризики: складні схеми оплати, тіньовий флот, страхування, вторинні санкції. На тлі цього легальні поставки виглядають спокійніше і часто вигідніше.
Ринок відреагував миттєво. Барелі, які ще недавно знаходили покупців, тепер накопичуються в резервуарах.
Росія та Іран перед вибором
Для Росія та Іран такий зсув означає одне: можливе скорочення видобутку. Інакше надлишкова пропозиція буде тільки зростати, посилюючи тиск на внутрішні бюджети.
Але є змінна, яка ламає будь-які прогнози.
Китай як головний фактор невизначеності
Йдеться про Китай. Сьогодні Пекін купує близько 95% іранського нафтового експорту і приблизно 60% російського. Це вже не просто торгівля, а стійка система взаємної залежності.
Як зазначає Блас, відносини тут симбіотичні. Москва і Тегеран продають нафту, підтримуючи свої військові економіки. Китай, своєю чергою, отримує енергію за зниженими цінами і потужні політичні важелі впливу — як на Близькому Сході, так і у відносинах з Кремлем.
Саме на цьому тлі аналітики все частіше говорять про те, що Пекін став ключовим бенефіціаром затяжних конфліктів, які ведуть авторитарні режими.
Стратегічні резерви як інструмент тиску
Що може зробити Пекін далі
Один зі сценаріїв — Китай компенсує обсяги, від яких відмовляться Індія та Туреччина, за рахунок закупівель у стратегічні резерви. Це дозволить йому підтримати експорт Росії та Ірану без публічних жестів, посилити контроль над глобальними потоками нафти і зберегти вплив на ціну без прямого втручання в ринок.
Інший варіант — відмовитися від додаткової санкційної нафти і збільшити імпорт легальної. У цьому випадку Москві та Тегерану доведеться скорочувати видобуток, що майже неминуче підштовхне світові ціни вгору.
Обидва сценарії вигідні Китаю. Різниця лише в тому, хто заплатить за наслідки.
Чому це важливо для Ізраїлю та регіону
Для країн Близького Сходу, включаючи Ізраїль, те, що відбувається — не абстрактна гра цифр. Енергетичний ринок безпосередньо впливає на регіональну стабільність, бюджети союзників і здатність диктатур фінансувати війни.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже звертали увагу: чим довше зберігаються сірі схеми торгівлі нафтою, тим більше ресурсів у режимів, що діють проти інтересів Ізраїлю, України та Заходу в цілому.
Підсумок без ілюзій
Китай опинився в унікальній позиції. Його рішення здатні одночасно зрушувати ціни на нафту, впливати на бюджети держав і змінювати політичний баланс одразу в кількох регіонах світу.
Саме тому Пекін все частіше розглядають не просто як покупця, а як стратегічного гравця на ринку ресурсів глобального масштабу. Війни, які ведуть диктатури, для нього перетворюються не тільки на джерело дешевої енергії, але й на інструмент розширення впливу — далеко за межами Азії.
