Мюнхенський сигнал по Газі: без роззброєння ХАМАС другий етап плану Трампа неможливий

Заява верховного представника «Ради миру» Миколи Младенова в Мюнхені прозвучала як спроба утримати конструкцію, яка тріщить по швах. Формула проста: якщо не перейти до другого етапу американського плану, бойові дії в Газі повернуться.

Але за дипломатичною обережністю читається куди більш жорстка логіка. Щоб рухатися далі, потрібно прибрати головну перешкоду — озброєні структури, які продовжують контролювати територію.

І тут починається реальна політика, а не конференційні формули.

Що саме пропонує Младенов

Влада технократів — тільки після тиші

За словами дипломата, сектором має керувати перехідний уряд спеціалістів під міжнародним наглядом. Такий кабінет зможе займатися відновленням, гуманітарними завданнями, економікою.

Однак, підкреслює він, відправляти туди технократів безглуздо, якщо припинення вогню продовжує порушуватися. У цьому випадку новий орган просто втратить легітимність і стане ще одним епізодом провалу.

Сигнал зрозумілий: спочатку безпека, потім адміністрування.

Хто повинен скласти зброю

У викладі, яке наводили журналісти після виступу, Младенов говорив ширше, ніж тільки про ХАМАС. Роззброєння, за його словами, має торкнутися всіх угруповань — включаючи «Ісламський джихад» і будь-які структури, що мають ракети, тунелі та виробничі потужності.

Лише за такого сценарію, стверджує він, Ізраїль зможе вивести війська, а масштабне відновлення отримає шанс стартувати.

Фраза «іншого шляху немає, якщо ми не хочемо відновлення війни» прозвучала як центральна.

Де виникає головний вузол

Роззброєння без згоди

Проблема в тому, що вимога роззброєння звучить логічно на папері і майже нездійсненно на землі без застосування сили. ХАМАС не демонструє готовності добровільно відмовитися від контролю і зброї.

Отже, між «другим етапом» і реальністю виникає розрив.

Якщо усунення озброєних структур необхідне для руху вперед, а самі структури проти, то питання автоматично переходить з дипломатичного у військовий. Саме цю дилему зараз обговорюють аналітики і редакції, які уважно стежать за розвитком ізраїльської стратегії та міжнародних ініціатив. У публікаціях НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency не раз підкреслювалося: будь-який план, що ігнорує питання силового контролю, рано чи пізно впирається в повернення до операції.

Припинення вогню як умова, а не результат

Младенов наполягає: порушення перемир’я повинні припинитися. При цьому він уникає прямого вказівки, хто саме несе відповідальність, обмежуючись загальним закликом до стриманості.

Такий мова звична для міжнародної дипломатії. Але на практиці Ізраїль оцінює ситуацію інакше: поки у угруповань залишаються ракети і інфраструктура, будь-яке перемир’я сприймається як тимчасова пауза.

Міжнародний компонент і його межі

Хто готовий відправити сили

Окремо обговорювалася ідея міжнародної присутності. Поки конкретика скромна: лише кілька держав висловили готовність брати участь, і процес формування такої місії залишається складним.

Младенов при цьому зробив акцент на іншому — на створенні нових палестинських сил безпеки. На його думку, саме вони повинні зіграти ключову роль у стабілізації, а не зовнішні контингенти.

Реалізм проти очікувань

У Мюнхені часто звучать великі слова про майбутнє регіону. Але поточна конфігурація залишається жорсткою: Ізраїль вимагає усунення військової загрози, ХАМАС не готовий капітулювати, міжнародні гравці намагаються знайти формулу, яка дозволить уникнути нового раунду.

На цьому тлі заява про те, що без переходу до наступного етапу війна повернеться, виглядає не прогнозом, а описом майже неминучої траєкторії.

Парадокс в тому, що сам перехід до другого етапу теж може вимагати війни.

І саме з цим протиріччям дипломатам тепер доведеться жити.