Перші сигнали надійшли відразу після закритої зустрічі в Женеві: 28-пунктний план, який Дональд Трамп пропонував Україні як «неминучий», раптово схуд до 19 пунктів.
Сторони не пояснили, чому дев’ять пропозицій зникли, але за реакцією Києва, ЄС та американської делегації вже зрозуміло — частина вимог просто не витримала зіткнення з реальністю.
Над ситуацією нависло головне питання: що саме змінилося — зміст чи баланс впливу?
Українська позиція була максимально прямою. Київ не погодився ні з якими пунктами, що передбачають фактичну окупацію залишкової вільної частини Донецької області, і відкинув ідею «м’яких гарантій безпеки» у вигляді туманної обіцянки вступу в ЄС “колись, якщо знадобиться”.
І так — тиск Трампа, про який говорив Зеленський, дійсно був потужним. Американський лідер запевняв, що до 27 листопада у України «немає варіантів» для відмови.
Але незабаром саме Білий дім заявив: терміни не догма. План можна переносити, змінювати, доповнювати.
Після цього в Женеві радник Офісу президента України підтвердив: версія на 28 пунктів більше не існує.
З Вашингтона — пауза. З Києва — обережний оптимізм. А ось з Брюсселя надійшла жорстка конкретика.
Урсула фон дер Ляєн говорила без дипломатичних прикрас.
Кордони не переглядаються силою. Обмеження на українську армію неприйнятні, тому що створюють пролом для майбутньої агресії. Будь-який документ, що претендує називатися мирним, зобов’язаний фіксувати центральну роль ЄС у забезпеченні безпеки України.
Європа цього разу не збирається бути “спостерігачем”.
І тут — реакція Москви.
Юрій Ушаков заявив, що пропозиції ЄС Кремлю «не підходять», але частину американських тез можна розглядати. Яких саме — не уточнив. Москва традиційно підштовхує США до «прямого контакту», натякаючи, що час працює на неї. Але жодних фінальних домовленостей немає.
Переговори тривають, і все висить у повітрі. Одні пункти зникають, інші змінюють формулювання, треті поки недоступні публічно.
Однак ясно одне: доля плану тепер залежить не від того, що Трамп називав «визначеним», а від жорсткої тристоронньої гри — України, ЄС та США.
Кожна нова зустріч змінюватиме карту. Іноді — непомітно. Іноді — різко.
Але кінцевий документ, якщо він взагалі з’явиться, вже точно не буде схожий на початковий ультиматум.
І тому важливо стежити за деталями, особливо в контексті того, що мирний діалог тепер формується не в кулуарних формах, а за участю тих, хто реально несе відповідальність за безпеку регіону.
Цю динаміку ми уважно відстежуємо в НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.