- 1 Лютого, 2026
- 3:26 pm
- В світі
У виданні Jerusalem Post вийшла колонка Євгена Корнійчука — посла України в Ізраїлі. Приводом для тексту стала трагедія, що сталася в Києві всього кілька днів тому.
Померла Євгенія Безфамільна — жінка, яка пережила Голокост. Та, хто вижила в одному з найпохмуріших періодів історії людства, не пережила нинішню зиму. Вона загинула від холоду і голоду. Причина, підкреслює автор, пряма і очевидна: систематичні удари Росії по енергетичній інфраструктурі України.
У тому самому місті, де в дитинстві вона пройшла через переслідування і загрозу знищення, через десятиліття Євгенія знову опинилася без тепла, без електрики і без базової безпеки. Історія замкнулася жорстоким колом — вже у XXI столітті.
Корнійчук звертає увагу на особливо болісний контраст. На цьому ж тижні посольство Росії в Ізраїлі провело церемонію біля меморіалу захисникам блокадного Ленінграда. Там згадували російських громадян, загиблих у Другій світовій війні від голоду і холоду як жертв фашизму.
Пам’ять цих людей священна. Але, пише автор, у цьому сусідстві минулого і теперішнього проявляється глибокий цинізм. Держава, яка публічно вшановує страждання своїх громадян тієї епохи, сьогодні проводить політику, свідомо приводячи до холоду і голоду серед мирного населення України.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, підкреслює посол, — це не тільки день спогадів. Це день морального розрахунку. Голокост був унікальним за масштабом, ідеологією і системністю знищення. Його не можна і недопустимо порівнювати з іншими трагедіями. Але його уроки універсальні.
Дегуманізація народу. Виправдання агресії і насильства спотвореними історичними наративами. Використання мирних громадян як інструменту тиску. Цей шлях людство вже проходило — і знає, до чого він приводить.
Війна Росії проти України, пише Корнійчук у Jerusalem Post, — це не просто суперечка про території. Це цілеспрямована атака на ідентичність, культуру і саме право суверенної нації на існування. Коли взимку знищуються електростанції, коли мільйони людей залишаються без води і опалення, це не «побічна шкода», а свідома стратегія тиску на цивільне населення.
Для Ізраїлю, держави, що виникла з попелу Голокосту і живе з колективною пам’яттю «Ніколи знову», це питання звучить особливо гостро. Пам’ять, яка не стає моральним орієнтиром, ризикує перетворитися на порожній ритуал. Справжнє збереження пам’яті вимагає ясної позиції — проти агресії, проти терору мирних жителів, проти спроб стерти національну ідентичність.
У цьому контексті НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency підкреслюють: публікація в Jerusalem Post — це не просто думка дипломата, а нагадування про те, що історична пам’ять зобов’язує до дії.
Жінка, яка померла цієї зими в Києві, не повинна ставати політичним символом. Вона — людське нагадування про те, що історія не залишається в підручниках. Вона повертається, якщо світ воліє не дивитися прямо.
У день пам’яті жертв Голокосту, пише Корнійчук, світ повинен задати собі питання: чи достатньо нам пам’ятати — чи ми дозволяємо пам’яті спрямовувати наші вчинки? Коли зло знову піднімає голову в Європі, одних слів недостатньо. Потрібні моральна ясність, солідарність з жертвами і захист базових принципів свободи і людської гідності.
