- 10 Січня, 2026
- 2:31 pm
- Ізраїль
На Голанських висотах, приблизно в 16 км від Тиверіадського озера (Кінерета), є місце, яке наживо спочатку розчаровує — а потім раптово накриває. Гільгаль Рефаїм (גלגל רפאים) перекладають по-різному: Колесо привидів, Коло духів, іноді навіть Кільце велетнів. І так, його називають ізраїльським Стоунхенджем — не тому що «красиво звучить», а тому що схожість за ідеєю і загадковістю дійсно вперта.
Особливо навесні, коли Голани зелені, повітря мокре від трави, а перші квіти з’являються там, де вчора ще була грязь, ця споруда здається не просто давньою — вона здається вперто живою. Масштабною. Занадто спокійною для того, що їй приблизно п’ять тисяч років.
І при цьому дістатися туди не завжди просто: дорога вимагає нормальної машини і готовності пройтися пішки.
Ось посилання на гугл карта – https://maps.app.goo.gl/sYoit28RBqSTPTaL9
Камені, які з землі виглядають «просто купою»
Гільгаль Рефаїм складається приблизно з 42 000 базальтових валунів, загальна вага оцінюється до 40 000 тонн. На рівні очей це часто виглядає як хаотична купа каменів — без «входу», без красивої композиції, без зручної таблички «дивіться сюди».
Але вся магія в тому, що структура читається тільки зверху.
Там — п’ять концентричних кіл, а найбільше з них близько 156 метрів у діаметрі. І це той рідкісний випадок, коли фраза «побачили з висоти» не журналістська метафора: в сучасну епоху об’єкт дійсно розпізнали і описали саме завдяки огляду місцевості з повітря.
Є ще одна деталь, яка зачіпає: на відміну від британського Стоунхенджа, тут немає обтесаних вертикальних стовпів. Ізраїльський варіант — з необроблених каменів, навалених один на одного. Ніби будівельникам було важливо не «показати техніку», а зробити масу. Периметр. Межу.
Як виглядає «Колесо» і чому з землі воно обманює
З землі Руджм ель-Хірі часто виглядає як безладна кам’яна розсип. Але зверху видно головне: систему концентричних кіл, що сходяться до центру, де розташований курган (тумулус).
Факти в цифрах (за найбільш поширеними описами):
Більше 42 000 базальтових валунів
Зовнішнє коло близько 150–160 м у діаметрі
Загальна вага комплексу оцінюється приблизно в 37 500–40 000 тонн
Датування зазвичай відносять до рубежу IV–III тисячоліть до н. е. (рання бронза), але діапазони в джерелах можуть відрізнятися
Коли «його виявили» і хто за нього взявся
Іноді пишуть, що об’єкт «відкрили з повітря». Коректніше говорити так: після 1967 року пам’ятник був системно зафіксований і описаний в ході обстежень місцевості, а потім вже став предметом регулярних досліджень, включаючи розкопки і картографування.
В останні роки до вивчення додалися методи геофізики і дистанційного аналізу рельєфу і структури.
Обсерваторія, календар чи… навіщо взагалі це будували?
У вчених досі немає єдиної відповіді, навіщо це побудували. Версій багато, і кожна звучить як окремий жанр — від суворої археології до біблійної легенди.
Найпоширеніші пояснення зазвичай виглядають так:
Обсерваторія. Довгий час вважалося, що прорізи і напрямки в стінах пов’язані з точками сходу сонця в дні літнього і зимового сонцестояння. Версія красива, логічна, майже «підручникова». Але у неї є слабке місце: останні дослідження, що враховують зсуви ґрунту і зміни орієнтації споруди в часі, змушують ставитися до цієї гіпотези обережніше.
Культ мертвих. У центрі знаходиться курган (тумулус) з поховальною камерою. І тут важливий нюанс, який робить історію ще дивнішою: часто вказують, що курган міг з’явитися приблизно на тисячу років пізніше самих кіл. Тобто «серце» комплексу могло бути добудоване пізніше — а значить, призначення пам’ятника могло змінюватися.
Небесне поховання. Це термін для практики, коли померлого залишали на відкритому місці, а плоть поїдали птахи — в першу чергу стерв’ятники. Така форма поховання відома в регіоні в більш ранні періоди. Версія звучить різко, навіть неприємно — але саме тому вона іноді здається правдоподібною: давній світ не зобов’язаний був бути «красивим».
Місце збору племен. Можливо, це був ритуальний центр для кочових народів — точка зустрічі, переговорів, обрядів, демонстрації статусу. Камінь як «договір», який не забереш.
Календар. Схожа ідея: місце могло служити примітивним календарем і відзначати ключові точки річного циклу — перш за все сонцестояння. Це не обов’язково суперечить ритуальній версії: в давніх суспільствах календар і культ часто були одним і тим же.
Зв’язок з велетнями. Голани — територія, яку біблійна традиція пов’язує з велетнями. Тому виникає спокуслива легенда: мовляв, побудували велетні для велетнів, «гробниця велетнів», а хтось навіть каже «могила Голіафа». Це вже не наука, а міфологія — але міфологія, яка липне до каменів так само міцно, як мох.
Між духами і Голгофою: чому назва звучить так сильно
Назва Гільгаль Рефаїм — це не просто «красиві слова». Воно саме по собі як підказка, яка нічого не пояснює до кінця.
Гільгаль (גִּלְגָּל) — коло, колесо. Корінь пов’язаний з ідеєю котити, обертати, згортати. У біблійній мові «гільгаль» — це ще й місце, де камені виставляли колом як знак пам’яті. І так, від близького кореня походить слово гульголет (גולגולת) — «череп», з якого виросло відоме всім слово «Голгофа». Не факт, що це прямий смисловий міст, але відчуття «каміння як пам’ять» тут виникає майже автоматично.
Рефаїм (רְפָאִים) — слово складне: і велетні/гіганти, і привиди/духи. У біблійних текстах рефаїм — давній народ велетнів, що жив у тому числі на Голанах; у більш пізній поезії і традиції — це вже «тіні померлих», жителі підземного світу.
Тому і перекладів стільки: ця назва одразу тримає два світи — фізичний і «невидимий».
Чому важливо не впасти в «монографії про велетнів-окупантів»
Такі місця завжди притягують не тільки археологів і істориків. Їх люблять письменники, режисери, любителі езотерики — і, на жаль, ті, хто будує псевдоісторичні теорії під політичний лозунг.
Гільгаль Рефаїм іноді спливає в текстах, де автори впевнено доводять, що «в давнину тут жили велетні» і далі роблять висновки вже не про археологію, а про сучасність. І ось тут корисно хоча б розуміти базу: що саме це за об’єкт, якого він часу, як він влаштований, чому навколо нього стільки версій.
Тому що, як не крути, сама по собі ця кам’яна конструкція цікава без всяких «додаткових казок». Просто тому, що стоїть на Голанах — і мовчить. А ми досі намагаємося зрозуміти, що саме давні люди хотіли закріпити в базальті: календар, пам’ять, страх, владу… чи щось, для чого у нас ще немає слів.
Як дістатися до Гільгаль Рефаїм (практично і без зайвого ризику)
Перед виїздом — коротко про важливе
Район іноді потрапляє під режим навчань ЦАХАЛу. В окремі дні доступ може бути обмежений.
Після дощів ґрунтовки розмокають: навіть «висока» машина може не пройти, а піша частина стане важчою.
На місці немає «туристичної інфраструктури»: розраховуй на воду, сонце і вітер.
Варіант 1 — найзрозуміліший: парковка біля шосе 808 + пішки близько 2 км
Їдь по шосе 808 до перехрестя Цомет Далійот.
Від перехрестя продовжуй по 808 в сторону Кацріна до автобусної зупинки.
Приблизно через 100 метрів зазвичай видно ворота для худоби і розмітку стежки (часто це мітки маршруту на огорожах). Там зазвичай залишають машину.
Далі йди пішки по стежці на північ по плато — орієнтовно 2 км в один бік.
По дорозі перетинається Нахаль Далійот (в окремі сезони там може бути вода).
Що взяти: вода, закрите взуття, головний убір, легка куртка на вітер.
Варіант 2 — під’їхати ближче по ґрунтовці (краще для 4×4 або високої машини)
Тримайся того ж району: приблизно в кілометрі північніше Цомет Далійот на 808 зазвичай є з’їзд праворуч (на схід) на ґрунтову дорогу.
По ґрунтовці можна під’їхати ближче до кіл і скоротити пішу частину до кількох сотень метрів.
Якщо дорога сумнівна (грязь, колії, низька видимість) — не ризикуй і обирай Варіант 1.
Як забити в навігатор
У Waze/Google Maps зазвичай працює пошук за назвою: גלגל רפאים
Або англійською: Gilgal Refaim
На місці — прості правила
Не лазь по кладці і не «розбирай» камені: це пам’ятник, який легко пошкодити.
Якщо бачиш огорожі, попередження або активність військових — розвертайся без суперечок.
Найкращий час: ранок (світло м’якше, менше спеки і вітру).