Іранська влада стратила Бабака Шеабазі. Серед звинувачень — допомога Моссаду та лист Зеленському з пропозицією воювати за Україну. Правозахисники називають процес політичним.
Страта та офіційна версія
Іранська влада повідомила 17 вересня 2025 про страту Бабака Шеабазі. Його “визнали” винним у співпраці з Моссадом. В обвинувальному акті фігурувала передача даних про військові об’єкти та інфраструктуру Ізраїлю.
По іранському телебаченню це представили як «серйозну шпигунську справу». Але подробиць, як зазвичай, майже не розкрили.
Український мотив у звинуваченнях
У справі несподівано з’явилося ім’я України. Слідство стверджувало, що Шеабазі написав листа президенту Володимиру Зеленському, де пропонував стати добровольцем і воювати проти Росії.
Для іранського суду це стало додатковим аргументом: людина, нібито пов’язана і з Ізраїлем, і з Україною, автоматично оголошувалася зрадником. Така комбінація ідеально вписується в пропагандистську картину Тегерана.
Що кажуть правозахисники
Картина, описана правозахисниками, зовсім інша. Вони впевнені, що зізнання були вибиті тортурами, а сам Шеабазі довго утримувався в одиночній камері.
Частина звинувачень виглядала абсурдно. Навіть його навчання роботі в Microsoft Word було подано як «освоєння шпигунських технологій».
«Це показник того, наскільки іранські суди далекі від правосуддя», — заявили правозахисні активісти у вигнанні.
Значення для Ізраїлю та України
Для Ізраїлю подібні процеси — давно знайома практика. Тегеран регулярно використовує образ Моссада як зручного ворога, виправдовуючи внутрішні репресії.
Україна опинилася втягнутою в цей кейс з іншої причини. Сам факт, що лист Зеленському міг стати частиною звинувачень, показує: навіть моральна підтримка Києва у війні проти Росії в Ірані трактується як злочин.
Контекст і наслідки
Страта Шеабазі — лише один з прикладів. Іран неодноразово проводив показові процеси, де звинувачував громадян у зв’язках з Ізраїлем. Але цього разу вперше настільки явно фігурувала Україна.
Це посилює пропагандистський ефект: для іранської влади вороги зливаються в єдиний образ — Ізраїль та Україна. І будь-який натяк на контакт з ними стає підставою для смертного вироку.
Підсумок
Бабак Шеабазі був страчений у вересні 2025 року. Його справа стала черговим політичним процесом, де звинувачення будувалися на пропаганді, а не на доказах.
Правозахисники називають це розправою, а не судом. Іранський режим знову показав: смертна кара залишається для нього інструментом залякування.
Для Ізраїлю та України ця історія — нагадування: Тегеран готовий використовувати їхні імена в будь-якій внутрішній кампанії, перетворюючи чужі прапори на зручне прикриття для репресій.