Історії жертв Сіднейської масової бійні на Хануку показують глибоку трагедію і втрату

Минуло п’ять днів з моменту атаки на святкування Хануки на пляжі Бонді в Сіднеї. Під час запалювання першої свічки терористи відкрили вогонь по людях. Загинули 15 осіб. У міру того як минають перші години шоку, стають видні не лише обставини трагедії — проступають долі. І саме вони сьогодні говорять голосніше будь-яких зведень.

Софія та Борис Гурмани

Їм було 61 і 69 років. Разом — 34 роки. Рідні згадують їх як людей тихих, працьовитих і незмінно уважних до інших.

Запис з автомобільного відеореєстратора зафіксував момент, коли Борис спробував обеззброїти терориста Саджида Акрама. На кілька секунд він перехопив контроль над гвинтівкою. Цього виявилося недостатньо. Борис і Софія були застрелені. Очевидці кажуть: вони загинули, тримавшись за руки.

Сім’я заявила:
«Вони присвятили життя родині та одне одному. У останні миті Борис спробував захистити інших — так, як жив завжди».

Ребе Елі Шлангер

Уродженець Лондона, 18 років служіння в громаді Бонді. Керівник місії «Хабад». Для прихожан — рабин, наставник, опора.

Він залишив дружину Хаяле Ульман Шлангер і маленьких дітей. Молодшому — два місяці.

У громаді кажуть просто:
«Елі жив для людей. Він тримав єврейське життя Бонді на своїх плечах».

Матильда

Їй було 10 років. Вона прийшла на Хануку з родиною — і була вбита.

Батьки, Валентина і Михайло, переїхали до Австралії з України. Ім’я Матильда вони вибрали на честь першої дитини, народженої в новій країні.

Мати сказала коротко:
«Будь ласка, не забувайте її ім’я».

Тітка Ліна додала:
«Коли улюблена сестричка завжди поруч — і раптом зникає. Це неможливо прийняти».

Дан Елькаям

Громадянин Франції. Переїхав до Австралії торік — працювати інженером, будувати нове життя.

Любив футбол. Грав за клуб Rockdale Ilinden. Команда повідомила, що Дан «залишив яскравий слід і був частиною родини».

Співчуття висловив і президент Франції Еммануель Макрон:
«Мої думки з його близькими. Франція сумує разом з ними».

Пітер Міхер

34 роки служби в поліції Нового Південного Уельсу. Після виходу на пенсію — волонтер у клубі Randwick Rugby.

У клубі його називали «душею команди».

Сім’я сказала:
«Ми спустошені. Він був братом, чоловіком, дядьком — людиною, яка вміла піклуватися».

Тібор Уіцен

78 років. Емігрував з Ізраїлю в 1988 році. Загинув, захищаючи близьких.

Онука Ліор згадує:
«Він завжди бачив у людях краще. І це назавжди залишиться з нами».

Не тільки трагедія

Ці історії — не список жертв. Це карта життів, які були прожиті до кінця і обірвалися в один вечір.

Ханука — свято світла. Саме тому удар по людях у цей момент виявився особливо болючим. Але пам’ять про них — теж світло. Те, яке не гасне.

Про те, як світ реагує на трагедію в Сіднеї і чому ці імена важливо знати, продовжує розповідати НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.