Головний рабин України Моше Асман повідомив про зустріч з лідером іранської опозиції Вахідом Бехешті під час поїздки до Лондона.
Лондон, 5 листопада 2025 року: що сказав Головний рабин України
5 листопада 2025 року Головний рабин України Моше Асман повідомив про зустріч у Лондоні з іранським опозиціонером Вахідом Бехешті:
«Перебуваючи в Лондоні на 1 день для кількох важливих зустрічей, спочатку завжди спілкуюся з Вахідом Бехешті – лідером іранської опозиції
Через свою активну діяльність проти злочинного режиму, який зараз панує в Ірані, він є його особистим ворогом, тому змушений перебувати в Лондоні. Але це не заважає йому продовжувати боротися за справедливість і краще майбутнє для своєї країни
Також він був в Україні за моїм запрошенням, побачивши на власні очі, яку руїну завдала Росія Україні, в тому числі за допомогою ірано-російських дронів
Іран зараз є активним учасником осі зла і стратегічним союзником Росії, тому зміна режиму в цій країні – це дуже важлива місія. Я благословив Вахіда Бехешті, щоб у нього все вийшло!»
Послання просте, але гучне: співпраця України і представників іранської опозиції — не символічна, а жива і діяльна.
Візит Бехешті в Україну: Київ, червень 2023 року
Поїздка Бехешті в Україну відбулася в кінці червня 2023 року. Він приїхав в Київ за запрошенням рабина Асмана, де:
Про візит Бехешті в Україну, якщо чесно, мало хто помітив тоді — літо було шумним, фронт горів, і кожен день приносив нові заголовки. Але факт залишився: кінець червня 2023 року, Київ. Він приїхав за запрошенням рабина Асмана, дав інтерв’ю українським медіа, ходив по вулицях столиці, бачив вибиті вікна і сірі будинки з ранами на фасадах.
В одному з інтерв’ю він сказав приблизно так (передаємо сенс, не сухі цитати):
«Більшість іранців підтримують Україну. Наш народ знає, що таке диктатура, і знає ціну крові. Російський режим і іранський режим тримаються один за одного. Якщо один впаде — другий не встоїть».
Сильна думка. Не дипломатична, не обтічна. І, чесно кажучи, в той момент вона звучала майже зухвало: іранець захищає Україну, звинувачує Кремль, закликає визнати Іранську гвардію терористами. А це не просто слова з подіуму — людина пройшла через hunger-strike у британському МЗС, відмовлявся від їжі 70+ днів, щоб домогтися почуття.
Війна робить дивних союзників. Але і створює прості лінії: ті, хто за свободу — і ті, хто за вбивства.
Чому його слова важливі Україні та Ізраїлю
Україна чує мотор «Шахедів» над Одесою і Києвом. Ізраїль — загрози атак з Ірану і Сирії.
І тут з’являється іранець, який:
приїжджає в Україну під час війни,
бачить розбиті будинки,
каже, що боротьба проти Кремля і проти Тегерана — це одна і та ж боротьба.
Для України це важливий сигнал: не весь Іран — ворог.
Для Ізраїлю це нагадування: всередині Ірану є ті, хто не хоче війни і диктатури.
Коли рабин України благословляє іранського дисидента — це не тільки релігійний жест. Це політичний символ епохи: свобода об’єднує швидше, ніж дипломати оформлюють протоколи.
Бехешті і Ізраїль: Єрусалим, січень 2024
2 січня 2024 року Вахід Бехешті виступив у Кнесеті Ізраїлю — ставши одним з перших іранських опозиціонерів, запрошених до трибуни парламенту.
Там він заявив:
«Режим у Тегерані — ворог не тільки Ізраїлю, але і іранського народу.
Іранці хочуть свободи і миру, а не війни і терору».
Його слухали як людину, яка знає ціну своїм словам: за них він вже сидів у в’язниці, голодував, втрачав здоров’я — але не замовк.
Хто такий Вахід Бехешті
Життя у нього… складно назвати її прямою лінією.
Народився в 1977 році, в Боруджерді (Іран) — місто з горами, базарами і довгою історією.
Навчався в школі з ухилом на математику і фізику.
Молодість — зіткнення з режимом, затримання, стеження. Він згадував, як ще підлітком сперечався про право єврейської сім’ї спокійно жити на своїй вулиці — характер проявився рано.
У 1999-му поїхав до Великобританії. Тоді це, напевно, здавалося просто квитком у тишу. Але вийшло інакше.
Стає активістом, журналістом, публічним критиком Ісламської Республіки.
У 2023-му ставить намет біля Міністерства закордонних справ Великобританії. Не на годину, не на флешмоб. І залишається. Поки тіло майже не здається.
72 дні без їжі — щоб змусити Британію говорити про визнання IRGC терористами.
Виступає в Кнесеті Ізраїлю, говорить про свободу і про те, що іранський народ не ворог Ізраїлю і України.
Сім’я? Так. Життя? Безумовно. Страх? За словами поліції Лондона, загрози були — йому навіть рекомендували посилити охорону. Але він продовжує.
Символ епохи
Лондон. Київ. Єрусалим.
Іранський дисидент. Український рабин. Російські ракети. Іранські дрони.
Географія у цієї історії проста — це карта людей, які зрозуміли:
якщо ми не зупинимо зло разом — воно прийде до всіх окремо.
І це вже не дипломатія.
Це те, що в давніх книгах називають союзом праведників.