- 10 Серпня, 2024
- 4:48 pm
- Україна
В останні місяці у західних та українських медіа активно обговорюються проблеми з набором нових військовослужбовців до Збройних Сил України. Однак RUSI зазначає, що це обговорення найчастіше спотворює реальність і збиває з пантелику як непосвячених, так і частково обізнаних спостерігачів.
Про проблеми мобілізації в Україні та шляхи їх вирішення йдеться у матеріалі британського аналітичного центру з оборонних питань RUSI.
Особливо це стосується фактів мобілізації України. З кінця 2023 року до початку 2024 року в Україні було внесено зміни до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які мали спростити процедури, але викликали гострі політичні дебати. Через це з'явилися спекуляції, що Україна нібито не проводить мобілізації та не може забезпечити свої збройні сили необхідною кількістю військовослужбовців. Однак RUSI стверджує, що такі оцінки є невірними і не відображають реальних проблем, з якими стикається Україна.
Відповідно до Конституції України, захист її суверенітету та територіальної цілісності є обов'язком кожного громадянина. З початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року український уряд запровадив військовий стан та оголосив загальну мобілізацію, заборонивши чоловікам віком від 18 до 60 років залишати країну. Важливо відзначити, що, як підкреслює RUSI, загальна мобілізація не означає негайного заклику всіх чоловіків до збройних сил. Вона проводиться в кілька хвиль: спочатку мобілізуються оперативний резерв – тобто особи, які вже мали бойовий досвід у ході протистояння російської агресії на Донбасі після 2014 року, потім колишні військові без бойового досвіду, потім особи, які пройшли військову підготовку в університетах, і лише після цього — решта осіб, які не мають обмежень за віком чи здоров'ям.
У перші місяці війни, у лютому 2022 року, кількість добровольців до української армії значно перевищувала потреби Збройних сил, і у військкоматах вишиковувалися черги. За даними RUSI, до липня 2022 року чисельність українських сил оборони сягала майже мільйона осіб, більшість із яких були мобілізовані. Протягом 2022 та 2023 років мобілізаційні заходи проводилися регулярно для поповнення втрат, і зусилля з цього питання були відносно незначними – достатньо було розсилати повістки, і необхідна кількість резервістів з'являлася.
Однак до кінця 2023 року, після уповільнення українського контрнаступу, почали виникати складнощі із набором нових військовослужбовців. RUSI пояснює, що основна причина зниження кількості бажаючих мобілізуватися пов'язана з усвідомленням того, що війна набула затяжного характеру і може продовжуватись роками, а також відсутністю механізмів демобілізації. Служба в армії стала сприйматися як «квиток в один кінець», де закінчення служби можливе лише через смерть чи інвалідність. У таких умовах вступ до армії означав фактичну відмову від нормального життя, руйнування сім'ї та втрату професії. Після більш ніж двох років війни і без ясних перспектив на демобілізацію, військова служба почала сприйматися як рабство, а не як тимчасовий, хоч і дуже важкий обов'язок.
Незважаючи на зниження числа добровольців, українці, як і раніше, сприймають війну як екзистенційну загрозу, зазначає RUSI. Хоча готовність країни чинити опір агресії не зменшилася, кількість охочих добровільно вступити до лав Збройних сил скоротилася. Це явище не є несподіваним, оскільки, як наголошує RUSI, в інших європейських країнах, наприклад, під час Першої світової війни, кількість добровольців традиційно знижувалась після першого року війни.
Зі зменшенням числа добровольців стало очевидним, що система обліку призовників в Україні працює незадовільно. Військкоми часто навіть не мають точної інформації про місце проживання потенційних призовників. Мобілізація почала вимагати від уряду зусиль, до яких він не був готовий, і експерименти з примусовою мобілізацією не завжди давали бажаного результату. Публічні обговорення цих проблем також не сприяли їх вирішенню.
Однак як часто буває в Україні, на допомогу прийшли сучасні технології. Усвідомлюючи нездатність армії створити єдину систему обліку призовників, Міністерство оборони запустило мобільний додаток «Резерв+», де кожен чоловік міг оновити інформацію про своє місцезнаходження, номер телефону, електронну пошту, а також уточнити свою військову спеціальність, звання та стан здоров'я. За даними RUSI, у перші дні роботи програми було зареєстровано понад мільйон резервістів, а на початок липня 2024 року кількість зареєстрованих перевищила 2 мільйони. З огляду на те, що до окупації півдня України загальна чисельність громадян, придатних до військової служби, становила близько 6 мільйонів, такі результати більш ніж задовільні. Є надія, що до кінця серпня 2024 року переважна більшість резервістів буде зареєстрована у додатку.
RUSI також зазначає, що в умовах сучасної високомеханізованої та технологічної війни жива сила без зброї та військової техніки не має сенсу.
Незважаючи на позитивні перспективи ініціативи з додатком «Резерв+», яка дозволила знайти кілька мільйонів потенційних солдатів та покращити ситуацію з мобілізацією, вона не вирішує жодної з фундаментальних проблем, зазначає RUSI. Новий закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не дає відповіді на питання, коли має відбуватися демобілізація і скільки років мобілізований має служити. В умовах затяжної війни це створює невизначеність та знижує мотивацію до вступу до армії.
RUSI вважає, що вирішення цієї проблеми можливе за рахунок зміни підходів до складу Збройних Сил України. Наприклад, можна збільшити кількість професійних військових, які укладають контракти на три, п'ять або сім років, і встановити максимальний термін служби для мобілізованих, наприклад, три роки. Подібний досвід мав Україна в 2015–2016 роках, коли мобілізованих замінювали професіоналами, зберігаючи загальну чисельність армії. У Росії ж, зазначає RUSI, рекрутинг до армії часто здійснюється через короткі контракти, навіть на один рік.
RUSI підкреслює, що в сучасній війні, яка стає все більш технологічною, жива сила без зброї та військової техніки не має значення. Україні необхідно не лише збільшувати чисельність Збройних сил та поповнювати втрати, а й покращувати забезпечення військовою технікою. Наприклад, понад 30 бригад територіальної оборони у складі ЗСУ озброєні лише стрілецькою зброєю та мінометами, хоча могли б стати повноцінними механізованими бригадами за наявності бронетехніки, артилерії та обладнання для радіоелектронної боротьби. Проблеми з нестачею озброєнь та військової техніки стосуються і регулярних бригад. Наприклад, 14 резервних бригад, створених Україною, не можуть бути задіяні у бойових зонах через затримку постачання обіцяного обладнання від партнерів. Таким чином, успіх України залежить не лише від покращення системи мобілізації, а й від якості західної логістики, підсумовує RUSI.
Паралелі між мобілізацією в Україні та Ізраїлі особливо цікаві з огляду на унікальні виклики, з якими стикаються обидві країни.
В Ізраїлі мобілізація є невід'ємною частиною національної безпеки. Усі громадяни, які досягли 18 років, підлягають заклику на обов'язкову військову службу: чоловіки терміном до трьох років, жінки — до двох. Резервистська система забезпечує значну частину обороноздатності країни, оскільки колишні солдати можуть бути покликані до 40 років (чоловіки) та 26 років (жінки). Мобілізація в Ізраїлі здійснюється швидко та ефективно завдяки продуманій системі резервістів та розвиненій інфраструктурі.
Проте Ізраїль також стикається з проблемами в наборі нових військовослужбовців. Основні виклики пов'язані зі змінами у суспільстві, де збільшується кількість звільнень від служби з релігійних чи медичних причин. Це створює напруженість у суспільстві, оскільки деякі групи населення вважають себе обтяженими непропорційно високим рівнем відповідальності за національну безпеку. Крім того, багаторічна служба у резерві часто викликає труднощі для професійного та особистого зростання, що знижує мотивацію резервістів.
Таким чином, як Україна, так і Ізраїль стикаються із серйозними викликами у питаннях мобілізації, хоча їхні контексти різняться. Україні необхідно вирішувати проблеми, пов'язані з тривалістю служби та нестачею озброєнь, тоді як Ізраїль працює над підтримкою балансу між обов'язковою службою та громадськими змінами.
Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency
