- 18 Січня, 2026
- 1:23 pm
- Близький Схід
В останні місяці Ізраїль все частіше опиняється в одному ряду з державами, які в західній політичній і моральній системі координат вважаються ізгоями. Порівняння з Іраном звучить все голосніше — не тільки з боку радикальних активістів, але й у мейнстримних дискусіях у США та Європі. Для багатьох ізраїльтян це виглядає абсурдом або проявом лицемірства. Однак логіка цих порівнянь, подобається вона чи ні, існує — і вона не зводиться до антисемітизму.
Парадокс починається з простого питання: чому світ мовчить про масові репресії, вбивства і жорстокість всередині Ірану, але при цьому постійно пред’являє претензії Ізраїлю? Відповідь на нього неприємна, тому що він не про Іран — він про очікування від Ізраїлю.
Іран — суверенна авторитарна держава, яка ніколи не претендувала на приналежність до ліберального західного світу. Репресії, насильство, придушення протестів там сприймаються як трагедія, але не як порушення «контракту». Ніхто не очікував від Тегерана дотримання прав людини, верховенства закону або гуманістичних стандартів. Це жорстоко, цинічно — але послідовно.
З Ізраїлем ситуація інша. Ізраїль десятиліттями позиціонував себе як частина західного світу: демократична держава, заснована на ліберальних цінностях, правах людини і незалежних інститутах. Саме тому до нього застосовуються інші мірки. Претензії звучать не тому, що «ненавидять євреїв», а тому, що очікували іншої поведінки.
Ізраїльсько-палестинський конфлікт не сприймається на Заході як внутрішня справа суверенної держави. Йдеться про контроль над територіями і населенням, яке не має громадянських прав і політичного представництва. У цій логіці те, що відбувається, виводиться в міжнародну площину — так само, як свого часу війни на Балканах або вторгнення Росії в Україну. Це ключова відмінність, яку багато хто в Ізраїлі воліє ігнорувати.
Захід не вимагає від Ірану «виправитися» — він його вже ізолював. Країна живе під жорсткими санкціями, економічними обмеженнями, дипломатичною блокадою. Іранці платять за це особисту ціну: неможливість користуватися міжнародними платіжними системами, обмеження на поїздки, зруйновану економіку. Це і є «покарання без ілюзій».
Щодо Ізраїлю такої логіки довгий час не існувало. Навпаки — західні країни захищали його дипломатично, економічно і навіть військовим чином. Саме тому для значної частини західного суспільства нинішня ситуація виглядає як «злочин без покарання». Звідси і вимоги тиску: не бомбардувань, а санкцій, бойкотів, політичної ізоляції.
Протести в Нью-Йорку, Берліні та Лондоні з гаслом «не від нашого імені» — це не маргінальний шум. Це сигнал: Ізраїль, на думку значної частини західної аудиторії, більше не вписується в ліберальний табір, але продовжує користуватися його привілеями. І цей дисонанс викликає роздратування.
У цьому сенсі порівняння з Іраном — не твердження тотожності, а попередження. Мовляв, якщо ви обираєте шлях сили, націоналізму і ігнорування зовнішньої критики, будьте готові до тих самих наслідків. Південна Африка часів апартеїду пройшла цей шлях. Іран — живе в ньому досі.
Ізраїль же опинився в унікальній позиції: західна країна за самоусвідомленням і східна за географією і конфліктами. Довгий час Захід був готовий закривати очі на протиріччя. Після 7 жовтня цей кредит довіри почав стрімко скорочуватися — не через «погану роботу хасбари», а через самі дії на землі.
Аргумент «ми праві, просто нас не розуміють» у світі добре знайомий. Його використовують авторитарні лідери від Москви до Пхеньяна. У кожного — своя «історична справедливість» і «особливий шлях». Але підсумок майже завжди один: ізоляція, санкції, тиск на громадян.
Саме тут проходить вододіл. Іран обрав модель закритої «Спарти» — держави, готової жертвувати добробутом населення заради ідеології і контролю. Ізраїль поки залишається демократією — з виборами, вільною економікою, особистими правами. Але питання, яке все частіше задають ззовні і всередині країни, звучить жорстко: чи готове ізраїльське суспільство платити іранську ціну за політичний курс своїх лідерів?
Протести на Заході адресовані не тільки уряду, але й суспільству. Повідомлення вкрай пряме: якщо ви наполягаєте на праві ігнорувати ліберальні норми, не дивуйтеся, що світ почне ставитися до вас як до тих, хто ці норми відкинув спочатку.
Це неприємна розмова. Вона викликає лють, відторгнення, захисну реакцію. Але саме такі розмови сьогодні визначають міжнародний порядок денний навколо Ізраїлю — і саме тому до них знову і знову повертаються аналітики і редакції, включаючи НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.
