- 6 Жовтня, 2025
- 7:22 pm
- Близький Схід
Шведська екоактивістка Грета Тунберг знову опинилася в центрі світового скандалу.
6 жовтня 2025 року її вдруге депортували з Ізраїлю після спроби морем прорватися в сектор Газа. Разом з нею країну покинули 79 іноземних громадян — з Франції, Греції, Італії, Іспанії та Швеції.
28 іспанців залишаються під вартою, 21 учасник місії вже повернувся додому, а 470 осіб були тимчасово затримані та доставлені в порт Ашдод.
Активісти стверджують, що прямували з гуманітарною місією. Ізраїль же бачить у цій операції приховану спробу політичного тиску.
Флотилія «Сумуд»: місія чи театр?
Флотилія «Сумуд» — у перекладі з арабської «стійкість» — включала 42 судна.
Мета акції — “прорвати ізраїльську морську блокаду Гази”, введену для запобігання ввезенню зброї та матеріалів, що використовуються ХАМАС.
Організатори запевняли, що везуть символічну допомогу: ліки, воду та оливкові гілки. Але ізраїльські військові перехопили судна в міжнародних водах, підкресливши, що «жодна гуманітарна місія не має права порушувати межі безпеки».
Учасників доставили в порт Ашдод, забезпечили їжею та медичною допомогою. Після цього всіх депортували.
Представник ЦАХАЛ заявив:
«Це не допомога, це спектакль під виглядом милосердя. Ізраїль не дозволить перетворювати безпеку на шоу».
Від екології до політики
Коли Грета Тунберг вперше вийшла з плакатом «Шкільний страйк за клімат», світ сприйняв її як символ нового покоління.
Але за кілька років активістка перетворилася з кліматичного лідера на фігуру геополітичного масштабу.
Сьогодні кожна її заява стає медійною подією.
І це перетворює будь-яку акцію з її участю на інструмент впливу.
Замість захисту клімату — боротьба проти Ізраїлю.
Замість шкільної лави — палуба «гуманітарного» корабля.
Ізраїльська влада звинувачує її у свідомому порушенні закону.
Після арешту Тунберг поскаржилася на «жорстоке поводження» та «укуси клопів», але МЗС Ізраїлю відповів жорстко:
«Це нахабна брехня. Усі умови відповідали міжнародним стандартам».
Друга спроба і зростання масштабу
Спроба прориву стала вже другою для Тунберг.
У серпні 2025 року аналогічна флотилія була зупинена в нейтральних водах. Тоді її депортували без гучних заяв.
Але нова місія «Сумуд» зібрала майже 500 осіб з 20 країн — найбільша антиизраїльська акція останнього десятиліття.
Міністерство оборони Ізраїлю заявило, що лише за кілька місяців депортовано понад 170 учасників подібних операцій.
Усі вони діяли під гаслами «свободи Гази», однак фактично використовували гуманітарну риторику як інструмент тиску.
Чому не Маріуполь?
На тлі цієї активності виникає очевидне питання.
Якщо мета — рятувати мирних жителів, чому ніхто не направив флотилію в окупований український Маріуполь?
Місто, зруйноване російськими військами і окуповане з 2022 року, залишається однією з найбільш закритих зон Європи.
Там досі обмежений доступ до медикаментів, води та інформації.
Тисячі людей загинули, десятки тисяч були насильно депортовані в Росію.
Але жодна організація, жоден «мирний корабель» не спробував дістатися до берегів Азовського моря.
Чому? Тому що туди небезпечно. Там немає камер, прямих ефірів і аплодисментів. Там не можна позувати на тлі прапора миру.
Театр протесту замість реальної допомоги
Флотилії давно перетворилися на медійний перформанс.
Вітрила, плакати, гасла, професійні фотографи.
Ці акції більше нагадують PR-тур, ніж гуманітарну місію.
Все продумано: хештеги, наратив, візуальні образи.
Кожне слово розраховане на увагу західної аудиторії.
Але за цією режисурою втрачається головний сенс — реальна допомога людям, які страждають по-справжньому.
Ізраїльські аналітики називають це «новою гуманітарною індустрією» — активізмом, перетвореним на бренд.
Грета Тунберг стала її обличчям: від боротьби з вуглекислим газом до політичного тиску на демократичні країни.
Ізраїль: безпека понад піар
Ізраїль наполягає, що блокада Гази — не прояв ворожості, а питання виживання.
Через цей морський коридор неодноразово намагалися провести зброю для ХАМАС.
Ракети, дрони, компоненти вибухівки — все це вже використовувалося проти мирних жителів країни.
У цій реальності «гуманітарні флотилії» стають не помічниками, а потенційною загрозою.
Ізраїль не може дозволити собі розкіш довіри.
«Жоден кілограм вибухівки не потрапить у Газу під виглядом борошна», — заявив представник ЦАХАЛ.
Для Єрусалима блокада — частина системи захисту, а не елемент політики.
Вибіркова емпатія Європи
Сучасна Європа навчилася обирати, кому співчувати.
- Коли йдеться про Газу — вулиці наповнюються маршами, активісти говорять про права людини.
- Коли йдеться про Україну, про Маріуполь чи Бучу — настає пауза.
Маріуполь не потрапляє в тренди TikTok.
Там немає простого наративу. Немає “зручного зла”, на яке можна вказати пальцем без ризику.
Ця вибірковість стала новою формою політичного цинізму.
Співчуття стало валютою. І його видають лише тим, хто безпечний для совісті.
Коли протест стає шоу
Кожна акція Грети Тунберг — це спектакль, ретельно спланований до останньої камери.
Але справжня гуманітарна робота рідко виглядає красиво.
Вона — без лайків, без репостів, без телекамер.
Прорив у Газу — це демонстрація позиції.
Прорив у Маріуполь — це ризик.
І в цьому різниця між піаром і сміливістю.
Реальність, де гуманізм став брендом
Флотилія «Сумуд» перетворилася на символ:
- для Ізраїлю — загрози;
- для активістів — самоствердження;
- для Європи — чергового морального випробування.
Але за всією цією символікою залишається питання — де справжня гуманність?
Коли діти в зруйнованих українських містах живуть без світла і води, а активісти в безпечних водах Середземного моря знімають відео про “боротьбу з блокадою”, що це, якщо не лицемірство?
Там, де немає камер
Світ звик обирати, де йому бути добрим.
Але справжня доброта не вимагає глядачів.
Маріуполь, Сирія, Судан — ці точки на карті не дають лайків і не потрапляють у стрічки.
Грета пливе в Газу.
А тисячі українців все ще чекають воду, їжу і допомогу там, де немає журналістів.
І це — головний контраст XXI століття: протест заради картинки проти допомоги без свідків.
Висновок
Історія з флотилією Грети Тунберг — не про гуманізм, а про вибіркове співчуття.
Світ любить говорити про свободу, поки вона безпечна.
Але справжня свобода — йти туди, де боляче, де немає лайків і де добро не продається.
Колись, можливо, флотилії дійсно попливуть туди, де люди потребують допомоги, а не туди, де чекають камер.
І тоді слово «гуманітарна місія» знову набуде сенсу.