- 4 Грудня, 2025
- 1:44 pm
- В світі
Україна шукає форму перемоги, яка не вписується в старі схеми — не про “розгромити”, не про “виснажити”. Йдеться про інше: вибивати у противника робочі функції, поки його механізми просто перестають виконувати завдання.
Такий підхід називають стратегічною нейтралізацією. І він поступово стає основою нового оборонного планування.
По суті, йдеться про те, щоб ламати не армії як маси людей, а ті вузли, які тримають всю систему: управління, логістику, канали зв’язку, інформаційні ланцюжки. Якщо вони перестають працювати, ударні сили можуть хоч стояти в полях — користі від них мало.
Модель багатошарова: земля, небо, море, кібер. Усюди повинні виникати “провали”, які паралізують здатність ворога рухатися.
Україна вже робить це точковими діями, асиметричними інструментами, інноваційними системами. Противник формально залишається сильним, але все частіше діє врознобій: втрати по управлінню дають ефект, який раніше вважали неможливим.
Історія підказує, що такі рішення працюють. Ізраїль у 60-х прийняв схожу модель: повітряна перевага, технологічні ривки, постійний тиск на ключові функції армій противників.
Сьогодні Україна створює власні “kill zones” на землі, прикриває критичні сегменти кібероборони, а в інформаційному просторі обмежує просування ворожих наративів. Це не про знищення — це про позбавлення можливості діяти.
Але для системи потрібна теорія.
Партнери хочуть розуміти, куди рухається стратегія, а відсутність артикульованої моделі дає критикам привід говорити, що “перемоги не існує”. Це хибний тезис, але він працює, якщо його не оспорювати на рівні концепції.
Стратегічна нейтралізація може стати тією рамкою, навколо якої будується цілісний план. Це не замінює деокупацію. Це створює середовище, в якому агресор вже не здатний виробляти операційні ефекти. Його завдання — порожні, його темп — зірваний.
Функціональні поразки відображають саму природу сучасної війни: не фронтами, а системами. І Україна в цій логіці не наздоганяє, а задає темп.
Успіх тут — не одна мить і не один прапор над містом. Це процес, у якому інновації, гнучкість і швидкість рішень змушують противника постійно реагувати, а не диктувати умови.
І саме ця модель, якщо її довести до завершеного вигляду, формує сценарій, який може переконати партнерів: перемога — не абстрактна ідея, а практична архітектура майбутньої безпеки. Ми стежимо за тим, як вона складається в реальності, і продовжимо розбирати її елементи в матеріалах «НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency».
