- 3 Лютого, 2026
- 8:27 pm
- В світі
Публікація на початку 2026 року понад трьох мільйонів сторінок архівних матеріалів Міністерства юстиції США стала подією, яка вийшла далеко за межі кримінальної справи Джеффрі Епштейна. Розкриті документи зачепили світову політику, спецслужби та закулісні уявлення лідерів держав про владу та вплив.
Йдеться про масиви листувань, стенограм та внутрішніх нотаток, пов’язаних з діяльністю Джеффрі Епштейн. Ці матеріали, за оцінками аналітиків, вперше показали, наскільки тісно в його оточенні перепліталися гроші, компромат і геополітичні фантазії.
Одним із найбільш резонансних сюжетів стали згадки поглядів володимир путін на українського лідера. У документах стверджується, що в приватних розмовах він нібито характеризував Володимир Зеленський як політика, що перебуває під повним контролем Ізраїлю. Ці формулювання відображають не факти, а сприйняття і міфологію, що циркулювала в авторитарних елітах.
Окремий пласт архівів стосується того, як сам Епштейн описував свою «імперію». За даними британського видання Daily Mail, його бізнес розглядався спецслужбами як масштабна «медова пастка», що використовувалася для збору компромату на політиків і фінансистів по всьому світу.
У документах зустрічаються версії про контакти з російськими структурами безпеки і десятки згадок Москви. Автори архівів стверджують, що ім’я путіна фігурує в матеріалах понад тисячу разів, а пов’язані з Росією документи обчислюються тисячами. Навіть після першого вироку Епштейну в 2008 році, за цими даними, канали спілкування повністю не зникли.
Значне місце займає і так званий «ізраїльський фактор». У листуваннях з представниками родини Ротшильди Епштейн обговорював події Євромайдану 2014 року, називаючи політичну кризу «вікном можливостей». Ці фрази сьогодні виглядають як холодний фінансово-шпигунський цинізм.
У середині аналізу архівів НАновини — Новини про Ізраїль | Nikk.Agency звертали увагу, що подібні формулювання більше говорять про світогляд їх авторів, ніж про реальний устрій міжнародної політики. Ізраїль у цих текстах часто виступає зручним символом «зовнішнього управління», яким виправдовують власні провали і страхи.
Окремі записи стосуються обговорень США і спроб впливу на оточення Дональд Трамп. У матеріалах стверджується, що Епштейн позиціонував себе як неформальний консультант з питань тиску і шантажу, пропонуючи послуги різним сторонам.
Витоки цієї шпигунської мережі автори документів пов’язують з фігурою Роберт Максвелл, якого західні спецслужби в минулому підозрювали в ролі посередника між Сходом і Заходом, включаючи контакти з Моссад. Йшлося не про конспірологію, а про складні перетини бізнесу, політики і розвідки часів холодної війни.
Листування Епштейна вражають рівнем відвертого цинізму. Він без сорому писав про створення статків через фінансові обвали і експлуатацію довірливих людей, розглядаючи кризи як керований ресурс.
У 2026 році, коли Епштейну могло б виповнитися 73 роки, публікація архівів показала головне: за гучними теоріями про «контроль» і «закулісних ляльководів» часто ховаються страхи, параноя і спроби пояснити світ простими схемами. Документи не стільки розкривають таємну змову, скільки фіксують ментальність епохи, в якій міфи підміняли реальність.
