- 11 Квітня, 2025
- 5:51 pm
- В світі
Сьогодні, через десятиліття після Другої світової війни, ми знову стикаємося з повтореннями тих страшних подій.
путінська росія, розпочавши агресію проти України, використовує багато з тих же практик, які нацисти застосовували під час Другої світової війни, включаючи масове знищення мирних жителів, депортації та загрозу геноциду.
11 квітня 2025 року відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів, який був установлений ООН на честь повстання в’язнів концтабору Бухенвальд у 1945 році. Ця дата має велике значення для всього світу, оскільки вона нагадує про страшні злочини нацистського режиму і вшанування пам’яті жертв цих катастрофічних подій. Але, як показує сьогоднішня ситуація, історія не завжди навчає нас уникати повторень.
Історія та значення Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів
Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів відзначається саме 11 квітня, оскільки в цей день у 1945 році сталося значуще повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, який знаходився в Німеччині, недалеко від Веймара. Під час цього повстання ув’язнені, які вистояли перед жахами нацистського режиму, взяли під свій контроль табір до приходу американських військ. В результаті цього повстання було врятовано майже сто тисяч осіб.
Бухенвальд став символом боротьби за свободу та людську гідність, а також місцем, де здійснювалася жорстока політика «знищення через працю», що вимагала від ув’язнених величезних фізичних і моральних жертв. За час існування цього табору через нього пройшло близько 250 тисяч осіб, майже 50 тисяч з яких загинули.
Жахи нацистських концтаборів
Концентраційні табори нацистської Німеччини, які почали з’являтися ще в 1933 році, стали символом нелюдських злочинів, що відбувалися на окупованих територіях. Всього в системі нацистських концтаборів було понад 14 тисяч установ, де мільйони людей з різних країн стали жертвами катувань, голоду, хвороб і рабської праці.
Серед цих жертв загинуло близько 6 мільйонів євреїв, що стало одним із найстрашніших епізодів Холокосту.
Ось ще деякі статистичні дані, які дозволяють краще зрозуміти масштаби трагедії:
- 20 мільйонів людей з 30 країн пройшли через нацистські табори.
- 12 мільйонів загиблих — серед яких близько 2 мільйонів дітей.
- 2,4 мільйона українців стали жертвами нацистських концтаборів і примусових робіт.
Страшні реалії концтаборів:
- Освенцим — один з найбільших таборів смерті, де загинуло понад 1 мільйон євреїв.
- Треблінка, Белжець, Собібор — три інших табори смерті, де були знищені сотні тисяч єврейських жертв. Ці табори стали центрами організованого геноциду, де євреї знищувалися за допомогою газових камер та масових розстрілів.
- Трудові табори і гетто — ще одна форма вишуканого знищення, в яких євреї піддавалися каторжній праці та гинули від хвороб, голоду і жорстокого поводження.
Важливість збереження пам’яті про жертв Холокосту
Пам’ять про Холокост та його жертв дуже важлива не тільки для єврейського народу, але й для всього людства. Холокост став не тільки трагедією для євреїв, але й для всієї світової цивілізації. Важливо пам’ятати, що нацисти намагалися знищити не тільки фізично, а й знищити саму культуру, традиції, пам’ять про євреїв.
Більше того, Холокост не обмежувався лише вбивством людей — це був процес знищення всього, що складає культуру єврейського народу. Бібліотеки, синагоги, релігійні та культурні традиції — все це стало метою нацистів, які намагалися викорінити єврейську ідентичність.
Признаки повторення
Сьогодні, через десятиліття після Другої світової війни, ми знову стикаємося з загрозою повторення тих страшних подій. Росія, розпочавши агресію проти України, використовує багато з тих же практик, які нацисти застосовували під час Другої світової війни, включаючи масове знищення мирних жителів, депортації та загрозу геноциду.
Ця агресія росії проти України є аналогією з діями нацистського режиму в роки Другої світової війни. путінська агресія і дії російських військ можуть розглядатися як повторення історичних жахів, які людство вже пережило в минулому столітті.
Як і нацисти, російські війська знищують мирних жителів, застосовують жорстокі методи примушення, створюють умови для масового знищення, а також використовують депортацію як форму покарання і залякування. Росію також можна порівняти з нацистською Німеччиною в плані її агресивної зовнішньої політики, спрямованої на розширення своїх кордонів за рахунок насильства і страху.
Що стосується жертв, то не тільки українці, але й євреї знову стикаються з загрозою — як в історичному контексті, так і в контексті нинішніх війн. Сучасні нацисти, як і в минулому, застосовують стратегію терору, насильства і знищення цілих народів.
Цитата:
«На наших очах пишеться нова історія, але зі старим змістом»,
— ці слова добре ілюструють сучасні реалії, коли повторюються страшні злочини, з якими людство мало б давно покінчити. Російська агресія проти України не тільки нагадує нацистську агресію, але й несе в собі ті ж самі ознаки геноциду.
Україна та Росія: нова загроза геноциду
З початком російської агресії проти України світ став свідком повторення практик нацистів — знищення мирного населення, депортація, примусова праця, фільтраційні табори. Війна росії проти України має багато характерних ознак геноциду, а сучасні “рашисти” повторюють нелюдські практики, які, здавалося б, мали б залишитися в минулому.
Відомо, що на тимчасово окупованих територіях України сьогодні діє багато підконтрольних росії «фільтраційних таборів», де знищуються або примусово переселяються мирні громадяни, і навіть такі практики, як експерименти на людях, знову стають реальністю.
Що було далі?
Після закінчення Другої світової війни в радянській зоні окупації Німеччини почали створювати спецтабори для виявлення ворогів комуністичного режиму та деноцифікації. Наприклад, до початку серпня 1945 року в Заксенхаузені дислокувався радянський репатріаційний табір, через який пройшли тисячі радянських громадян, колишніх воєннополонених і остарбайтерів. Заксенхаузен не був залишений і використовувався до весни 1950 року як спецтабір НКВД / МВС №7/1. Це був найбільший табір у системі спецтаборів НКВД-МВС-МГБ на території радянської зони окупації.
Через нацистський Заксенхаузен пройшло понад 200 тисяч ув’язнених з 27 країн, понад 100 тисяч з яких загинули. При цьому в спецтаборі №7/1 знаходилося 60 тисяч ув’язнених, з яких близько 12 тисяч були вбиті протягом п’яти років. Заксенхаузен був ліквідований, але багато ув’язнених були відправлені в Сибір або переведені в східнонімецькі тюрми.
Багато колишніх ув’язнених нацистських таборів після війни воліли залишитися в зонах окупації союзників. Вони не хотіли повернутися додому, побоюючись радянських репресій, і проживали в таборах для «переміщених осіб», звідки згодом емігрували до США, Канади, Великої Британії та інших країн.
Сучасний контекст та уроки історії
11 квітня є важливою датою для всього світу, і важливо не забувати про жахи, які відбувалися в нацистських концтаборах. Однак ми повинні зробити висновки з історії. Національна пам’ять, обов’язок кожного покоління — передавати цей досвід новим поколінням. І для цього важливо не забувати, що історія має уроки, і ці уроки повинні нас захищати від повторення страшних подій.
В Україні також регулярно проводяться пам’ятні заходи, щоб вшанувати жертви нацистських таборів і нагадати про важливість миру, демократії та прав людини для всієї світової спільноти.
Висновок від НАновини – новини Ізраїлю:
Ми живемо в світі, де історія продовжує навчати нас важливості збереження миру та прав людини.
Кожен 11 квітня ми згадуємо не тільки жертви Холокосту, але й продовжуємо боротися за запобігання повторення страшних злочинів минулого. Напруженість на світових аренах, в тому числі й в Україні та в Ізраїлі, показує, що уроки історії ще не засвоєні до кінця, і тільки спільні зусилля можуть запобігти повторенню тих жахів, з якими зіткнулися наші предки.
путінська агресія, як і нацистська, прагне зруйнувати мир, не щадячи жодного народу, і повторення цих жахів — це не просто загроза, це реальність, яку ми зобов’язані зупинити.
