У Тель-Авіві 17 жовтня 2026 покажуть «Спроможні»: DakhaBrakha, Олександра Матвійчук і Богдана Півненко

17 жовтня 2026 у «Української Здибанки Вдячності» в Тель-Авіві–Яффо з’явиться своя кінопрограма. О 14:30 в просторі Nothing: на HaTzorfim 29 покажуть три короткометражні документальні новели проєкту «Спроможні» — про групу DakhaBrakha, правозахисницю Олександру Матвійчук і скрипальку Богдану Півненко.

Автор: Олена Гунько

Вхід вільний, але для участі потрібна попередня реєстрація на саму Здибанку. Фільми надані Асоціацією «Дивись українське!», партнер показу в Ізраїлі — Created in Ukraine.

За коротким анонсом ховається історія значно ширша трьох фільмів. «Спроможні» — частина міжнародної ініціативи Culture vs War, яка представляє Україну за кордоном через людей, що продовжують створювати музику, мистецтво, захищати права людини та працювати з українською культурою під час повномасштабної війни.

А сам показ в Яффо стає ще однією частиною програми «Української Здибанки Вдячності», про яку НАновини вже розповідали окремо.

Що таке «Здибанка» і чому там з’явилося кіно

Слово «Здибанка» ізраїльському читачеві, який не говорить українською, дійсно може бути незрозумілим. Воно походить від українського «здибатися» — зустрітися, побачитися.

Але в Ізраїлі це вже не просто слово. За кілька років навколо «Українських Здибанок» склався формат зустрічей, де поруч існують українська культура, музика, книги, ярмарки, волонтерські ініціативи, благодійні збори і просто можливість побачити людей, з якими зазвичай спілкуєшся тільки в соціальних мережах.

Такі події тут проходять не перший рік. Наприклад, у серпні 2026-го в Тель-Авіві відбулася «Здибанка Незалежних» до 35-річчя незалежності України — з сімейною програмою, книжковим ярмарком і збором допомоги українським військовим.

17 жовтня формат трохи інший. «Здибанку Вдячності» присвячують захисникам і захисницям України та Ізраїлю. Вона почнеться о 14:00 і триватиме до вечора, а вже через півгодини після відкриття гостей запрошують у кінозал.

Так у програмі з’являється ще один спосіб розмови про Україну — без мітингового мікрофона і лозунгів.

Сім історій — в Ізраїлі покажуть три

Повнометражні «Спроможні» об’єднують історії семи людей і колективів: Олександри Матвійчук, Джамали, Богдани Півненко, Тараса Компаніченка, Анатолія Криволапа, групи DakhaBrakha і кінооператора Сергія Михальчука.

Фільм вперше представили влітку 2026 року в Києві, а потім проєкт почав виходити за межі України. У вересні «Спроможні» показували в Європейському парламенті в Брюсселі, паралельно розвиваючи міжнародний марафон показів у різних країнах.

В Ізраїлі 17 жовтня покажуть не повнометражну версію, а три окремі історії.

І вибір вийшов цікавим. В одній програмі опинилися люди, які працюють зовсім різними інструментами: голосом і ритмом, документуванням злочинів, скрипкою. Разом вони дають набагато складніший портрет сьогоднішньої України, ніж звичне уявлення про країну виключно через фронтові зведення.

DakhaBrakha: українська музика без музейного пилу

Перша новела присвячена DakhaBrakha — групі, що виникла в Києві в 2004 році навколо Центру сучасного мистецтва «ДАХ» і режисера Владислава Троїцького.

Музиканти придумали для власного стилю назву «етно-хаос». Українські народні пісні тут існують поруч з віолончеллю, ударними, театральним рухом, ритмами і інструментами, які прийшли з зовсім інших музичних традицій.

Для частини ізраїльської аудиторії DakhaBrakha може виявитися новим ім’ям. Але за межами України колектив давно став одним з найбільш впізнаваних представників сучасної української музики.

І тут особливо добре видно, про що взагалі говорять «Спроможні». Мова не про збереження фольклору під склом. Стару пісню беруть з минулого, розбирають, збирають заново — і вона несподівано починає працювати перед залом, який не знає української мови.

Після початку повномасштабної війни у таких концертів з’явився ще один сенс. Група представляє за кордоном Україну як самостійну сучасну культуру — не додаток до Росії і не територію, про яку згадують тільки після чергового ракетного удару.

Олександра Матвійчук: фіксувати те, за що одного разу доведеться відповідати

Друга історія змінює тон майже повністю.

Олександра Матвійчук — українська правозахисниця, керівник Центру громадянських свобод. Організація займається захистом прав людини, розвитком демократичних інститутів і документуванням злочинів, пов’язаних з російською агресією проти України.

Тут потрібне важливе уточнення. У короткому анонсі Матвійчук названа лауреаткою Нобелівської премії миру. Формально це не зовсім точно: Нобелівську премію миру 2022 року отримав Центр громадянських свобод, який вона очолює, разом з білоруським правозахисником Алесем Беляцьким і російською організацією «Меморіал». Саме Матвійчук представляла український Центр на церемонії в Осло.

Для ізраїльського читача тема документування злочинів війни в 2026 році навряд чи звучить абстрактно. Ізраїль теж живе всередині війни, розслідувань, свідчень постраждалих, міжнародно-правових спорів і постійного питання про те, які докази залишаться після того, як закінчиться черговий день новин.

Але українська історія Матвійчук почалася не в лютому 2022-го. Центр займався фіксацією порушень, пов’язаних з російською агресією, ще після 2014 року. Тому фільм розповідає про роботу, вимірювану вже не місяцями, а роками.

Богдана Півненко: українська музика повинна звучати під власним ім’ям

Третя героїня — Богдана Півненко, українська скрипалька, педагог і керівник Національного ансамблю солістів «Київська камерата».

Вона багато років виконує українську академічну музику в Україні та за її межами. У її концертній біографії — міжнародні сцени, робота з сучасними українськими композиторами і послідовне просування творів, які за межами країни набагато менш відомі, ніж музика російської імперської і радянської традиції.

У 2025 році Півненко отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка за концертні програми попередніх років. Ізраїльському читачеві тут важливий контекст: Шевченківська премія — це не музичний конкурс і не фестивальний приз, а одна з головних державних нагород України в галузі культури і мистецтва.

Історія Півненко тому не тільки про віртуозну гру на скрипці.

Вона ще й про те, наскільки важко країні повернути власну культурну біографію після десятиліть, коли українських авторів за кордоном майже не знали, а музичну історію регіону часто розповідали через Москву і Петербург.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже не перший рік стежать за тим, як цей процес стає помітним і тут, в Ізраїлі. Причому не тільки в академічній музиці: українські фільми поступово перестали бути рідкісними гостями фестивалів і перетворилися на регулярну частину місцевої культурної афіші.

Українське кіно в Ізраїлі вже не починається з нуля

Партнером показу 17 жовтня виступає Created in Ukraine — команда, яка системно привозить українське кіно в Ізраїль.

Для нашої аудиторії це вже знайома історія. Тільки у вересні НАновини розповідали про покази в Тель-Авіві і Хайфі романтичної комедії «Потяг “Червона рута”». У тому матеріалі ми детально розбирали і сам шлях Created in Ukraine: десятки українських фільмів, покази в різних містах Ізраїлю і фестиваль Ukraine Aviv.

Інший приклад — документальне кіно про музику. У Тель-Авіві і Хайфі показували «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» — історію однієї з найвідоміших українських груп. А зовсім недавно в Ізраїлі пройшли покази фільму «Кузьма: Страшно веселий» про Андрія Кузьменка.

Тому три новели «Спроможні» не падають в ізраїльську афішу з неба. Тут вже є глядач, який приходить на українське кіно, дізнається нові імена і поступово починає бачити Україну не тільки в новинах про війну.

Саме в цьому сенсі показ на Здибанці виглядає логічно. Спочатку на екрані — люди, які роблять Україну видимою за її межами. Потім глядач виходить із залу і опиняється серед українського ярмарку, волонтерів, музики і людей, які намагаються робити приблизно те ж саме вже тут, в Ізраїлі.

Де і коли

Показ трьох документальних новел «Спроможні» відбудеться 17 жовтня 2026 року о 14:30.

Місце: Nothing:, HaTzorfim 29, Тель-Авів–Яффо.

У програмі:

«Спроможні. DAKHABRAKHA»

«Спроможні. Олександра Матвійчук»

«Спроможні. Богдана Півненко»

Вхід вільний. Для відвідування необхідно зареєструватися на «Українську Здибанку Вдячності».