- 5 Липня, 2026
- 11:48 am
- В світі
Кремль не показує ознак готовності завершувати війну проти України.
Навпаки, останні заяви з москви знову вказують на спробу розширити війну під звичним приводом “безпеки кордонів”.
Джерело цієї оцінки — публікація ТСН від 5 липня 2026 року з посиланням на американський Інститут вивчення війни ISW.
У матеріалі йдеться, що путін продовжує розраховувати на захоплення нових українських територій і на встановлення повного політичного контролю над Україною.
Що сталося 3 липня і чому це важливо
Ключовий епізод — зустріч путіна з російськими військовими командирами 3 липня 2026 року.
Саме на цій зустрічі глава Кремля знову говорив про необхідність створення так званої “буферної зони” вздовж російського кордону.
За даними ТСН з посиланням на ISW, командувач російським угрупованням військ Євгеній Нікіфоров заявив, що російські війська нібито повинні просуватися в Сумській і Харківській областях, щоб “захистити” прикордонні регіони Росії.
На мові Кремля це звучить як оборона.
Але по суті йдеться про спробу виправдати нові захоплення української території.
Сумська і Харківська області як наступна ціль
Сумська і Харківська області знову з’являються в російській риториці не випадково.
Обидві області межують з Росією, тому Кремль використовує їх як зручний пропагандистський аргумент: спочатку говорить про загрози для російських регіонів, потім називає просування армії РФ “необхідним заходом”, а після цього намагається представити окупацію як “буфер”.
Аналітики ISW в оцінці за 4 липня 2026 року окремо відзначали заяви Нікіфорова про створення “буферної зони” в Сумській і Харківській областях.
Для України це означає не абстрактну військову формулу, а пряму загрозу новим районам, містам і цивільним людям.
Що насправді стоїть за словом “буфер”
За оцінкою ISW, російська “буферна зона” залишається розпливчастою і практично недосяжною метою, поки існує незалежна Україна, здатна чинити опір.
Саме тому така формула небезпечна: у неї немає чіткої кінцевої точки.
Якщо Кремль оголошує одну лінію недостатньо безпечною, він може вимагати наступну, потім ще одну — і кожне нове захоплення пояснювати тим самим словом “буфер”.
ТСН передає висновок аналітиків: йдеться не тільки про військову безпеку, а про прагнення Кремля до подальшої окупації українських територій за межами вже захоплених районів Донецької і Луганської областей.
Чому це важливо для Ізраїлю
Для ізраїльської аудиторії в цій історії важлива не тільки українська карта.
Тут видно ширшу логіку: агресор говорить мовою безпеки, але на практиці використовує його для просування армії, тиску на сусідню країну і руйнування міжнародних правил.
У цьому контексті НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертає увагу на те, що російська риторика про “буфер” дуже схожа на політичну упаковку подальшої ескалації.
Кремль не просто пояснює вже йдучу війну — він заздалегідь готує аргументи для її продовження.
Одночасно путін продовжує критикувати західну підтримку України.
За оцінкою ISW, москва використовує українські удари по території Росії як інформаційний привід для виправдання подальшої ескалації, а атаки на західну допомогу Києву потрібні Кремлю для ослаблення міжнародної підтримки України.
Які плани Кремля бачать експерти
В українському матеріалі також наводиться оцінка професора Українського католицького університету Ярослава Грицака.
На його думку, путіна цікавить не тільки Донецька область, а вся Україна.
Це важливий акцент.
Навіть якщо Кремль зараз не говорить про Київ так відкрито, як у 2022 році, це не означає відмови від ідеї підкорити Україну політично.
Аналітик Джека Бакбі вважає, що путін вже не воює за Київ у колишньому форматі.
У 2022 році москва публічно говорила про намір захопити Київ, провести так звані “демілітаризацію” і “денацифікацію” України, але зараз пріоритети суттєво змістилися.
Київ не перша ціль, але Україна залишається ціллю
Зміна пріоритетів не означає зміни головної цілі.
Кремль може тимчасово концентруватися на Сумській, Харківській, Донецькій або Луганській областях, але стратегічно він продовжує добиватися контролю над Україною як державою.
Саме тому розмову про “буферну зону” не можна сприймати як технічну деталь фронту.
Це політичний сигнал.
Кремль показує, що не готовий зупинятися на вже захоплених територіях і продовжує шукати формули, через які можна пояснити нові атаки, нову мобілізацію ресурсів і новий тиск на Україну.
Для Ізраїлю, українців в Ізраїлі та єврейських громад, пов’язаних з Україною, цей сюжет важливий ще й тому, що війна Росії проти України давно стала частиною ширшої перевірки міжнародного порядку.
Якщо захоплення території можна назвати “безпекою”, то будь-яка держава поруч з агресивним режимом опиняється під загрозою.