Вільний Іран і світ після аятол: що зміниться глобально

Цей текст — переказ і адаптація статті The Next Move від 22 січня 2026 року. Редакція зібрала думки авторів з різних країн, щоб показати: протести в Ірані — це не внутрішня криза, а подія з прямими глобальними наслідками.

З кінця грудня Іран охоплений масовими протестами. Влада відповідає звично: насильством, арештами і майже повною ізоляцією країни від зовнішнього світу. Міжнародні зведення говорять про десятки тисяч загиблих. Але за сухими цифрами приховується набагато ширший контекст.

Ісламська Республіка десятиліттями руйнувала життя не лише всередині країни. Іран підтримував диктаторів і терористичні структури в Ємені, Сирії, Лівані та Газі. Іранська зброя сьогодні використовується Росією проти цивільного населення України. Тому питання «що буде, якщо Іран стане вільним» — це питання про безпеку всього світу.

Саме з цієї точки The Next Move запропонував п’ять поглядів — іранський, палестинський, ізраїльський, єменський та український.

Іран: свобода — не мрія, а умова виживання

Про це говорить Marina Nemat, письменниця і колишня політв’язень.

Для іранців демократичний Іран — не політичний проєкт і не романтичний ідеал. Це базова необхідність, порівнянна з повітрям. Режим стріляє у власний народ не з сили, а зі страху.

Корпус вартових ісламської революції контролює економіку, ресурси і фінанси країни. Люди виходять на вулиці не лише за свободу слова — вони не можуть прогодувати сім’ї. Багато хто розуміє, що протест майже гарантує смерть, але обирають вийти, бо надії більше немає. Це не боротьба за краще майбутнє, а боротьба за саме виживання.

Палестина: Іран як джерело вічної війни

Палестинську перспективу описує Ahmed Fouad Alkhatib, аналітик і виходець з Гази.

Для палестинців Іран був «поганим другом», який підштовхував до найгірших рішень. Тегеран десятиліттями фінансував і озброював ХАМАС і «Ісламський джихад», перетворюючи палестинське питання на інструмент нескінченної і програшної війни.

Аятоли використовували Палестину як політичний символ, виправдовуючи насильство по всьому Близькому Сходу. Вільний Іран означав би розрив з цією логікою. Замість зброї — знання. Замість ідеології ненависті — відновлення.

Демократичний Іран міг би стати партнером у відновленні Гази і прикладом для майбутньої палестинської держави. Не випадково автор підкреслює: протестувальники в Тегерані роблять для палестинського майбутнього більше, ніж будь-які збройні угруповання.

Ізраїль: ми не вороги іранському народу

Ізраїльську оцінку дає Ksenia Svetlova, колишній депутат Кнесету і журналіст.

Іран — країна з населенням близько 90 мільйонів і величезним потенціалом. Його трагедія в тому, що цей потенціал десятиліттями задушений ідеологією.

Падіння Ісламської Республіки змінило б регіональну архітектуру безпеки. Зникла б логіка тотальної конфронтації з Ізраїлем, відкривши шлях хоча б до прагматичних, неідеологічних відносин. Навіть холодний нейтралітет став би радикальним покращенням порівняно з риторикою знищення.

Без підтримки Тегерана іранська мережа проксі — від «Хезболли» до ХАМАС — почала б розпадатися. Ліван і Ірак отримали б рідкісний шанс повернути реальний суверенітет. І, що важливо, мільйони іранців давно розуміють: образ Ізраїлю як «вічного ворога» — зручна ширма для прикриття провалів режиму.

Ємен: не дайте монстру пережити творця

Єменську загрозу описує Fatima Abo Alasrar, дослідник ідеологічних систем.

Навіть якщо режим у Тегерані впаде, його спадщина може залишитися. Хусити в Ємені — не просто збройне угруповання, а ідеологічний продукт Ірану.

Тегеран роками будував там власну міні-версію Ісламської Республіки: школи, медіа, культ «мучеництва», перероблену релігію. Сьогодні хусити контролюють ключові точки Червоного моря і здатні завдавати ударів далеко за межами Ємену.

Автор попереджає: якщо Захід знову обере ілюзію «стабільності», цей монстр може пережити свого творця — і залишитися довгостроковою загрозою регіону і світовій торгівлі.

Україна: нафта, дрони і ціна війни

Українську перспективу представляє Oleh Dunda, депутат Верховної ради.

Для України протести в Ірані — не далека екзотика. Іран — один з найбільших нафтових гравців світу, і його ізоляція вигідна Росії. Демократичний Іран, інтегрований у світову економіку, знизив би нафтові доходи Москви і прискорив би закінчення війни.

З 2022 року Тегеран став прямим військовим партнером Кремля, постачаючи дрони і боєприпаси. Падіння іранського режиму стало б серйозним політичним ударом по Росії і показало б уразливість авторитарних союзів.

При цьому автор підкреслює: ілюзій бути не повинно. Демократизація Ірану — складний і довгий процес. Помилкові кроки можуть призвести до хаосу і нових конфліктів. Але ігнорувати те, що відбувається — значить грати на руку автократіям.

Усі п’ять поглядів сходяться в одному: вільний Іран — це не регіональний бонус, а глобальна зміна правил гри. Він торкнеться безпеки Ізраїлю, майбутнього Палестини, стійкості Близького Сходу, результату війни в Україні і балансу сил у світі.

Саме тому тема Ірану сьогодні виходить за рамки однієї країни — і саме в такому контексті її розглядає НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, пов’язуючи протести в Тегерані з наслідками для всього регіону і далі.