Дорогі вітрини та старі зв’язки: як українське розслідування вивело Михайла Чорного на вулиці Тель-Авіва

Українські журналістські розслідування несподівано отримали ізраїльське продовження. Репортаж Михайло Ткач про втікачів фігурантів гучної корупційної справи в оточенні президента України Володимира Зеленського — так званої операції «Мідас» — привів до перетину відразу двох медіапросторів: українського та ізраїльського, пише news.israelinfo.co.il.

Матеріали Ткача привернули увагу кореспондента TheMarker Гур Мегіддо, який багато років займається розслідуваннями зв’язків ізраїльських політиків із закордонними бізнесменами та колишніми олігархами. У центрі цього перетину опинився Михайло Черной — людина з довгою та неоднозначною біографією.

Під час прихованої зйомки в Тель-Авіві Черной двічі потрапив в об’єктив камери Ткача. Йдеться про магазин люксового одягу Philosophy, розташований на Кікар а-Медина — одній з найдорожчих торгових зон міста. Тут вартість одного предмета гардероба може доходити до десятків і навіть сотень тисяч шекелів.

Український журналіст стверджував, що саме Черной є фактичним власником цього екзотичного бізнесу. Формально магазин зареєстрований на Ар’є Песахов, однак сама структура візитів та оточення відвідувачів викликали питання.

Зйомка велася з припаркованого на відстані автомобіля. За два дні Черной з’явився в магазині двічі. Разом з ним у кадрі опинилася людина, схожа на колишнього депутата Верховної Ради від проросійської Партія регіонів Дмитро Шенцев — один з 38 депутатів, які голосували у 2018 році проти закріплення українського суверенітету над Донецькою та Луганською областями.

В об’єктив також потрапили ключові фігуранти справи «Мідас» — Олександр Цукерман та його брат Михайло Цукерман. За даними розслідування, брати часто заходили в Philosophy, іноді по два рази на день. Камера зафіксувала обійми з Песаховим та момент передачі «важкого чорного пакета», який той передав одному з Цукерманів.

Вивчивши судові матеріали минулих років, Гур Мегіддо виявив, що Песахов раніше повідомляв ізраїльським судам про наявність «партнерів» по бізнесу. У розмові з журналістом власник магазину став це заперечувати, наполягаючи, що ніяких партнерів у нього не було, а Черного «вже 30 років називають партнером, але це неправда». Він також заявив, що якщо його адвокат колись говорив інше, то «він вже не мій адвокат».

Сам Черной після розлучення з медійною «світською левицею» та подругою Сари Нетаньяху Ніколь Райдман веде в Ізраїлі максимально непублічний спосіб життя. У відповідь на запит TheMarker він повідомив, що є лише постійним клієнтом і давнім другом Песахова і не має відношення до його бізнесу.

Реакція його пресслужби була жорсткішою. Гуру Мегіддо прямо дали зрозуміти: публікація «помилкової або такої, що порочить інформації» потягне за собою використання «всіх юридичних можливостей» для захисту репутації Черного.

Контекст цієї історії виходить далеко за рамки одного магазину. У 2004 році Михайло Черной був позбавлений ізраїльського громадянства після початку розслідування МВС за підозрою в шахрайстві при його отриманні. Справа з часом була фактично заморожена, і у 2011 році тодішній міністр внутрішніх справ Елі Ішай (ШАС) повернув Черному ізраїльський паспорт.

Сьогодні українські корупційні розслідування все частіше знаходять продовження в Ізраїлі — в дорогих кварталах, бізнес-вітринах і старих судових справах, які, здавалося б, давно пішли в минуле. І саме в таких деталях стає видно, як тісно переплітаються українська політика, ізраїльська юрисдикція і фігури, звиклі роками залишатися в тіні.

Про це і пише НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, фіксуючи не чутки, а точки перетину розслідувань, інтересів і країн, де минуле раптово наздоганяє теперішнє.