Після обережних сигналів про можливий діалог кремль знову повернувся до звичної риторики вимог. Володимир путін публічно позначив умови, за яких, за його словами, війна може бути завершена. В їх основі — відмова України від курсу на вступ до НАТО і виведення українських військ з чотирьох регіонів, які москва вважає «своїми».
Йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Усі вони були оголошені росією анексованими, незважаючи на відсутність міжнародного визнання і триваючі бойові дії.
При цьому путін прямо дав зрозуміти: якщо дипломатія не спрацює, цілі будуть досягатися військовим шляхом.
Складна реальність прямого ефіру
Прес-конференція, на якій прозвучали ці заяви, була побудована максимально контрольовано. Але навіть у такому форматі реальність почала пробиватися в зал.
Поки путін відповідав на питання, на екранах з’являлися SMS-повідомлення від громадян. У них звучали гострі, місцями відчайдушні репліки — про зростання цін, про втрати на фронті, про розрив між офіційними доповідями і повсякденним життям.
Контраст між жорсткою зовнішньополітичною риторикою і внутрішніми питаннями виявився занадто помітним, щоб його не помітити.
Голоси, які складно ігнорувати
Один з найемоційніших моментів стався, коли до президента звернулася вдова загиблого військовослужбовця. Жінка заявила, що не отримала належної їй допомоги.
путін висловив співчуття, визнав наявність проблеми, але відповідальність поклав на бюрократію. Він пообіцяв «розібратися», не називаючи термінів і конкретних механізмів. Сцена стала ще одним нагадуванням про те, як далеко офіційні формули знаходяться від реального досвіду людей.
Ціна війни
На тлі цих заяв особливо гостро звучить масштаб людських втрат. За оцінками різних джерел, з початку повномасштабної війни понад 1,5 мільйона людей з обох сторін були вбиті або отримали поранення.
Це не статистика для звітів. Це показник того, якою ціною підтримується курс, в якому компроміс досі не розглядається як варіант.
Особисте — на секунду
Ближче до кінця прес-конференції путіну задали питання, що стосується його особистих почуттів і переживань. Відповідь виявилася несподівано короткою: «Так».
Ця лаконічність виділялася на тлі довгих політичних формул і виглядала майже чужорідно. Але саме вона підкреслила загальне відчуття — за зовнішньою впевненістю і жорсткими вимогами все частіше проступають тріщини.
Заяви про мир, побудовані на ультиматумах, сигнали невдоволення всередині країни і зростаюча ціна війни складаються в одну картину, яку уважно аналізують далеко за межами росії — зокрема в Ізраїлі та Європі. Цей контекст і залишається в центрі уваги редакції НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.