- 18 Грудня, 2025
- 11:29 am
- Україна
Вдумаємося в символізм цієї дії: російські солдати виносять прапор Ізраїлю як трофей з українського села.
Між забороненими для відвідувачів лісами зони Чорнобильської катастрофи і Бучею — місцем геноциду, влаштованого російською армією в передмісті Києва, знаходиться українське село Сидоровичі, в якому народилися класик івритської літератури Хаїм Азаз, а також Нехемія Рабічев — батько Іцхака.
Оригінал і повна версія статті – (англ) Ukrainian Jewish Encounter.
Наприкінці 19-го століття і саме село, і весь той край був у часті «Смуги єврейської осілості».
У 1886 році в Сидоровичах народився Нехем Рабічев. У віці 18 років він емігрує до США (1904) і там змінить прізвище на Рабін. Після переїзду в Землю Ізраїлю у нього народиться син-первісток – майбутній прем’єр-міністр Держави Ізраїль Іцхак Рабін (1922-1995).
Нехемія Рабічев багато років був депутатом міської ради Тель-Авіва, одним з перших співробітників Ізраїльської Електричної компанії і членом Виконкому профспілок.
Через 12 років після народження Нехемії Рабічева, в тому ж селі народився і знаменитий у майбутньому івритський письменник Хаїм Азаз (1898 — 1973), перший лауреат Премії Ізраїлю з літератури (1953) і член Академії мови іврит.
Його батько завідував лісопилкою, тому дитячі роки майбутнього письменника пройшли в маленькому будиночку посеред густого лісу.
Цей ліс у українському селі стане місцем розвитку драматичного сюжету, а також одним з природних дійових осіб першого роману Азаза «У лісі» (1930, Тель-Авів). Опис природи і лісового життя з цього роману стали згодом класикою івритської літератури.
Повернутися до витоків
Зв’язок між Ізраїлем і Сидоровичами відновився у 2011 році, коли за ініціативою голови освітнього проєкту «Лімуд» Хаїма Чеслера в селі була встановлена меморіальна дошка на честь Нехемії Рабічева і його дітей.
меморіальна дошка на честь Нехемії Рабічева і його дітей
У церемонії відкриття взяв участь онук Нехемії і син Іцхака Юваль Рабін.
«Мій батько, як і я, – уродженці Ізраїлю. Але в нашій родині проскакували відлуння місця, де народився дідусь. Наприклад, батько дуже любив український борщ і вареники. Для мене дуже зворушливо відвідати батьківщину дідуся — я повернувся до витоків», — розповідав у ті дні Юваль Рабін для преси.
Поруч з меморіальним знаком був встановлений прапор Ізраїлю, а в сільській бібліотеці в місцевому Будинку культури були подаровані книги про Ізраїль і твори єврейської літератури.
«Було дуже страшно»
У планах Будинку культури було відзначити 100-річчя з дня народження Іцхака Рабіна 1 березня 2022 року. Але цьому не судилося статися. За п’ять днів до цієї дати, 24 лютого 2022 року, російські війська вторглися в Україну.
Село опинилося на шляху у загарбників по дорозі на Київ — столицю України. Пройшовши через Чорнобильську зону, російські солдати вже 25 лютого увійшли в Сидоровичі. Почалися 35 днів жорстокої окупації.
“Було дуже страшно. Нас бомбили і грабували. Повністю знищили сім будинків і частково пошкоджені 52 будинки. Дуже постраждав Будинок культури, куди ходило багато дітей. Під час російської окупації там були повністю вибиті всі вікна, розбиті дах і двері. Бібліотека теж дуже постраждала, багато книг загинуло», — розповідає директор Будинку культури села Сидоровичі Тетяна Миколаївна Мухоїд.
«Російські солдати ходили з дому в дім і мародерили. Якщо їм не відкривали, то підривали двері і вікна, крали все, що могли – побутову техніку і продукти. Люди жили в страху. Хто міг – їхав із села. Не вистачало їжі і навіть хліба. Сусіди ділилися чим могли. Ми жили без світла і води», — продовжує Тетяна.
Меморіальна дошка на честь сім’ї Рабіних була перенесена місцевими жителями в бібліотеку, яка стала укриттям для того єдиного пам’ятного знака, що символізує міжнародні зв’язки цього села.
Характерний момент: російські солдати перед відступом із села крали не тільки пральні машини з будинків мирних жителів.
Солдати путіна вкрали з бібліотеки прапор Ізраїлю, подарований селу під час відкриття меморіальної дошки.
Вдумаємося в символізм цієї дії: російські солдати виносять прапор Ізраїлю як трофей з українського села.
Коли історія села Сидоровичі стала відома послу Ізраїлю в Україні Міхаелю Бродському, його реакція була миттєвою. За дорученням посла, в село був доставлений прапор Ізраїлю — замість того прапора, який був вкрадений російськими окупантами; також було доставлено ліки.
В звільненому українському селі, яке дало Ізраїлю таких видатних фігур, тепер знову є ізраїльський прапор.
Інші Новини Ізраїлю і світу читайте в каналах
Nikk.Agency в Телеграмі і Фейсбуці
