Українське прізвище може вказати на єврейські, польські, німецькі або українські корені ваших предків

Прізвище може підказати напрямок пошуку, але рідко дає прямий відповідь про походження. В одних випадках воно фіксує місце, в інших — професію або соціальну групу. Щоб визначити корені точно, потрібні архіви, родоводи, а іноді й ДНК-дослідження. Історичні шари накладалися століттями, і вони не завжди читаються лінійно.

Національні відтінки в закінченнях прізвищ теж не такі однозначні, як прийнято вважати. Історик і геральдист Андрій Гречило пояснює: суфікси «-ськ» і «-ск» зустрічаються у поляків, українців, словаків, македонців і навіть у частини єврейських прізвищ, коли фіксувалося саме місце походження. А ось польські прізвища на «-ук», «-юк» — приклад того, як зовні українська форма може бути повністю польською.

Після масових переселень середини ХХ століття ці лінії змішалися ще сильніше. Люди змінювали регіони, а прізвища продовжували подорожувати разом з ними. Так з’являлися випадки, коли прізвище формально виглядає українським, але в основі містить польське слово, відсутнє в українській мові. Приклади типу Сикора або Врубель добре це показують.

Українська система сама по собі різноманітна. На Придніпров’ї традиційно домінує закінчення «-енко». У Поліссі та Галичині поширені «-ук», «-чук», «-юк». Це стійкі антропонімічні зони, але навіть всередині них можливі винятки — знову через міграції.

Відрізнити єврейське прізвище від німецького часто важко. Особливо коли прізвище пов’язане з професією — такі форми зустрічаються в обох груп. Зате прізвища Коган, Рабинович або Левін підкреслюють релігійну приналежність. Під час війни багато євреїв змінювали прізвища на українські, що ще сильніше розмивало межі.

Німецькі прізвища в Галичині частіше двокореневі — Гольдберг, Розенберг, і подібні форми зустрічаються і у євреїв. У скандинавських країнах логіка інша: патронімічні прізвища на кшталт Юхансон або Андерсен формувалися за ім’ям батька і змінювалися кожне століття.

Міграції та асиміляція останніх десятиліть зробили прізвище ще менш надійним маркером національного походження. Сьогодні воно швидше частина сімейної історії, ніж інструмент точного визначення етнічності. Гречило, який працює з 1993 року в Інституті археографії та джерелознавства НАНУ, підкреслює: тільки генеалогія і архіви дозволяють зібрати картину повністю.

Ми продовжуємо висвітлювати такі теми для читачів, яким важлива історія сімей і коренів, — це напрямок залишається частиною редакційної місії НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.