- 6 Листопада, 2025
- 5:03 pm
- Україна
6 листопада 2025 року видання Israel National News повідомило про подію, яка на перший погляд може здатися приватною, але по суті стала символом нової епохи в історії єврейської громади України. Заступник міністра геології Давид (Леонід) Музікус встановив мезузу на двері свого кабінету в урядовому комплексі в Києві — в самому серці української влади. Для багатьох це стало моментом гордості та натхнення, знаком того, що єврейська ідентичність в Україні сьогодні не тільки зберігається, але й знаходить своє місце в державному просторі.
Маленький сувій — і велика заява: єврейська віра живе не в тіні, а в центрі української влади.
Звичайний день, який став символом
Вранці все виглядало майже буденно: коридори Кабміну, охорона, співробітники з папками, приглушені розмови.
Але поруч з дверима в один з кабінетів зупинилися двоє — головний рабин Києва Йонатан Маркович і його син Аріель. Разом з ними — Музікус, який тримав у руках крихітний футляр зі сувоєм.
Коли мезуза зайняла своє місце на дверному косяку, рабини прочитали благословення. А потім Давид Музікус надів тфілін — і все це відбулося в будівлі, де приймаються державні рішення.
Від символу — до смислів
Мезуза — це не амулет. Це знак дому, в якому пам’ятають про віру. У Києві вона вперше з’явилася не на дверях синагоги, а на дверях державного кабінету.
Для єврейської громади — це момент, коли минуле і теперішнє зустрілися віч-на-віч.
Для України — момент зрілості: віра перестає бути приватною справою.
Чому саме зараз
Україна у війні. І на тлі тривог, руйнувань і нових випробувань, цей тихий ритуал звучить голосніше будь-яких промов.
Поки на сході гримлять вибухи, в Києві зміцнюють символ миру і пам’яті.
У цьому — майже ізраїльська логіка: віра не в словах, а в дії.
Давид Музікус — людина між світами
Він інженер, вчений, чиновник і при цьому — член єврейської громади, який не боїться бути собою.
Колеги описують його як спокійного, методичного, але при цьому з несподіваною внутрішньою силою.
Він не робить гучних заяв. Просто прибиває мезузу. І цим говорить більше, ніж будь-який прес-брифінг.
Голос рабина
Головний рабин Києва Йонатан Маркович того дня сказав коротко:
«Це не про політику. Це про віру і про те, що людина повинна пам’ятати, хто вона є, навіть якщо знаходиться в центрі влади».
Його слова пізніше розійшлися по соцмережах — від Києва до Тель-Авіва.
Ізраїль бачить у цьому більше, ніж жест
В ізраїльській пресі подію назвали «мостом ідентичності».
У країні, де віра і держава йдуть рука об руку, вчинок українського чиновника викликав повагу.
Він показав, що єврейська традиція жива і в Києві — і не потребує дозволу, щоб бути видимою.
Історичний відгомін
Згадуються часи, коли єврейські символи ховали. Коли мезузи знімали, щоб «не дратувати».
Тепер — навпаки. Україна, яка пережила і погроми, і Радянський атеїзм, повертає собі право на духовність.
І робить це не через лозунги, а через жести, які важко не помітити.
Між Україною та Ізраїлем — новий зв’язок
Сьогодні сотні тисяч євреїв — уродженців України — живуть в Ізраїлі.
Багато з них сприймають такі новини як особистий знак — Україна пам’ятає своїх людей.
Між двома країнами вибудовується не тільки дипломатичний — але й емоційний міст.
Релігія і громадянська зрілість
Україна довгий час уникала релігійних тем у політиці.
Але війна змінила все: віра стала не розділяючим, а об’єднуючим фактором.
Мезуза в Кабміні — це не про релігійність, а про право бути собою, про гордість за свої корені і про чесність перед власним народом.
Маленький сувій — велика історія
В юдаїзмі мезуза завжди дивиться всередину — до дому, до серця.
Але коли вона висить на дверях міністерства, здається, що вона дивиться назовні — на всю країну.
На тих, хто намагається будувати майбутнє, не відрікаючись від минулого.
Що це означає для суспільства
Цей епізод — не про релігію.
Він про пам’ять. Про те, що віра може бути тихою і все ж впливовою.
Про те, що в країні, де йде війна, є місце для жесту, який не розділяє, а об’єднує.
Фінальні акценти
Вчинок Давида Музікуса — це не публічний перформанс.
Це акт самоповаги і віри в країну, яка вчиться бути домом для всіх.
Israel National News 6 листопада 2025 року повідомило про нього лаконічно, але емоційно: в Києві з’явилася мезуза на дверях влади.
І можливо, саме цей момент — найкраще визначення єврейської гордості в Україні сьогодні.
