- 24 Жовтня, 2025
- 12:15 pm
- Україна
34 роки тому Україна зробила історичний вибір, відмовившись від ядерної зброї. Цей крок став символом миру і довіри до міжнародних гарантій. Сьогодні, на тлі агресії Росії, питання про його доцільність знову актуальне.
Історичний контекст
24 жовтня 2025 відзначається річниця прийняття Верховною Радою Української РСР постанови про без’ядерний статус. Цей акт став стратегічним рішенням в умовах розпаду СРСР.
- Україна проголосила себе без’ядерною державою.
- Зобов’язалася не виробляти і не розміщувати ядерну зброю.
- Передала арсенал для демонтажу під міжнародним контролем.
- Приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Технічні та фінансові можливості
Дискусії про відновлення ядерного потенціалу України не вщухають. Після розпаду СРСР країна успадкувала науково-технічну базу, включаючи інститути в Харкові, Києві та Дніпрі. Фахівці в галузі ядерної фізики та ракетобудування все ще активні.
Харківський фізико-технічний інститут і підприємства на кшталт “Південмашу” мають досвід, який може бути використаний для створення ядерної зброї. Сучасні технології дозволяють обійтися без повного відновлення радянської інфраструктури.
Фінансові обмеження часто згадуються скептиками. Однак Україна вже витратила значні кошти на оборону. У 2024 році витрати на безпеку перевищили 50% бюджету. Приклади КНДР і Пакистану показують, що навіть країни з обмеженими ресурсами можуть досягти ядерного статусу.
Геополітичні наслідки
Початок ядерних розробок викличе реакцію міжнародної спільноти. Санкції можуть ввести не тільки недружні країни, але й західні партнери. Без’ядерний статус України став полегшенням для багатьох, включаючи Росію та Захід.
Ймовірність прямого військового втручання низька, але санкції можуть бути жорсткими. Це вдарить по економіці, яка вже страждає від війни. Росія, маючи розвідку і ракетні системи, здатна знищити ядерні об’єкти на етапі будівництва.
Розмови про ядерний статус України можуть погіршити ізоляцію і відштовхнути союзників. Українська дипломатія повинна зосередитися на мирних механізмах безпеки, таких як посилення НАТО і двосторонні гарантії від США та ЄС.
